Справа № 755/11984/16-к
"28" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101040000048 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України,
У провадження суду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні надійшов 20.09.2016.
Ухвалою суду від 22.09.2016 у провадженні було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження з боку обвинувачення та захисту вказали, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тож суд, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування на відповідність вимогам КПК України та/або закону, приходить до наступного.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Зокрема, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить перелік відомостей, які повинен містити останній та перелік документів, що у обов'язковому порядку повинні бути до нього приєднані слідчим і прокурором.
Так, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як передбачено п. 13 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 1 статті 337 КПК України визначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
А саме, у цьому випадку, об'єктом злочину, є правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальному провадженні.
Об'єктивна сторона злочину полягає у завідомо неправдивому показанні свідка чи потерпілого.
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони злочину є обстановка і час його вчинення.
Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВР або в суді.
Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.
Суб'єкт злочину спеціальний.
Так, ним може бути осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий у справі.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Тобто, системний аналіз вказаних положень КПК України свідчить, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Таке, обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист і це чітко визначено національним законодавством в тому числі і рішенням Європейського суду з прав людини.
Але, у цій ситуації, акт не містить даних про те, які саме показання 10.09.2015 надавала слідчому показання обвинувачена, як і того, які показання нею були надані 22.01.2016 у суді та в чому їх відмінність, неправдивість; відомості щодо місця і часу надання нею пояснень слідчому 10.09.2015; даних про місце надання імовірних «неправдивих» показань 22.01.2016, а саме адреси суду; конкретні відомості щодо того, який саме процесуальний порядок отримання доказів був порушений ОСОБА_4 та того, яким чином вона порушила процесуальний порядок винесення судом законного рішення.
А, відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.
Оскільки, згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" нагадав, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).
У рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які ніби-то мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.
Також, Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п.52).
До цього слід також додати і те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, за своїм змістом не є тотожними поняттями, оскільки формулювання обвинувачення, хоча і повинно певною мірою дублювати фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме обставини, які вказують на подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), проте воно повинно бути сформульоване більш лаконічно, стисло, зрозуміло та, крім часу, місця, способу та інших обставин вчиненого кримінального правопорушення, містити в собі посилання на форму вини, мотив, мету вчинення кримінального правопорушення, його наслідки та інші обставини, які охоплюються складом конкретного кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа..
Тобто, цей обвинувальний акт однозначно не відповідає вимогам КПК України, оскільки формулювання обвинувачення в ньому, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону та кореспондувалося з позицією ЄСПЛ з цього питання, зокрема висловленою у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82, п. 79, відсутнє, а тому клопотання прокурора, як обґрунтоване, підлягає задоволенню.
Також, цей акт не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України так, як не містить повних ПІБ прокурора, а лише прізвище та ініціали.
За таких умов, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягають поверненню прокурору, як такі, що не відповідають вимогам закону.
Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу, визначеного обвинуваченій ухвалою слідчого судді від 05.07.2016, у вигляді особистого зобов'язання до 15.08.2016, враховуючи положення ст. 315 КПК України, та відсутність таких клопотань у сторін провадження немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-2, 7-29, 128, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101040000048 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 7-ми днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту о 10:00 год. 31.10.2016.
С у д д я : ОСОБА_1