Справа № 755/11771/15-ц
"07" жовтня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступника ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступника ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя.
07 жовтня 2016 року представником позивача ОСОБА_4 в судовому засіданнізаявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, оскільки позивачем заявлено вимоги майнового характеру, тому такий видзабезпечення позову є абсолютно спів розмірним та адекватним позовним вимогам, та унеможливить намагання спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 зробити відчудження нерухомого майна до закінчення розгляду справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, вважають заявлене клопотання необгрунтованним, оскільки на даний час відповідач в судовому порядкувирішила питання про визначення за собою права власності на визначені обєкти нерухомого майна, що є предметом спадкування, однак рішення суду не набрало законної сили, тому відповідач не має можливості зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно.
Заслухавши думку сторін у справі, наведені сторонами доводи та заперечення щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволеня позовних вимог.
Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розглядусправи, якщо невжиття заходів забнзпечення позову може утруднити чи зробити неможливим рішеня суду.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч.2 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України).
Одним із видів забезпечення позову, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, єнакладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Як розяснено у п. 3 та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 "Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характерудозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Заходи забезпечення позову повіинну бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків та вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арегт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановлюючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно врахувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаучи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним виомгам.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представником позивача ОСОБА_4 не наведено грунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустих доказів, які мали підтвердити, що майно на яке позивач просить накласти арешт, належить на праві власності саме ОСОБА_2, яка є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_3, в той же час відсутність зазначених відомостей та обгрунтування підстав для вжитя заходів забезпечення позову, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись с. ст. 151-153, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступника ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 293 Цивільного процесульного кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.