Справа: № 810/2860/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
25 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О., третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство» про визнання відсутності компетенції (повноважень),-
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О., третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство» про визнання відсутності компетенції (повноважень).
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з мотивів її необґрунтованості та направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він має право на звернення до адміністративного суду із позовом щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О., третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство», в якому просив визнати відсутніми повноваження керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О. щодо звернення в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з позовною заявою в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» до громадянина ОСОБА_2 з позовними вимогами про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року №197 та про зобов'язання ОСОБА_2 повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 30,0 га, яка розташована у виділах №№3-10, 13-21 кварталу 32 Приміського лісництва та знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у придатному для використання стані, демонтувавши установлений ним паркан.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання відсутності компетенції (повноважень) у керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури повноважень на звернення до суду в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст.11 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Пунктом 6 ч.4 ст.105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, пунктом 3 ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.
Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.
Завдання суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв'язати законодавчі колізії, а також усунути наслідки дублювання повноважень.
При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таким чином, спори, визначені п.3 ч.2 ст.17 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача процесуального права на звернення до суду з вимогами про визнання відсутності компетенції (повноважень) відповідача, з урахуванням суб'єктного складу спірних правовідносин, а тому у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність на звернення до суду з такими позовними вимогами в розумінні ч.2 ст.48 КАС України.
За таких обставин, враховуючи, що позивач не є суб'єктом владних повноважень та між позивачем та відповідачем відсутній спір про розподіл повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю для пред'явлення позову в порядку адміністративного судочинства щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури на звернення до суду в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідності до ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що звернення керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О. з позовною заявою в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» до громадянина ОСОБА_2 є фактично виконанням процесуальних функцій та повноважень, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ЦПК України. При цьому, наявність підстав для представництва обґрунтовується прокурором в суді, тобто в тому судовому процесі, в якому заявлено позов, та у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У відповідності до ч.2 ст.45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.
Таким чином, у відповідності до вимог ЦПК України представництво інтересів держави в суді в порядку цивільного судочинства здійснюється виключно після перевірки та підтвердження судом підстав для представництва, натомість, ненадання прокурором обґрунтування наявності таких підстав тягне за собою повернення позовної заяви.
Відповідно до ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Для того, щоб визначити підсудність спору, необхідно брати до уваги не тільки суб'єктний склад, але і встановлювати характер правовідносин, з яких виник спір. Для адміністративного судочинства визначальним є наявність публічно-правового спору, при цьому юридична рівність сторін правовідносин відсутня, а навпаки один із суб'єктів має владні повноваження по відношенню до іншого.
У межах даних спірних правовідносин відсутні владні повноваження відповідача по відношенню до позивача, а фактично оспорюються повноваження прокурора щодо виконання процесуальних функцій в цивільному судочинстві, зокрема, наявність підстав для представництва держави в конкретній справі та користування процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (позивача), а тому наявність таких підстав може бути оскаржена ОСОБА_2 під час розгляду позову керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Дмитрунь Ю.О. в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_2 про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та зобов'язання повернути лісову ділянку.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що юридичну оцінку аргументам, які покладені в основу цього позову щодо відсутності у керівника прокуратури підстав для представництва інтересів ДП «Київське лісове господарство», має надати суд цивільної юрисдикції в рамках цивільної справи №369/6263/16-ц, в якій таке представництво здійснюється, у відповідності до ст.45 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 31 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Мельничук В.П.
Лічевецький І.О.