21 липня 2016 р. Справа № 804/2178/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача-1 - Кольцова Ю.В. та представника третьої особи - Матвєєнко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини-польова пошта НОМЕР_1 та Командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про стягнення грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини-польова пошта НОМЕР_2 та Командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, в якому просить: стягнути з військової частини - польова пошта НОМЕР_1 заборгованість по виплаті грошового забезпечення за період з 01.11.2014р. по 12.06.2015 року, у розмірі 25892,72 грн.. та відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що командир військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ухиляється від виплати позивачу заборгованості по грошовому забезпеченню - за поданою ним заявою від 24.02.2016 року, на заяву від 03.11.2015 року позивач взагалі не отримав ніякої відповіді. Внаслідок невиплати позивачу грошового забезпечення йому завдана значна моральна шкода, яку він оцінив в 10000,00 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач з 29.08.2014 року по 12.06.2015 року проходив службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 , що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 № 155 від 12.06.2015 року та записами у військовому квитку офіцера запасу.
У січні 2015 року позивач в складі цієї ж частини приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою № 208 від 14.01.2015 року.
Під час проходження військової служби у вказаний період часу розмір місячного грошового забезпечення позивача дорівнював 3463,20 грн., що підтверджується повідомленням начальника Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України Воробйова І.О. № 346326 від 30.01.2015 року.
Позивач стверджує, що в порушення вимог ст.ст. 9, 10-1 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, грошове забезпечення у вказаний період часу було виплачене позивачу не в повному обсязі, а відпустка за чотири місяці (вересень - грудень) 2014 року взагалі не була оплачена.
За період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року позивач не отримав належне йому грошове забезпечення у розмірі 3587,51 гривень, що підтверджується вищезазначеним повідомленням начальника Головного фінансово - економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України Воробйова І.О. № 346326 від 30.01.2015 року. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.01.2015 року по 29.02.2016 року (1,441) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014 року дорівнює 5169,60 гривням (3587,51 грн. х 1,441). В період з 17.01.2015 року по 12.06.2015 року позивач отримував лише оклад за військовим званням у розмірі 115,00 гривень на місяць, тобто - щомісяця не отримував належне йому грошове забезпечення у розмірі 3348,20 гривень, що підтверджується Грошовим атестатом серії ЗУ № 183091.
Позивач у позовній заяві зазначає, що за період з 17.01.2015 року по 31.01.2015 року позивач не отримав грошове забезпечення щонайменше у розмірі 1500,00 гривень. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.02.2015 року по 29.02.2016 року (1,398) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення дорівнює 2097,00 гривень (2097,00 грн. х 1,398);
За лютий 2015 року позивач не отримав грошове забезпечення у розмірі 3348,20 грн. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.03.2015р.по 29.02.2016 року (1,328) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за лютий 2015 року дорівнює 4446,40 гривень (4446,40 грн. х 1,328).
За березень 2015 року позивач не отримав грошове забезпечення у розмірі 3348,20 грн. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.04.2015р. по 29.02.2016 року (1,199) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за березень 2015 року дорівнює 4014,49 гривень (4014,49 грн. х 1,199).
За квітень 2015 року позивач не отримав грошове забезпечення у розмірі 3348,20 грн. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.05.2015р. по 29.02.2016 року (1,051) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за квітень 2015 року дорівнює 3518,95 гривень (3518,95 грн. х 1,051).
За травень 2015 року позивач не отримав грошове забезпечення у розмірі 3348,20 гривень. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.06.2015року по 29.02.2016 року (1,029) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за травень 2015 року дорівнює 3445,29 гривень (3445,29 грн. х 1,029).
За період з 01.06.2015 року по 12.06.2015 року позивач не отримав грошове забезпечення щонайменше у розмірі 1500,00 гривень. З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.07.2015 року по 29.02.2016 року (1,025) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за період з 01.06.2015 року по 12.06.2015 року дорівнює 1537,50 гривень (1500,00 грн. х 1,025).
За не надану за чотири місяці 2014 року (третю частину року) відпустки позивач не отримав грошове забезпечення у розмірі 1154,40 гривні (3463,20 : 3). З урахуванням офіційного індексу інфляції за період з 01.01.2015р. по 29.02.2016 року (1,441) на даний момент заборгованість по виплаті грошового забезпечення за не надану позивачу відпустку дорівнює 1663,49 гривень (1154,40 грн. х 1,441).
Таким чином, загальний розмір заборгованості по виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 01.11.2014 року по 12.06.2015року дорівнює 25892 грн.72 коп.
На запити позивача щодо невиплати йому грошового забезпечення командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_2 було почснено, що грошове забезпечення виплачується позивачу не в повному обсязі у зв'язку з виданням наказу про зарахування його в розпорядження командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
З Витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 № 155 від 12.06.2015 року вбачається, що з 03.11.2014 року позивач перебуває в розпорядженні командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року встановлено, що в розпорядження командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивач не зараховувався, наказу про зарахування його в розпорядження командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не існує. Отже, до Витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 № 155 від 12.06.2015 року підполковником ОСОБА_2 були внесені завідомо неправдиві відомості.
Судом встановлено, що військова частина - польова пошта НОМЕР_3 розформована, її правонаступником є військова частина - польова пошта НОМЕР_1 , про що позивач був повідомлений листом командира військової частини НОМЕР_4 (оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») генерал-майора ОСОБА_3 № 2972 від 22.10.2015 року. Також, командиром військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 було запропоновано позивачу звернутися для вирішення питання виплати заборгованості по грошовому забезпеченню до командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
Однак, командир військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ухиляється від виплати ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню, на заяву від 03.11.2015 року позивач взагалі не отримав ніякої відповіді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом Міністра Оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі по тексту - Інструкція).
Згідно пункту 1.3 Інструкції грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини); військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).
Пунктом 9.1 Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до викладеного та на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не було виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2014 року по 12.06.2015 року та позивач має право та стягнення такого забезпечення з урахуванням індексу інфляції.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи спір про відшкодування моральної та матеріальної шкоди суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить підтверджених документально обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з військової частини - польова пошта НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті грошового забезпечення за період з 01.11.2014 року по 12.06.2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 26.07.2016 р.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.07.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита