Справа № 755/9419/16-ц
"03" жовтня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, пред'явив позов до Київської міської ради з вимогою визнати за собою, ОСОБА_1, право власності на ? частину квартири №129, що знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, що є предметом позову.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, батько позивача, після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить об'єкт нерухомого майна - ? частина кооперативної квартири №129, що знаходиться по АДРЕСА_1 В межах визначеного законодавством шестимісячного строку, позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого батька. Однак державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, як з'ясувалось, що за життя спадкодавець ОСОБА_3, в порядку поділу спільного майна подружжя, отримав право власності на частину кооперативної квартири, однак не зареєстрував право власності на цей об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішити питання про отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, тому позивач, як єдиний спадкоємець за законом, змушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити на підставі наявних у справі доказів .
Представник відповідач - Київської міської ради, в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача Біловицької Ю. по суті предмету спору разом з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відповідач ата прийняти рішення на підставі поданих стороною доказів згідно чинного законодавства.
Третя особа - ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляду справи у її відсутність, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів. (а.с.40)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.7 Закону СРСР „Про власність в СРСР", що набрав чинності з 1 липня 1990 року, ст.ст. 15, 16 Закону України „Про власність", що набрав чинності з 15 квітня 1991 року та втратив чинність з 20 червня 2007 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
На підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2003 року, яке ухвалене у справі №2-1843/03 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину квартири, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Як встановлено у мотивувальні частині рішення суду: « Сторони з 22 травня 1971 року по 26 листопада 1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ними придбана кооперативна квартира АДРЕСА_1 в ЖБК «Буревісник-3». Членом ЖБК «Буревісник-3» є відповідач. Квартира придбана за рахунок спільних коштів. Перший пайовий внесок в сумі 3100 крб. було сплачено 22 лютого 1978 року, а залишок вартості квартири в сумі 3468,72 крб. було сплачено період з жовтня 1981 року по жовтень 1985 року, під час зареєстрованого шлюбу».
Відповідно до частини третьої ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а.с.6)
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст.1270 Цивільного кодексу України)
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
23 листопада 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про намір прийняти спадкове майно, яке залишилося після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі заяви спадкоємця, у Десятій Київській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №1545 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, яка в ксерокопії долучена до матеріалів справи. (а.с.65-86)
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступив управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
16 грудня 2014 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 на підставі ст.ст.49, 68 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на ? частину квартири АДРЕСА_1. (а.с.86)
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», який розповсюджувався на правовідносини, що виникли між ОСОБА_3 та Житлово-будівельним кооперативом «Буревісник-3», знайшли законодавче закріплення з прийняттям Закону УРСР «Про власність» у 07.02.1991 року і підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Таким чином, у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.
Виходячи з предмету позову та наявних у справі доказів, судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 був членом Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-3» та повністю виплатила пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, що зумовлює набуття за життя спадкодавцем права власності на вищезазначену кооперативну квартиру, ці обставини встановленні рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2003 року у цивільній справі №2-1843/03 р.
Відповідно до положень частини першої статті 1278 Цивільного кодексу України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Після відкриття спадщини, право власності на частину квартири перейшло в порядку спадкування за законом спадкоємцю першої черги за законом - сину спадкодавця ОСОБА_1, який у встановленому порядку заявив про намір прийняти спадкове майно, однак за відсутності інших спадкоємців, крім позивача, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
В той же час, обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув або володів нерухомим майном, що входить до спадкової маси, неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.
Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідача у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.
Виходячи з положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, є підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем першої черги за законом спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частину квартири №129, загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, в будинку АДРЕСА_1
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію", ст.7 Закону СРСР „Про власність в СРСР" ( в редакції чинній з 1 липня 1990 року), ст.ст.15, 16 Закону України „Про власність", ст.ст. 1217, 1218, 1268, 1276, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 67 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5ст.ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем першої черги за законом спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частину квартири №129, загальною площею 53,3 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, в будинку АДРЕСА_1
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.