21 липня 2016 р. Справа № 804/3477/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості,-
Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (правонаступником якого є - Криворізьке північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить: стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, понесені Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності ОСОБА_1 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року включно в розмірі 600, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ призначена та виплачується пенсія ОСОБА_1 унаслідок трудового каліцтва. На думку позивача, вказана пенсія повинна відшкодовуватися відповідачем, проте останній відмовив приймати її до відшкодування, пославшись на те, що вказаний громадянин працював на підставі цивільно-правової угоди, а тому відповідні витрати на виплату пенсії відшкодуванню не підлягають.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що ОСОБА_2 відповідно до п.1 «Відомості про потерпілого» Акту №1 від 26.02.2013р. проведення розслідування нещасного випадку ф.Н-5 виконував роботи за цивільно - правовим договором №103 від 01.01.2013р. та додаткової угоди №1 від 31.01.2013р.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності», дія цього закону поширюється на осіб, які працювали на підставі трудового договору і знаходилися з підприємством у трудових відносинах.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1, який працював на умовах цивільно-правової угоди не підпадає під дію Закону. Станом на 07.04.2014р. він не знаходився на обліку як одержувач страхових виплат у Відділення Фонду.
Таким чином, оскільки на ОСОБА_1 не розповсюджує свою дію Закон, то відповідно до приписів Цивільного кодексу України, відшкодувати шкоду заподіяну здоров'ю особи повинна винна особа, а саме підприємство на якому трапився нещасний випадок ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», а тому Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі.
У відповідності до ч. 4 ст.122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту від 26 лютого 2013 року № 1 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 22 лютого 2013 року з ОСОБА_1, комісія, оглянувши місце нещасного випадку, ознайомившись із поясненнями потерпілого та свідка цієї події, вивчивши медичну документацію, розглянувши обставини і причини нещасного випадку, дійшла висновку, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
12.06.2013 р. Жовтневий МСЕК, керуючись Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577, видав ОСОБА_1 Виписку із акта огляду МСЕК № 0040346, відповідно до якої останньому встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
В липні 2013 року ОСОБА_1 надав до УПФУ для призначення пенсії по інвалідності пакет документів, у результаті чого з 09 липня 2013 року позивачем назначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Витрати УПФУ по виплаті ОСОБА_1 пенсії за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, включно, в розмірі 600,00 грн. заявлені пенсійним органом до відповідача, а останній листом від 06 вересня 2013 року № 04/4624 повідомив позивача про неприйняття таких витрат до відшкодування, оскільки ОСОБА_1 було укладено договір цивільно-правового характеру з ПП «Комфорт Сіті», а отже дія Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві на потерпілого не поширюється.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (ст. 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння): а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення; б) по дорозі на роботу або з роботи; в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи; г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) при виконанні державних або громадських обов'язків; е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.
В силу приписів ст. 26 Закону № 1788-XII інвалідність ОСОБА_1 вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва.
Законом № 1105-XIV (у відповідній редакції) визначено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону № 1105-XIV (у відповідній редакції) визначено, що обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 Закону № 1105-XIV (у відповідній редакції) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За змістом ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з ст. 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
В даному випадку ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що свідчить акт огляду МСЕК від 12.06.2013 р., який не оскаржено та який є чинним.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 р. зареєстрована Постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, якою затверджений "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок).
Згідно з п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону № 1788-ХІІ та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, витрати Пенсійного фонду на виплату пенсії внаслідок трудового каліцтва підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який є належним страховиком.
Статтею 16 Закону № 1105-XIV (у відповідній редакції) визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
За змістом статті 18 зазначеного Закону (у відповідній редакції) виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
З огляду на викладене, вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат понесених у зв'язку з виплатою громадянину ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року в розмірі 600,00 грн. відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду.
При цьому, судом враховано, що довідка МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, оскаржена не була та станом на день розгляду справи є чинною, а отже, інвалідність ОСОБА_1 є такою, що пов'язана з виробництвом.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 128, 158- 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - задовольнити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, понесені Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області витрати у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності ОСОБА_1 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року включно в розмірі 600,00 грн. (шістьсот гривень).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Суддя ОСОБА_3