Справа: № 2а-10969/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
26 жовтня 2016 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Генчмазлумо І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Національного форуму профспілок України, Конфедерації Вільного профспілок України до Національної комісії регулювання електроенергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України про скасування постанови № 812 від 13.07.2010 року,-
Позивачі, у липні 2010 року звернулись до суду з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного житяного центру "Артек", і Українського дитячого центру "Молода гвардія".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року в задоволені позовних Національного форуму профспілок України та Конфедерації вільних профспілок України вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, у травні 2016 року ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі або закрити провадження у справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, вона не досягла дієздатності (повноліття) у зв'язку з чим, не мала можливості захищати свої права, які, на думку останньої, порушені оскаржуваною постановою.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 липня 2010 року Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову № 812 "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек"і Українського дитячого центру "Молода гвардія".
Оскаржуваною постановою Національна комісія регулювання електроенергетики України постановила:
1. Затвердити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек"і Українського дитячого центру "Молода гвардія"(додаються).
2. Для потреб населення смт. Солотвине Закарпатської області, яке споживає природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, Роздрібні ціни на природний газ, затверджені згідно з пунктом 1 цієї постанови, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.
3. Управлінню цінової та тарифної політики нафтогазового комплексу в установленому порядку забезпечити подання цієї постанови на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Постанови НКРЕ від 25.10.2008 № 1239 "Про затвердження Роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.11.2008 за № 1088/15779, та від 19.03.2009 № 315 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 25.10.2008 № 1239", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08.04.2009 за №322/16338, визнати такими, що втратили чинність.
5. Ця постанова набирає чинності з 1 серпня 2010 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного житяного центру "Артек", і Українського дитячого центру "Молода гвардія", так як остання винесена відповідачем в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
При цьому, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року вже неодноразово була переглянута в апеляційному порядку, та за результатами апеляційного перегляду була залишена без змін.
Так, суд апеляційної інстанції неодноразово вказував, що постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного житяного центру "Артек", і Українського дитячого центру "Молода гвардія" прийнята правомірно, в межах компетенції та відповідно до законодавства України.
Однак, ОСОБА_2 оскаржує її в апеляційному порядку з тих підстав, що, на думку апелянта, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 року порушує її права, так як рішенням суду вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами з наступних підстав.
Так, згідно з частиною 1 статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу зазначеної статті КАС України вбачається, що право апеляційного оскарження судового рішення мають, серед іншого, також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки.
Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Однак, необхідно зазначити, що ОСОБА_2 не є суб'єктом на якого розповсюджується дія постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №812 від 13.07.2010 "Про затвердження роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, Міжнародного житяного центру "Артек", і Українського дитячого центру "Молода гвардія".
Таким чином зазначена постанова суб'єкта владних повноважень жодним чином не порушує права та обов'язки апелянта.
Крім того необхідно зазначити, що, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актів може бути оскаржена в загальному порядку виключно тими особами, які були залучені до справи в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики було розміщено оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-10969/10/2670 у "Офіційному віснику України від 06.09.2010 року № 65, тобто більш ніж за сім днів.
Отже, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.
При цьому, ні ОСОБА_2, ні її законні представники, не були залучена до розгляду даної справи у якості третьої особи.
Таким чином, керуючись нормами спеціального законодавства при оскарженні нормативно-правових актів (тобто, ст.171 КАС України), ОСОБА_2 не має права оскаржувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги останньої.
Також, доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Згідно з вимогами п.2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Зазначене кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином твердження апелянта щодо непідсудності зазначеної справи адміністративному суду є хибними, оскільки до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.
Беручи до уваги вищезазначені обставини справи, зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 31 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.