Справа № 755/2141/16-ц
іменем України
"07" жовтня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.,
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дії та бездіяльності державного виконавця та зобов'язати вчинити певні дії,
02 лютого 2016 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_2, звернулась до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до заявлених вимог заявник просила суд: «Задовольнити скаргу та визнати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві неправомірними, а саме: державним виконавцем: постанова ВП №49095422 від 21 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження вручена боржнику з порушенням визначеного ч.5 ст.25 Закону терміну; постанова ВП №49095422 від 23 листопада 2015 року про стягнення судового збору в сумі 919,87 грн. та витрат на проведення виконавчих дій на суму 120,00 грн. винесені з порушенням вимог чинного законодавства (передчасно), ґрунтуються на недостовірних відомостях і розрахунках; відсутній Акт про витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій; відсутнє надсилання боржнику постанов про стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2015 р..; передчасне та незаконне винесення постанови про звернення стягнення на пенсію від 24.11.2015 року та відсутнє надсилання її боржнику; відсутнє реагування на заяву боржника про призупинення виконавчого провадження; Начальником Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві щодо реагування на звернення боржника 26.11.2015 року та 22.01.2016 року в порушення вимог законів України «Про інформацію» (ч.1 ст.5, ст.7) та «Про звернення громадян» (статей 1,4, 7,18, 19); зобов'язати державного виконавця усунути зазначені порушення чинного законодавства: надати стягувачу повний пакет належних до надання (надіслання) матеріалів виконавчих проваджень ВП №49095422; призупинити примусове виконання рішень суду згідно виконавчого листа №755/9469/13-ц виданого 16.07.2015 р. Дніпровським районним судом міста Києва».
03 лютого 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах боржника ОСОБА_1, на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця та начальника Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві вважати неподаною і повернути особі, яка її подала.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах боржника ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03.02.2016 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
На підстав ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року закрите провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дії та бездіяльності державного виконавця та зобов'язати вчинити певні дії, в частині вимог, а саме: « визнати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві неправомірними, а саме: державним виконавцем: постанова ВП №49095422 від 23 листопада 2015 року про стягнення судового збору в сумі 919,87 грн. та витрат на проведення виконавчих дій на суму 120,00 грн. винесені з порушенням вимог чинного законодавства (передчасно), ґрунтуються на недостовірних відомостях і розрахунках; відсутній Акт про витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій; відсутнє надсилання боржнику постанов про стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 23.11.2015 р.»
Представник заявника ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, подану до суду скаргу на дії державного виконавця підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити на підставі долучених до скарги доказів.
Представник заінтересованої особи - Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, в судове засідання не з'явився, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Урбан Д.Д. подано до суду письмові пояснення по суті питань, які порушенні у скарзі разом з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відділу державної виконавчої служби.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 18 цього Закону.
21 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Урбаном Д.Д. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №4909542) про примусове виконання виконавчого листа №755/9469/13-ц, виданого 16 липня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Буревісник-3» боргу в сумі 9198,75 грн.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).
Відповідно до положень частини першої та шостої ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено частиною другою та четвертою статі 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до положення п.1 ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Виходячи зі змісту заявлених вимог, викладених у скарзі ОСОБА_1, оскаржуються дії державного виконавця, серед іншого, викладено дослівно «визнати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві неправомірними, а саме: державним виконавцем: постанова ВП №49095422 від 21 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження вручена боржнику з порушенням визначеного ч.5 ст.25 Закону терміну»
Як убачається з наявних у справі доказів, боржник ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49095422 від 21 жовтня 2015 року, однак зі скаргою на дії Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві боржник звернулась до суду 02 лютого 2016 року, що підвереджується датою реєстрації скарги в канцелярії суду (вх.№6066), що дає підстави суду встановити факт порушення заявником ОСОБА_1 строку для оскарження дій державного виконавця, який визначений у ч.6 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки будучи обізнаною про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження боржник мала право звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця в межах визначеного законодавством строку, підстав для поновлення пропущеного строку судом не встановлено за наявності достовірних даних щодо дати отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що не заперечується заявником та безпосередньо зазначено у поданій до суду скарзі на дії державного виконавця.
При цьому суд враховує, що законодавством визначений спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою на дії державного виконавця до суду, тому їх перебіг має визначатись за цими нормами, а не за загальними правилами цивільного процесуального законодавства. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Така позиція висловлена у п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дії та бездіяльності державного виконавця та зобов'язати вчинити певні дії в частині вимог, а саме: «визнати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві неправомірними, а саме: державним виконавцем: постанова ВП №49095422 від 21 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження вручена боржнику з порушенням визначеного ч.5 ст.25 Закону терміну», підлягає залишенню без розгляду, у зв'язку з пропуском заявником процесуального строку для звернення з даною скаргою до суду, який визначений ч.6 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень п.1 ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення з такою категорію скарг судом не встановлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 2, 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» ст.ст.383-387 Цивільного процесуального кодексу країни, суд
Скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дії та бездіяльності державного виконавця та зобов'язати вчинити певні дії в частині вимог, а саме: «визнати рішення, дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві неправомірними, а саме: державним виконавцем: постанова ВП №49095422 від 21 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження вручена боржнику з порушенням визначеного ч.5 ст.25 Закону терміну», залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.