Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/3314/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський Національний Університет повітряних Сил імені ОСОБА_1, м. Харків
простягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 01-16юр/3218 від 25.04.2016 року);
від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 4295 від 31.08.2016 року);
від 3-ї особи: не з'явився.
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 2 757, 15 грн., з яких: 1 894, 83 грн. - сума пені, 153,06 грн. сума 3 процентів річних, 709,26 грн. сума інфляційних втрат та до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 399 від 08.09.2011 року про постачання електричної енергії та додаткової угоди до договору від 30.12.2011 року про постачання електричної енергії у частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою господарського суду від 03.10.2016 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2016 року.
Ухвалою суду від 11.10.2016 року залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський Національний Університет повітряних Сил імені ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 24.10.2016 року.
21.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення вх. № 34835 щодо періодів нарахування стягуваних сум та документи для долучення до матеріалі справи.
24.10.2016 року відповідач у судовому засіданні надав відзив вх. № 34939 на позовну заяву у якому зазначає, що відповідач на теперішній час не має заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії. Однак у зв'язку із несвоєчасним фінансуванням Збройних сил України, відповідач не зміг вчасно проводити платежі відповідно до умов договору. Також зазначає, що відповідач є неприбутковою установою, утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Усі витрати такої установи узгоджуються із органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, у який вноситься усі статті витрат. За твердженнями відповідача, було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні (неналежному виконанні) даних зобов'язань відсутня, що виключає його цивільно(господарську)-правову відповідальність. У даному випадку, із урахуванням встановлених обставин, якими підтверджується складне економічне становище підприємства відповідача, яке є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, тому звертається до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 90 %.
Представник 3-ї особи, у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду позові та пояснення, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Проти наданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив суд задовольнити надане до суду 24.10.2016 року клопотання та зменшити розмір пені на 90 %.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 року про порушення провадження у справі та ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 11.10.2016 року, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки досудового засідання, надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 08.09.2001 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго" (далі-позивач, постачальник) та Харківським Національним Університетом повітряних Сил імені ОСОБА_1 (далі- 3-я особа, споживач) було укладено договір № 399 про постачання електричної енергії (т. 1, а.с. 39-43)
Пунктом 1 договору, сторони погодили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 9.4. договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (т. 1, а.с. 43).
Споживач зобов'язується виконувати умови договору. Своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно із умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків». (пункти 2.3., 2.3.3. договору).
Згідно пункту 1 додатку № 2 «Порядок розрахунків» розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (т. 1, а.с. 44).
Відповідно до пункту 4 додатку № 2 «Порядок розрахунків», порядок проведення оплат за електроенергію та інші види нарахувань:
4.1. оплата за такі види нарахувань як вартість електроенергії ( в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, безготівкове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальника у відповідному банку.
4.2. плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії з ПДВ, сума пені, 3 проценти річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ) та інші платежі перераховуються на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 6 додатку № 2 до договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування від суми боргу та 3 проценти річних з простроченої суми.
30.12.2011 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго" (далі-позивач, постачальник), Харківським Національним Університетом повітряних Сил імені ОСОБА_1 (далі-3-я особа, споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом (далі-відповідач, платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 399 від 08.09.2011 року (т. 1, а.с. 46) якою було внесено зміни до договору про постачання електричної енергії № 399 від 08.09.2011 року, а саме до пунктів 4.1., 4.2., 4.2., 4.5., 6, 8 до додатку № 2 договору. Пункт 10 виклали у тій самій редакції. але замінили слово "Споживач" при першому та другому вжитку даного слова замінили його на слово "Платник", третє визначення "Споживач" залишили без змін, четверте слово "Споживач" змінили на "Платник".
05.01.2015 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго" (далі-позивач, постачальник), Харківським Національним Університетом повітряних Сил імені ОСОБА_1 (далі-3-я особа, споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом (далі-відповідач, платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 399 від 08.09.2011 року (т. 1, а.с. 57).
Зокрема, пункт 4.1. додатку № 2 до договору виклали у наступній редакції: "Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (у тому числі така, що надійшла на підставі визнанох претензії або рішення суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків". Безготівкове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальника у відповідному банку».
Згідно пункту 2 додаткової угоди, пункт 4.2. додатку № 2 до договору, виклали у наступній редакції:
«Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії з ПДВ, сума пені, 3 проценти річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт».
Пунктом 9 сторони погодили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2015 року у відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та діє до 31.12.2015 року (або до закінчення терміну дії договору про постачання електричної енергії), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З твердженнями позивача, відповідач вартість спожитої споживачем електроенергії своєчасно та у повному обсязі вчасно не сплачував, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу суму у розмірі 2 757, 15 грн., з яких: 1 894, 83 грн. - сума пені, 153,06 грн. сума 3 процентів річних, 709,26 грн. сума інфляційних втрат, що стало причиною звернення із позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до Закону України Про електроенергетику та Правил користування електричноюенергією, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричноюенергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричноїенергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошітощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з пунктом 2 додаткової угоди (т. 1, а.с. 57), пункт 4.2. плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії з ПДВ, сума пені, 3 проценти річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу за зобов'язаннями, що виникли у березні 2016 року, квітні 2016 року, травні 2016 року - пеню у розмірі -1 894, 83 грн. та 3 проценти річних у розмірі 153, 06 грн. та інфляційні втрати за зобов'язання січня 2016 року у розмірі 709,26 грн. відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 11-16).
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 3 проценти річних у розмірі 153,06 грн. за зобов'язання що виникли у березні 2016 року, квітні 2016 року, травні 2016 року, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3 процентів річних у розмірі 153, 06 грн. за період:
- за зобов'язання березня 2016 року на суму боргу 46 216, 26 грн. період з 04.05.2016 року по 27.05.2016 року нараховано 91, 20 грн.;
- за зобов'язання квітня 2016 на суму боргу 37 760, 68 грн. період з 19.05.2016 року по 27.05.2016 року нараховано 27,90 грн.;
- за зобов'язання квітня 2016 на суму боргу 23 657,20 грн. період з 28.05.2016 року по 30.05.2016 року нараховано 5,82 грн.;
- за зобов'язання травня 2016 року на суму боргу 24 493, 02 грн. період з 16.06.2016 року по 29.06.2016 року нараховано 28,14 грн.; та встановлено що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку.
Суд здійснивши власний розрахунок суми 3 процентів річних у системі законодавство, приходить до висновку, що сума яка підлягає до стягнення становить 151,92 грн.
В решті нарахованих позивачем 3 процентів річних у розмірі 1,14 грн. відмовити як безпідставно нарахованих.
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 709, 26 грн. за зобов'язання що виникли у січні 2016 року за період з 17.02.2016 року по 17.03.2016 року на суму боргу 60 925, 70 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у системі законодавство, суд дійшов висновку, що вищезазначені нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 1 894, 83 грн. - пені за період:
- за зобов'язання березня 2016 року на суму боргу 46 216, 26 грн. період з 04.05.2016 року по 27.05.2016 року нараховано 1 149,00 грн.;
- за зобов'язання квітня 2016 на суму боргу 37 760, 68 грн. період з 19.05.2016 року по 27.05.2016 року нараховано 350,82 грн.;
- за зобов'язання квітня 2016 на суму боргу 23 657,20 грн. період з 28.05.2016 року по 30.05.2016 року нараховано 69,81 грн.;
- за зобов'язання травня 2016 року на суму боргу 24 493, 02 грн. період з 16.06.2016 року по 29.06.2016 року нараховано 325,20 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 додатку № 2 “Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1 894,83 грн. за вищезазначений період, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено невірно.
Суд здійснивши власний розрахунок суми пені у системі законодавство, приходить до висновку що сума яка підлягає до стягнення становить 1 880, 92 грн.
В решті нарахованих позивачем 13, 91 грн. - пені у позові відмовити.
Щодо заявленого відповідачем клопотання вх. № 34939 від 24.10.2016 року про зменшення розміру пені санкцій на 90 %, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
За даних обставин, суд приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, заперечення позивача щодо заявленого клопотання відповідача, об'єктивно оцінивши даний випадок, зважаючи на те, що неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного, господарський суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку.
Тому вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частково задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір пені на 50% та стягнути із відповідача на користь позивача - 940,46 грн. пені за неналежне виконання умов договору. В решті нарахованих 940,46 грн. слід відмовити.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 378, 00 грн.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_4 Аваль», м. Київ, МФО 380805) 2 742, 10 грн. (з яких: 940, 46 грн. - пеня, 151,92 грн. - 3 проценти річних, 709, 26 грн. - інфляційні втрати) та 1 378,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 954,37 грн., 3-х процентів річних у розмірі 1,14 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено 31.10.2016 р.
Суддя ОСОБА_5