Справа: № 826/17024/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
25 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національного Банку України (далі - відповідач) , третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання необхідної інформації на запит ОСОБА_2 від 16 липня 2015 року; зобов'язання відповідача надати повну інформацію на його запит від 16 липня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", укладено кредитний договір №IFWWGA00000042, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 30 000,00 доларів США на ремонт житла, а також 5 625,00 доларів США на сплату страхових платежів, з кінцевим терміном погашення 11 грудня 2022 року.
Позичальник стверджує, що право власності на 30 000,00 доларів США від банку до нього не перейшло, валютний рахунок на який зазначені кошти поступали на ім'я позивальника не відкривався, заявки на конвертацію 30 000,00 доларів США в грошову одиницю України позичальник не подавав, заяви про перерахування цих коштів на оплату нерухомості не подавалися.
16 липня 2015 року позивач в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст.ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу ПАТ КБ «Приватбанк» та чи надходила заявка 11 грудня 2007 року про продаж на такій біржі 30 000,00 доларів США через банк і купівлю гривні.
За результатами розгляду, в тому числі вказаного запиту, відповідач листом від 28 липня 2015 року №40-03003/52768 повідомив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що інформація та документи з порушених у запиті питань відсутні.
Позивач, не погоджуючись із наданою відповіддю та вважаючи, що НБУ фактично протиправно відмовило йому у праві на отримання запитуваної інформації, звернувся до суду із позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281, зареєстрованим в Мін'юсті 29.08.2005 року за № 950/11230 (далі - Положення №281).
Пунктом 4 Розділу I Положення №281 визначено, що міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.
Згідно з п. 5 Розділу I Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).
Відповідно до пункту 29 розділу І Положення № 281 в редакції, що діяла в 2006 році, суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком України договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.
Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод заявку на участь у Системі підтвердження угод.
Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти заявка має містити інформацію за кожним видом валют про суму операції (у тому числі продаж коштів, які були куплені в клієнтів протягом операційного дня), а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) не відображається (не відображалася).
Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вищевказаного інформаційного запиту повідомлено позивача про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки запитувана представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 інформація у Національного банку України відсутня, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 31.10.2016 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.