ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
27 жовтня 2016 року Справа № 913/1117/16
Провадження №15/913/1117/16
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м.Лисичанськ Луганської області
про стягнення 5 558 173 грн 34 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - Онищенко І.П. - заступник начальника відділу позовної роботи управління юридичного забезпечення Департаменту юридичного забезпечення та роботи з контрагентами за довіреністю №138/16 від 01.02.2016;
від відповідача - Дядько Г.П. - начальник юридичного відділу за довіреністю №2 від 04.01.2016.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2559БО-0 від 20.12.2010 інфляційних втрат у сумі 5 105 881 грн 66 коп., 3% річних в сумі 452291 грн 68 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 27.10.2016.
Позивач листом б/н від 24.10.2016 повідомив про те, що у справі №913/1139/14 розрахунок 3% річних у розмірі 469473 грн 40 коп. здійснений за період з 30.11.2011 по 23.04.2014 включно (або ж по 24.04.2014 не включно).
Представник відповідача в судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для підготовки контрррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних, а також повідомив про те, що на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект щодо списання інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ.
У судовому засіданні 27.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (покупець, відповідач) 20.12.2010 був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів , а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.2012 у справі №23/5014/100/2012 за позовом прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором №06/10-2559-БО-20 від 20.12.2010 у сумі 6176074 грн 18 коп., 540430 грн 49 коп. пені за період прострочки з 29.05.2011 по 29.11.2011, інфляційних нарахувань в сумі 358692 грн 75 коп. за період з лютого по жовтень 2011 року та 3% річних у сумі 164877 грн 54 коп. за період з 11.02.2011 по 29.11.2011 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6176074 грн 18 коп., пеню в сумі 409680 грн 61 коп., інфляційні нарахування в сумі 358692 грн 75 коп., 3% річних у сумі 164877 грн 54 коп.; в задоволенні решти позову відмовити; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 64380 грн 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.06.2014 у справі №913/1139/14 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення 3% річних у сумі 469473 грн 40 коп. за період з 30.11.2011 по 23.04.2014 та інфляційних нарахувань у сумі 232990 грн 37 коп. за період з листопада 2011 року по березень 2014 року за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2559-БО-20 від 20.12.2010 позовні вимоги задоволені повністю.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Факт наявності заборгованості за поставлений за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2559-БО-20 від 20.12.2010 природний газ у сумі 6176074 грн 18 коп. встановлений рішенням суду від 05.03.2012 у справі №23/5014/100/2012.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного рішення суду позивачем нараховані інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по травень 2016 року в сумі 5 105 881 грн 66 коп. та 3% річних за період з 24.04.2014 по 30.09.2016 в сумі 452291 грн 68 коп.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд зауважує, що викладені приписи законодавства передбачають те, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення 3% річних або інфляційних нарахувань, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.
Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд зазначає про те, що Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" при нарахуванні вказаних сум визначено для розрахунку інфляційних втрат період з квітня 2014 року по травень 2016 року, а для 3% річних - з 24.04.2014 по 30.09.2016, тобто 3% річних розраховані правильно (за весь час прострочення), а період нарахування інфляційних не відповідає приписам ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки неправомірно є скороченим.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.5) та встановлено, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем не враховано, що у 2016 році 366 днів.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми "Законодавство":
Сума боргу, грн.Період нарахування Кількість днів простроченняРозмір річних, %Сума річних, грн.
6176074,1824.04.2014-30.09.20168913451911,66
Таким чином, обґрунтованими та такими що підлягає задоволенню є 3% річних за період з 24.04.2014 по 30.09.2016 в сумі 451911 грн 66 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.4), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено період прострочення для їх нарахування квітень 2014 року - травень 2016 року, в той час як при нарахуванні 3% річних період прострочення визначений по 30.09.2016, тобто, враховуючи вказаний період нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись по вересень 2016 року (включно).
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми "Законодавство":
Сума боргу, грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн.
6176074,18квітень 2014-вересень 20161,84846340765 240 172,94
При цьому, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року в сумі 5 105 881 грн 66 коп.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Відносно усно заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем в позовній заяві наведений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на що господарський суд має можливість перевити його та надати належну правову оцінку.
Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави відкладення розгляду справи, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Відносно доводів відповідача в частині того, що на розгляді Верховної Ради України перебуває проект закону щодо списання інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ, суд зазначає, що наявність на розгляді Верховної Ради України вказаного проекту закону не впливає на розгляд справи.
З огляду на викладене судом відхиляється вказане клопотання.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", вул.Тепла, б.17, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 13401321, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул.Шолуденка, б.1, м.Київ, ідентифікаційний код 31301827, 3% річних у сумі 451911 грн 66 коп., інфляційні втрати в сумі 5 105 881 грн 66 коп., судовий збір у сумі 83366 грн 90 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.10.2016.
Суддя С.В. Смола