Справа № 755/5481/16-ц
"15" вересня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Гноілек М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Кредитним Договором №490051367 від 10.11.2007 року у розмірі 7055,45 доларів США також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, що є предметом позову.
Обгрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне, що 10 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №490051367, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 22340,31 доларів США, грошові кошти у тимчасове користування на умовах цільового характеру використання, зі сплатою 13,00 % річних, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 10.11.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором 10.11.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №490051367-П, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Банком солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором. ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10.11.2007 року має заборгованість в сумі - 7055,45 доларів США, з яких: сума заборгованості по кредиту в розмірі - 6480,08 доларів США, суму заборгованості по відсоткам - 191,08 доларів США, пеня в розмірі - 384,29 доларів США, яку позивач Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також відшкодувати за рахунок відповідачів судові витрати. (а.с. 1-3)
Представник позивача Горобей І. С. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позорві відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов, які приєднано до справи (а.с. 73 - 75), пояснив, що дійсно 10 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №490051367, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 22340,31 доларів США з цільовим використанням кредиту на придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі - продажу, зі сплатою 13,00 % річних, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 10.11.2013 року. Представник наголошує, що відповідач ОСОБА_1 належним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, в рахунок погашення кредиту відповідачем сплачено 35697,94 доларів США, пред'являючи позов до суду позивачем надано розрахунок заборгованості де містяться дані по тілу кредиту, згідно якої у графі «всього» зазначається заборгованість по тілу кредиту в розмірі 742,40 доларів США, дані щодо загальної суми заборгованості, які наведені під таблицею, визначено як 6480,08 доларів США, саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача як розмір заборгованості за кредитом, однак як саме утворилась заборгованість на цю суму в розрахунку не наводиться, долучений до позову розрахунок містить суперечності в цій частині, а загальний аналіз наданого суду розрахунку заборгованості свідчить про наявність у відповідача переплати в сумі 3391,96 доларів. Крім того, саме із розрахунку заборгованості відповідачу стало відомо, що з 01 вересня 2008 року позивачем в односторонньому порядку збільшена відсоткова ставка за користування кредитом з 13% до 15,50%, при цьому жодних додаткових угод про зміну розміру процентної ставки між сторонами укладено не було, ці обставини не підтверджуються долученим до справи доказами. Враховуючи той факт, що з боку відповідача, як позичальника, не було порушень умов договору в частині погашення тіла кредиту та сплати відсотків, у розмірі, визначеному договором, у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, яка нарахована в розмірі 384,29 доларів США, за таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позов відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.сч.83-84), вважає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що з 01 вересня 2008 року процентна ставка за користування кредитом була змінена з 13,00 % до 15,50%, у зв'язку з підвищенням розміру процентної ставки за основним зобов'язанням, збільшився обсяг відповідальності поручителя, яким виступає відповідач, оскільки додаткових угод з поручителем банк не укладав, як і не повідомляв в іншій спосіб про збільшення процентної ставки, є підстави вважати, що порука є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України, що дає підстави суду відмовити у задоволенні позову в частині вимог, які пред'явлено до поручителя.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 10 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа - Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа - Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №490051367, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 22340,31 доларів США з цільовим використанням кредиту на придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі - продажу, зі сплатою 13,00 % річних, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 10.11.2013 року або достроково у випадках передбачених Кредитним договором.
Відповідно до п. 1 Частини №1 Кредитного договору цей договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього Договору, включаючи всі додатки до нього.
Пунктом 2.8 Частини №1 Кредитного договору передбачено, що платежі з повернення Кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до умов п.п. 8.1 Частини №2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит та сплатити проценти за користування кредитом частинами у терміни, що визначені відповідно до цього договору. А також належним чином виконати інші зобов'язання, викладені в цьому договорі.
Згідно п.п. 9.1, 9.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості щомісячно за фактичний строк користування кредитом виходячи з 30 днів у місяці та 360 у році. Банк здійснює кінцевий розрахунок процентів, що підлягають оплаті, на день здійснення остаточного повернення кредиту. Повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється у валюті кредиту або у валюті, відмінній від валюти кредиту, якою може бути інша іноземна валюта 1 групи класифікатора чи національна валюта України за вибором позичальника.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виходячи з предмету позову, Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» пред'явило позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, з вимогами стягнути заборгованість за Кредитним договором № 490051367 від 10 листопада 2007 року на загальну суму 7055,45 доларів США., яка включає: суму заборгованості по кредиту в розмірі - 6480,08 доларів США, суму заборгованості по відсоткам - 191,08 доларів США, пеню в розмірі - 384,29 доларів США, на підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 станом 22 березня 2016 року. (а.с.26)
Разом з тим, виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості в графі «сплачена сума, щомісячний платіж позичальника» зазначено загальна сума 35697,94 доларів США, ця суму міститься в графі «всього зараховано». Відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредитку та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який оформлено як Додаток №1 до Кредитного договору, загальна сума платежу за розрахунковий період складає 32 305,98 доларів США.
В той же час, на виконання зобов'язання по кредитному договору Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» видало ОСОБА_1 грошові кошти готівкою в розмірі 104 900,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №988 від 12 листопада 2007 року. (а.с.25)
Виходячи з положень п.5 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальним ордером позивач підтверджує факт отримання позичальником ОСОБА_1 кредиту в розмірі 104900,00 грн., при цьому на дату звернення з цим позовом до суду позивальником погашена заборгованість по кредитному договору на загальну суму 35697,94 доларів США, тобто сума сплачених позичальником коштів за кредитним договором значно перевищує суму отриманих кредитних коштів та суму коштів, які зазначено в графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, оформленого як Додаток №1 до кредитного договору.
За умовами кредитного договору, цей договір складається з двох частин - частини №1 «Базові умови кредитування» та частини №2 «Загальні умови кредитування».
Частиною №1 «Базові умови кредитування» кредитного договору погоджена, зокрема, номінальна процентна ставка на рівні 13,00% річних.
Розділом 6 (6.2) Частини №2 «Загальні умови кредитування» кредитного договору передбачено право банку змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни кон'юктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку з цим змін в додаток №1 до цього договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника, зазначену в частині №1 цього договору. У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку №1 до цього договору та викладення додатку №1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток №1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід»ємною частиною цього Договору, позичальник отримує в банку самостійно. Банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку зі зміною кредитної політики Банку.
Установлено також, що відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 26), починаючи з 01 вересня 2008 року використовується процентна ставка 15,50%, тобто підвищена (порівняно з 13,00%).
Виходячи з розрахунку заборгованості визначена позивачем до сплати сума за користування кредитом становить 18674,23 доларів США. При цьому, в графіку платежів сторони обумовили загальну суму до сплати по відсотках за користування кредитом у розмірі 9965,67 доларів США. У розрахунку заборгованості за кредитом зазначається, що відсоткова ставка за користування кредитом з 10.11.2007 року становить 13,00% (даний розмір процентної ставки відповідає умовам кредитного договору), а з 01.09.2008 року - 15,50%. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання Банком вимог п. 6.2 Кредитного договору, а саме повідомлення позичальника за 7 днів до моменту настання змін відсоткової ставки шляхом направлення рекомендованого листа на адресу Позичальника. Дана обставина свідчить про одностороннє підвищення розміру процентів за користування кредитом, що свідчить про незаконність підвищення розміру процентної ставки і стягнення позивачем 191,08 доларів США в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
При зверненні з позовом до суду, представником позивача Горобей І.С. подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних доказів та матеріалів (а.с.34), в судові засідання представник позивача не з'явився, процесуальним правом подати додаткові пояснення та докази по справі представник не скористався.
Заявляючи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з обсягу долучених до позову доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт виникнення у відповідача ОСОБА_1, як позичальника, заборгованості по кредитному договору, яка виникла станом на 22 березня 2016 року, при цьому позивачем не надано виписки по рахунку позичальника, з якої можливо було б простежити рух коштів на рахунку та перевірити наявність або ж відсутність заборгованості.
Наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ неналежного виконання позичальником договірних зобов'язань, оскільки є по суті калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог, тому за своєю формою та змістом розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує факт проведення певних фінансових операцій.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від 10.11.2007 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №490051367-П, відповідно до ст. 3 якого поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за порушення обов'язків солідарно з позичальником у тому обсязі що і Боржник. (а.с. 21)
Статтею 554 ЦК передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Зміст договору як угоди (правочину) становить сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що становлять зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, котрим визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. (ч.1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.
Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За змістом ч.1 ст.559 ЦК до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, здійснене за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (постанова Верховного Суду України від 18 червня 2012 року у справі №6-73цс12).
Відповідно до пункту 5.4 Договору поруки №490051367-П від 10 листопада 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, сторони домовились, що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором передбачена цим Договором порука дійсна тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.
За таких обставин, 01 вересня 2008 року відбулось збільшення процентної ставки за кредитним договором без своєчасного погодження з поручителем, внаслідок чого, починаючи з цієї дати збільшився обсяг відповідальності поручителя і станом на дату таких змін згоди поручителя не існувало.
У зв'язку з тим, що банк відповідно до умов кредитного договору збільшив процентну ставку за кредитом, у тому числі у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, але без згоди поручителя у порушення договору поруки, підстав для покладання відповідальності на останнього за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком немає, оскільки порука припинилася (постанови Верховного Суду України від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-49цс11, від 19 грудня 2011 року у справі №6-67цс11).
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно пред'явлено вимоги до ОСОБА_2, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в межах даного спору вставлено обставини, які свідчать про порушення позивачем, як кредитором, зобов'язання за договором поруки в частині не повідомлення поручителя про підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором з 13,0% до 15,5% (починаючи з 01 вересня 2008 року), сам факт підвищення процентної ставки підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором, які долучено до позовної заяви, докази про належне повідомлення поручителя про наявність заборгованості у позивальника по кредитному договору та підвищення процентної ставки позивачем суду не надано.
Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 є не обґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні підстави для розподілу судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 258, 261, 526, 559, 572, 610-612, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарг, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.