ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.10.2016Справа № 910/913/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за заявою про за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року Волинської обласної спілки споживчих товариств
до проПублічного акціонерного товариства «Укрінком» зобов'язання вчинити дії
Представники:
від Позивача: Данилік Ф.Я. (представник за довіреністю);
від Відповідача (Заявника): не з'явились;
Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) від 08.02.2016 року у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
26.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Волинської обласної спілки споживчих товариств Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, яку вмотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, якою визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 року прийнято до розгляду заяву Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, призначено судове засідання на 08.06.2016 року.
В судовому засіданні 08.06.2016 року представник Заявника підтримав подану заяву Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, просив суд її задовольнити. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року зупинено провадження у справі № 910/913/16 за заявою Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №826/1162/16 за позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування постанови від 24.12.2015 №934 та рішення від 24.12.2015 №239, зобов'язання вчинити дії.
12.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Заявника надійшов лист про поновлення провадження у справі №910/913/16.
Як встановлено Судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року у справі №К/800/11968/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №826/1162/16 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року поновлено провадження по справі №910/913/16, судове засідання призначено на 28.09.2016 року.
28.09.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрінком" та змінено юридичну адресу: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, СМЕТАНІНА, будинок 3-А.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду заяви.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.
Відтак, у зв'язку зі зміною місцезнаходження Відповідача, для його належного повідомлення про час і місце судового засідання, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника позивача, однак відкласти розгляд справи за межами строків, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року змінено найменування Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком», відкладено розгляд справи на 26.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
24.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про заміну Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком», передачу справи №910/913/16 до господарського суду Луганської області.
В судовому засіданні 26 жовтня 2016 року представник Позивача (Заявника) підтримав вимоги та доводи Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 07.10.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 28.09.2016 року.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання Відповідача в частині заміни Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком», зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року змінено найменування Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Укрінком».
Що стосується клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрінком» в частині передачі справи №910/913/16 до господарського суду Луганської області, Суд приходить до висновку, що воно також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що Заява Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) від 08.02.2016 року у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю у зв'язку з віднесенням Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року.
Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 вмотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, якою визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року у справі №К/800/11968/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року у справі №826/1162/16 залишено без змін.
Із змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Натомість, визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. (п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року)
Враховуючи те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року, яка набрала законної сили, визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», Суд зазначає, що постанова Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних» не породжує жодних правових наслідків з моменту її прийняття.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що на час прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, Волинській обласній спілці споживчих товариств не були відомі вищезазначені обставини, якими вона обґрунтовує Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, а тому є нововиявленими обставинами в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.
Внаслідок укладення Договору банківського рахунку №1678 від 28.11.2006 року та Договору про обслуговування з використанням системи електронного обміну банківськими документами №КБ-4305 від 31.05.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2015 року Позивачем було подане Відповідачу платіжне доручення на перерахування грошових коштів № 1220 на суму 427 305 грн. 97 коп., яке було отримано Банком 10.11.2015 року, що підтверджується відповідним штампом Банку, проте залишено без виконання.
Як вбачається з виписки по рахунку Позивача, станом на 10.11.2015 року на рахунку Волинської обласної спілки споживчих товариств знаходяться грошові кошти в розмірі 546 262 грн. 20 коп.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 Цивільного кодексу України)
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України )
Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день ( дата валютування ), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунка клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність")
Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, поданий Позивачем на виконання до Банку розрахунковий документ не був повернутий останньому та залишився невиконаним Банком.
З огляду на викладене вище, Суд приходить до висновку, що Банк, не виконуючи платіжне доручення клієнта без поважних причин, порушив норми чинного законодавства (зокрема, ст.1068 ЦК України, п.8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), умови договору та права Клієнта.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Укрінком» виконати платіжне доручення №1220 від 10.11.2015 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 427 305 грн. 97 коп. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки Відповідачем в свою чергу не доведено Суду належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання розпоряджень Позивача про перерахування грошових коштів на момент їх подання до Публічного акціонерного товариства «Укрінком».
За приписами ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до ст.114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.
Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16, Суд зазначає, що на підставі положень ст.ст.112 114 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За таких обставин, Суд приходить до висновку, що Заява Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі №910/913/16 про задоволення позовних вимог Волинської обласної спілки споживчих товариств у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/913/16 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств - задовольнити.
5. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ» (93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, СМЕТАНІНА, будинок 3-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 05839888) виконати платіжне доручення Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КОВЕЛЬСЬКА, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 01743401) №1220 від 10.11.2015 року про перерахування до бюджету орендної плати за землю у розмірі 427 305 (чотириста двадцять сім тисяч триста п'ять) грн. 97 (дев'яносто сім) коп.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ» (93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, СМЕТАНІНА, будинок 3-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 05839888) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КОВЕЛЬСЬКА, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 01743401) судовий збір у розмірі 13 460 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 14 (чотирнадцять) коп.
7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 жовтня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин