Справа: № 826/4839/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
25 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним дій, скасування рішення та картки відмови, -
ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 500040403/2015/006820 від 28.12.2015; скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000108/2 від 28.12.2015, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00115 від 28.12.2015, складеної відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.01.2015 між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) був укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту (далі - контракт).
02.03.2015 між позивачем і ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) було укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом. Згідно тексту додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 до контракту підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).
28.12.2015 на виконання вимог умов контракту, ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) здійснено поставку товару («вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі» сильногазована», що розфасована у скляних пляшках ємністю по 0,5 л) в обсязі 54 720 скляних пляшок за ціною 24 076,80 дол. США відповідно до контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 02.03.2015, а саме: за ціною 0,44 дол. США за 1 скляну пляшку ємністю 0,5 л.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом (ТОВ «М енд С Форвардінг»), 28.12.2015 до митниці (митний пост «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС) була подана вантажна митна декларація за № 500040403/2015/006820. Митна вартість товару визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом 28.12.2015 подано до митного органу наступні документи: коносамент; передатну відомість (документ, який засвідчує факт передання товару/вантажу однією залізницею іншій) № 2 від 25.12.2015; банківські платіжні документи, що стосуються товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04.06.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ОЄ-8/427 від 06.11.2015; виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території б/н від 22.07.2015; розрахунок ціни (калькуляцію) LT32-589/1503 від 26.03.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № GЕ20150495 від 21.12.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № GЕ20150496 від 21.12.2015; пакувальні листи до вказаних інвойсів; копію відкритого полісу страхування вантажу № 00837від 28.01.2015; копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди № 1 від 02.03.2015, № 2 від 10.06.2015 і № 3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; договір до внутрішнього договору № 1 від 19.12.2015; договір про надання послуг митного брокера № ВU6-126 від 16.05.2015; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2761 від 24.12.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2761 від 24.12.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 12231526722 від 22.12.2015; копію митної декларації країни відправлення С 3153 від 23.12.2015; довіреності ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» № 001 від 13.01.2015, № 003 від 13.01.2015, № 004 від 01.07.2015 і № 005 від 01.07.2015, виданих певним особам на право підписання документів від імені компанії; листів № 201/4-15ц від 27.03.2015, № 270/4-15ц від 27.04.2015, № LТ32-303/1410 від 15.10.2015 і № LТ32-591/1503 від 27.03.2015.
За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про існування взаємозв'язку між продавцем товару IDS BORGOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару - ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».
У зв'язку з зазначеним Одеською митницею ДФС України витребувано додаткові документи згідно ч. 4 ст. 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів (в т.ч. страховка даної партії товару); довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
На виконання запиту митного органу від 28.12.2015 декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі ВМД № 500040403/2015/006820 разом з супровідним листом № 328 від 28.12.2015 були подані розрахунок ціни (калькуляція) та інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів.
Стосовно вимоги митниці надати довідкову інформацію про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, декларант позивача вказав на неможливість надання таких документів з таких причини: «зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), то станом на сьогодні надати додаткову інформацію по вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, протягом 10 календарних днів з дати запиту є неможливим».
Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000108/2 від 28.12.2015 відповідач зазначив, що позивачем жодного банківського документу, який би стосувався даної конкретної поставки товару подано не було.
Митний орган, вважаючи наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем, дійшов висновку, що останній вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а тому приймаючи до уваги те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, застосував другорядні методи визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Враховуючи вищевикладене, Одеською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000108/2 від 28.12.2015 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00115 від 28.12.2015.
Також, 28.12.2015 товари були випущенні за ВМД № 500040403/2015/006833 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.
В подальшому, в березні 2016 року позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Одеської митниці ДФС України додаткові документи (а саме: копію платіжного доручення № 1 від 15.01.2016 щодо оплати товару та лист від ПАТ «Дойче Банк ДБУ» № МО/160128/7; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію розрахунку ціни (калькуляцію); копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015) разом з супровідним листом № 176/4-16ц від 02.03.2016.
Проте, документальних доказів надання відповідачем відповіді на вказаний лист товариства матеріали справи не містять.
Вважаючи, зазначені вище рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частинами 7, 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що у митного органу є підстави вважати про наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а також те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, зокрема не подано жодного банківського документу, який стосується поставки товару, що оцінюється.
Так, згідно пп. 3.1 п. 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі України.
З вказаного слідує, що банківський документ, який стосується поставки товару, що оцінювався митним органом, апріорі не міг бути поданий декларантом до митного оформлення.
Крім того, в березні 2016 року позивачем була надана відповідачу виписка з бухгалтерської документації та платіжне доручення, які засвідчують факт проведення покупцем розрахунку з продавцем-нерезидентом.
Щодо твердження митного органу про наявність взаємозалежності покупця та продавця, що вплинула на визначену декларантом митну вартість імпортованого товару, колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач не надав жодних документальних доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень ч. 4 ст. 15 зазначеної Угоди не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.
Окрім того, колегія суддів враховує те, що, відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятною. У таких випадках необхідно розглянути обставину продажу та прийняти вартість операції за умови, взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 у справі № 21-558а14.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, з тексту оспорюваного рішення вбачається, що відповідачем для коригування митної вартості товарів за ВМД позивача був застосований другорядний метод - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, для чого використано інформацію з ВМД від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472.
Разом з тим, копію такої ВМД від 03.02.2015 та доказів на підтвердження того, що зазначена у вказаній ВМД від 03.02.2015 митна вартість стосується ідентичних товарів, що постачаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів (тобто, з датою митного оформлення спірного товару,) або був максимально наближеним до нього, як того вимагає ч. 1 ст. 59 МК України відповідач суду не подав.
Натомість за даними наданих позивачем листа ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2015 № 11/653, висновків Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати № ОЭ-8/81 від 20.03.2015 і № ОЭ-8/247 від 06.11.2015, контрактні ціни для поставки товарів (мінеральної води «Боржомі» в пляшках ємністю по 0,5 л), визначені згідно контрактом № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.03.2015, відповідають рівню відпускних цін компанії-виробника при поставках в Україну та кон'юнктурі ринку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.