233 № 233/5075/16-ц
31 жовтня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Мазепа Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини,
Звернувшись до суду з заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 року у м. Горлівка Донецької області громадянкою України ОСОБА_2 від громадянина України ОСОБА_1 дитини чоловічої статі - ОСОБА_3, посилаючись на те, що він з 14 липня 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року його дружина ОСОБА_2 у медичному закладі м. Горлівки Донецької області народила дитину чоловічої статі, про що їй було видане медичне свідоцтво про народження № 1515 від 19 вересня 2016 року.
Оскільки дитина народилась на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, та документ, що виданий медичною установою на цій території є недійсним та не створює правових наслідків, він не може отримати в органах державної влади України свідоцтво про народження сина.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про повне підтримання заявлених вимог та про розгляд справи у його відсутність.
Представник заінтересованої особи Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами суд дійшов таких висновків.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою ВРУ № 789-ХП від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави - учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч.1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4) та за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).
У відповідності до ст. 257-1 ЦПК України, заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника (ч.1). Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Судом встановлено, що заявником є громадян України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівки Донецької області, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданим 27 травня 1997 року Центрально-Міським РВ УМВС України у м. Горлівці (а.с.5-9).
14 липня 2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в Книзі реєстрації шлюбів 14 липня 2007 року зроблено відповідний актовий запис № 740 (а.с.13).
За твердженням заявника, ІНФОРМАЦІЯ_4 року у медичному закладі м. Горлівки Донецької області громадянка України ОСОБА_2 народила дитину чоловічої статі.
На підтвердження факту народження дитини заявником надані:
- дублікат медичного свідоцтва про народження № 1515 від 19 вересня 2016 року, виданий Центром охорони материнства та дитинства м. Донецька (а.с.14);
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, виданого 20 вересня 2016 року Горлівським міським відділом ЗАЦС (а.с.15);
- фототаблиця з зображенням немовля (а.с.16-18);
- копія протоколу УДЗ плоду ОСОБА_2 від 08.09.2016 року (а.с.27);
- копія результатів допплерометриї ОСОБА_2 від 08.09.2016 року, 15.09.2016 року (а.с.28-29);
- копія обмінної картки пологового будинку, пологового відділення лікарні. Відомості жіночої консультації про вагітну ОСОБА_2 (а.с.30-32).
Даючи оцінку допустимості таким доказам, як дублікату медичного свідоцтва про народження № 1515 від 19 вересня 2016 року та копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, як документам, що видані установою та органом на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки вищезазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації особистих немайнових прав заявника ОСОБА_1 суд, як виняток, приймає до уваги дублікат медичного свідоцтва про народження №1515 від 19 вересня 2016 року та копію свідоцтва про народження ОСОБА_3, та оцінює їх в сукупності з фото таблицею немовля та копіями медичних документів ОСОБА_2 під час вагітності, та вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, встановивши факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 року у м. Горлівка Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, від громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитини чоловічої статі - ОСОБА_3, що надасть можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про народження дитини.
Тож, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
Керуючись ст. 257-1, ст. 259 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити, встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 року у м. Горлівка Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою м. Горлівка Донецької області, від громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, дитини чоловічої статі - ОСОБА_3.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: О.В. Каліуш