Справа № 692/834/16-ц
Провадження № 2/692/385/16
31.10.16
28 жовтня 2016 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді - Чепурного О.П., при секретарі - Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача про втратила право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що він є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відповідач (його син) був у його будинку зареєстрований. З 1997 року в указаному будинку відповідач не проживає, його речі в будинку відсутні. На його неодноразові нагадування особисто відповідачу виписатися з його будинку останній не реагує. Його реєстрація в будинку не дозволяє йому розпоряджатись ним на власний розсуд та значно обмежує його права.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд його задоволити.
Відповідач та його представник позов не визнали. Відповідач пояснив суду, що дійсно, з народження в даному домі не проживав, через відносини його матері та батька, цей будинок є його батьківщиною, він почав завозити туди будівельні матеріали, має намір користуватися будинком. В наданих суду письмових запереченнях відповідач вказав наступне: позивач є його батьком, після народження його було зареєстровано у будинку позивача в АДРЕСА_1. На даний час у вказаному будинку він дійсно не проживає у зв'язку з тим, що позивач не виконує свої обов'язки по догляду за будинком і будинок перебуває у дуже занедбаному стані. Будинок навіть відключено від мережі електропостачання. Сам позивач у даному будинку теж не проживає. Він особисто доглядає за земельною ділянкою й частково за будинком. Він ніколи не був відсутній без поважних причин за адресою реєстрації понад один рік. На даний час змушений тимчасово проживати в м. Черкаси без реєстрації, так як необхідно знайти кошти для ремонту будинку, який його батько вже багато років ремонтувати не хоче. Зараз він частково за власні кошти придбав деякі будматеріали для ремонту та привіз їх до будинку. Просить відмовити в задоволенні позову про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов до наступного.
Позивач по справі є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку від 08.08.1986 року та копією витягу з розпорядження Шрамківської селищної ради № 04 від 19.02.2016 року «Про перейменування вулиць та провулків смт Шрамківка та селища Вишневе». Згідно копії акта обстеження матеріально-побутових умов будинку АДРЕСА_1 від 09.09.2016 року, будинок, який належить позивачу ОСОБА_1, знаходиться в запущеному стані, в даному будинку ніхто не проживає, проте зареєстрований сам ОСОБА_1, 1962 р.н., і відповідач ОСОБА_2, 1991 р.н. Факт реєстрації відповідача в цьому будинку підтверджується і довідкою № 1430 від 13.09.2016 року, виданою виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради. Позивач не проживає в будинку з 1994 року, що підтверджується довідкою № 1410 від 09.09.2016 року, виданою виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради.
Позивач пояснив суду, що будинок було придбано під час шлюбу з матір'ю відповідача за спільні кошти. Мати відповідача померла у 2005 році. Даний факт сторони визнають і не оспорюють. Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час виникнення відносин з приводу купівлі будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.Відтак, суд вважає, що позивач та мати відповідача є співвласниками будинку. Мати відповідача померла у 2005 році, відповідач в цій час був неповнолітньою особою, оскільки народився у 1991 році. Відповідно до ч.4, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України малолітня, неповнолітня особа вважається такою що прийняла спадщину, незалежно від часу прийняття спадщина вона їм належить з часу відкриття спадщини. Відтак, виходячи з вимог ст.ст.1241, 1261 ЦК України відповідач має право на будинок, як на спадщину, що залишилася після смерті матері. При цьому час для оформлення прав власності законом необмежений.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що особа, яка має права на житловий будинок, як власник, не може бути позбавлена права ним користуватися, незалежно від того проживає вона там чи ні. З цих підстав позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 405, ст.ст. 1241, 1261, ч.4, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 208, 209, 210, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд Черкаської області.
Головуючий:
Повний текст рішення виготовлений 31.10.2016 року