Справа № 236/2034/16-ц
13 жовтня 2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
при секретарі Колесник О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 в серпні 2016 року звернувся до суду із позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 про визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Ухвалою суду від 28.09.2016 року до участі в справі як співвідповідача за клопотанням позивача залучено ОСОБА_3, який є сином відповідача від іншого шлюбу і також зареєстрований у належному позивачеві житловому приміщенні.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку № 113 по вул. Героїв-десантників(колишня назва -вул. Воровського) в м. Лиман Донецької області, який було придбаноРевньовим С.О. на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2004 року. У вказаному житловому приміщенні зареєстровані ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3. Останні дві особи є відповідно колишньою дружиною позивача та сином колишньої дружини позивача від іншого шлюбу. З липня 2014 року відповідачіІзотова Л.В. та ОСОБА_3 виїхали за межі України і в житловому будинку за вказаною адресою тривалий час не мешкають, не користуються житлом, не зберігають в приміщенні належного їм майна. Відповідачі фактично змінили місце проживання, однак дотепер не припинили попередньої своєї реєстрації згідно із законодавством України. В січні 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано за рішенням суду, отже, відповідачі на теперішній час не є членами сім'ї позивача.
Позивач здійснює виконання обов'язків щодо утримання зазначеного житлового будинку в належному стані та сплати комунальних платежів,виконує інші обов'язки, пов'язані з використанням нерухомості; не скасована реєстрація відповідачів за колишнім місцем проживання порушує житлові права позивача, заважає здійснити оформлення житлової субсидії. З огляду на це, позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
Для участі в судовому засіданні 13.10.2016 року позивач ОСОБА_1 не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 32), підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їхньому повному задоволенні, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом шляхом розміщення оголошення відповідного змісту в газеті «Урядовий кур'єр» (а.с. 23,31), проте для участі в судовому засіданні не прибули, про наявність поважних для цього причин суд не повідомили, заперечень проти вимог позивача не висунули.
З огляду на це та з урахуванням згоди обох позивачів на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини і визначив відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували між собою у шлюбі, який було зареєстровано відділом РАЦС Краснолиманського МУЮ Донецької області 19.07.2008 року, актовий запис № 78; рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.01.2015 року по справі № 236/2021/14-ц, що набрало законної сили, зазначений шлюб було розірвано (а.с.14). Відповідач ОСОБА_3,10.08.1988 р. н., є сином ОСОБА_2 від іншого шлюбу.
На підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Донецької області Семеновою І.М.07.12.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5565, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 у власність житловий будинок № 113, розташований по вул. Воровського (теперішня назва - вул. Героїв-десантників)у в м. Красний Лиман (теперішня назва - м. Лиман) Донецької області (а.с.7).
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за місцем проживання у цьому житловому будинку, що підтверджено записами в домовій книзі та довідкою виконкому Лиманської міської ради Донецької області (а.с. 11-13,15).
З липня 2014 року відповідачіІзотова Л.В., ОСОБА_3 виїхали за межі України і в будинку за вказаною адресою тривалий час не мешкають, не користуються житлом, не зберігаю в приміщенні належного їм майна, що підтверджено актом від 13.07.2016 року, складеним органом місцевого самоврядування в присутності сусідів позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 16). Відповідачі фактично змінили місце проживання, однак дотепер не припинили попередньої своєї реєстрації згідно із законодавством України.
Позивач здійснює виконання обов'язків щодо утримання зазначеного будинку в належному стані та сплати комунальних платежів,виконує інші обов'язки, пов'язані з використанням нерухомості.
Відповідно до ст. 8 ОСОБА_7 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується. Ст. 41 ОСОБА_7 України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948 року),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950)).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. як джерело права.
Аналізуючи право особи на мирне володіння своїм майном, Європейський суд з прав людини дійшов висновків, згідно з якими визнанням права кожного на мирне володіння своїм майном, по суті, гарантовано право власності; право розпорядження є традиційним і фундаментальним аспектом права власності (рішення Суду у справі «ОСОБА_4 проти Бельгії» від 27.04.1979 року,п.63).
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону; житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником; член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням суду у 2015 році, відповідачі на теперішній час не є членами сім'ї позивача.
Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, з 07.12.2004 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Воровського, буд.113, на підставі договору купівлі-продажу, що є чинним і сторонами не оспорюється, перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_1. Відповідачі протягом тривалого часу користувалися вказаним житловим приміщенням, але вже двох років відсутні за адресою реєстрації, з матеріалів справи не вбачається наявної домовленості між ними та позивачем про збереження за ними права користування житлом. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на це, суд вважає вимоги позивача стосовно визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, з другої сторони понесені в ході розгляду справи та документально підтверджені судові витрати. Отже, суд стягує з відповідачів в рівних частинах з кожного на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. (а.с.2) та витрати, пов'язані з публікацією в засобах масової інформації оголошення про виклик відповідачів, в розмірі 420,00 грн. (а.с. 21,22).
Керуючись ст.ст. 317,319,383,391,405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 79,88, 209, 213, 214, 215, 218,224 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право на користування житловим будинком№ 113 по вул. Героїв-десантників (колишня назва -вул. Воровського) в м. Лиман (колишня назва - м. Красний Лиман) Донецької області, належним на праві приватної власності ОСОБА_1, припинивши реєстрацію ОСОБА_2 за останнім відомим місцем проживання.
Визнати ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право на користування житловим будинком № 113 по вул. Героїв-десантників (колишня назва -вул. Воровського) в м. Лиман (колишня назва - м. Красний Лиман) Донецької області, належним на праві приватної власності ОСОБА_1, припинивши реєстрацію ОСОБА_3 за останнім відомим місцем проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рівних частинах з кожного на користьРевньова ОСОБА_8 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок(по 275, 60 грн. з кожного відповідача) та витрати, пов'язані з публікацією в засобах масової інформації оголошення про виклик відповідачів, в розмірі 420(чотириста двадцять) гривень 00 копійок(по 210,00 грн. з кожного відповідача).
Рішення суду набирає законної сили у випадку неподання заяви відповідачем про перегляд щодо нього заочного рішення та неподання позивачем апеляційної скарги.
Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення може подати до Краснолиманського міського суду Донецької області заяву про перегляд цього заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -