28 липня 2016 р. Справа № 804/1831/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача 1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області
про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, нарахування та виплати грошового та речового забезпечення,-
ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, нарахування та виплати грошового та речового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області № 468 від 24.02.2016 року позивача було звільнено з посади за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення. Позивач вважає вищевказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача -1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській діяло у межах своєї компетенції і керувалось нормами, які регулюють проходження служби в поліції, а тому воно здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги ОСОБА_3 щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на службі та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідач - 2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу до Національної поліції та призначений на посаду заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області з присвоєнням спеціального звання - майор поліції.
24.02.2016 року відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області № 468 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Павлоградського ВП ГУНП» позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому, підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача був висновок службового розслідування від 24.02.2016 року, проведеного на підставі наказу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 05.02.2016 року № 311 за інформацією про затримання посадовими особами прокуратури Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 42015040000000029 розпочатому 16.01.2016 року за ч. 3 ст. 368 КК України у порядку ст. 208 КПК України заступника начальника СВ Павлоградського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_3
04.02.2016 року прокуратурою Дніпропетровської області у кримінальному провадженні №42015040000000029 від 16.01.2016 року позивача було затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 05.02.2016 року оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.
06.02.2016 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до внесення застави у розмірі 110240 грн.
Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту, ст. 6, 7, 8, 18 та 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та порушенні ОСОБА_4 працівника поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 вищенаведеного Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 8 зазначеного Статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Також, пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_4 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Отже, приступивши до виконання своїх обов'язків на посаді заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та склавши ОСОБА_4 працівника Національної поліції України, позивач взяв на себе ні тільки права, але і обов'язки, а отже мав усвідомлювати, що за їх порушення він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, позивач вчинив дисциплінарний проступок, а саме, порушив вимоги ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту, ст. 6, 7, 8, 18 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та порушенні ОСОБА_4 працівника поліції.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при його звільненні, оскільки позивач на день підписання висновку за результати службового розслідування, фактично був відсторонений від посади на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.02.2016 року.
Судом встановлено, що ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 11.02.2016 року про відсторонення від посади позивача до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області не надходила. Крім того, на час проведення службового розслідування позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків за посадою з 05.02.2016 року. При цьому, суд звертає увагу на те, що діюче законодавство не містить заборон щодо проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського відстороненого від виконання службових обов'язків за посадою, а навпаки згідно ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків.
Крім того, суд зауважує на тому, що наявність або відсутність підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності.
Так, згідно ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейські, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 02.08.2016р.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02.08.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5