"26" жовтня 2016 р.Справа № 916/2476/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до відповідача ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області
про стягнення 895561,69грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності №294 від 01.07.2016р.;
Від відповідача: -не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (далі по тексту - ПАТ „ЕК Одесаобленерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі по тексту - ГУ МВС в Одеській області) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 895561,69грн., яка складається із заборгованості за активну електричну енергію в сумі 825016,12 грн., за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 9592,70 грн., трьох відсотків річних за спожиту активну та за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 5013,41 грн., пені в сумі 55576,87 грн., індекс інфляції в розмірі 362,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих за себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №1321 від 29.11.2007 р. у вигляді нездійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості спожитої активної електричної енергії.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2476/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судовому засіданні 25.05.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
29.11.2007р. між відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (Постачальник) та ГУ МВС в Одеській області (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №1321, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Додатком 10.2.1, який вступив в силу з 07.08.2015р., до договору №1321 від 29.11.2007р. сторонами було погоджено перелік об'єктів споживача, які живляться від мереж ПАТ „ЕК Одесаобленерго”.
Розділом 2 „Зобов'язання сторін” договору №1321 від 29.11.2007р. передбачено, що під час виконання договору з питань, не обумовлених ним, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі по тексту договору - ПКЕЕ).
У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (із змінами та доповненнями) (надалі - Правила) передбачає, що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.
Відповідно до п. п. 1 п. 8.1. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.
Згідно із п. 10.2. Правил, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.
Згідно із п. 1.1. Правил:
- електрична енергія (реактивна) - це технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок;
- перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - це складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії;
- плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Відповідно до п. 6.33. Правил, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
Пунктом 6.34. Правил встановлено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.
Положеннями п. 6.35. Правил регламентовано, що плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
Відповідно до п. 9.4 договору №1321 від 29.11.2007р. передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторін від пролонгації даного договору на кожний наступний календарний рік, що слідували за роком його укладення, суд доходить висновку, що на час подання позову договір №1321 від 29.11.2007р. є чинним та діючим.
Положеннями п. 2.1 договору №1321 від 29.11.2007р. передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”); згідно з категорією струмоприймачів Споживача та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної із площадок вимірювання погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Згідно з положеннями п. 7.1 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (далі по тексту - Правила користування електричною енергією), електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
В свою чергу, згідно з п. п. 2.3.3, 2.3.4 договору №1321 від 29.11.2007р. Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатку „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з п.п. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Як свідчать матеріали справи, а саме акти про обсяги споживання електричної енергії, складені ГУ МВС в Одеській області з квітня 2016р. по вересень 2016р., які підписані представником відповідача та скріплені відповідною печаткою, за період з квітня 2016р. по вересень 2016р. включно відповідачем було спожито електричну енергію, вартість якої складає 825016,12 грн. за активну електричну енергію та 9592,70 грн. за перетікання реактивної електричної енергії.
На підставі актів про обсяги споживання електричної енергії позивачем було складено відповідні рахунки-фактури, підписані представником відповідача.
В свою чергу, вартість спожитої протягом вищезазначеного періоду електричної енергії з боку ГУ МВС в Одеській області своєчасно та у повному обсязі оплачена не була, в результаті викладеного, станом на момент розгляду даної справи, за ГУ МВС в Одеській області рахується заборгованість перед позивачем за спожиту протягом періоду з квітня 2016р. по вересень 2016р. включно активну електричну енергію в загальній сумі 825016,12 грн. за активну електричну енергію та 9592,70 грн. за перетікання реактивної електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення із ГУ МВС в Одеській області заборгованості за спожиту активну електричну енергію в загальній сумі 825016,12 грн. за активну електричну енергію та 9592,70 грн. за перетікання реактивної електричної енергії.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, які обґрунтовані фактом фінансування ГУ МВС в Одеській області за рахунок коштів державного бюджету та перебуванням відповідача в стадії ліквідації, оскільки п. 2.5 договору №1321 від 29.11.2007р. передбачено, що у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити Постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених договором до дня зміни власника приміщення, а Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із систематичним порушенням прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості спожитої активної та за перетікання реактивної електричної енергії позивачем було нараховано ГУ МВС в Одеській області до сплати три відсотки річних в сумі 5013,41 грн. та інфляційне нарахування в сумі 362,59грн.
Перевіривши розрахунок вказаних відсотків, господарський суд визнає його обґрунтованим, отже задоволенню підлягають нараховані три відсотки річних за спожиту активну та за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 5013,41 грн. та інфляційне нарахування в сумі 362,59грн. .
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу приписів ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 4.2.1. договору №1321 від 29.11.2007р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
З посиланням на п. 4.2.1 договору №1321 від 29.11.2007р. позивачем було нараховано ГУ МВС в Одеській області до сплати пеню за прострочення оплати активної та за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 55576,87 грн.
Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ПАТ „ЕК Одесаобленерго” в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги факт виконання відповідачем функцій із захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ГУ МВС в Одеській області порушення власних грошових зобов'язань щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, їх істотного розміру у порівнянні з сумою основної заборгованості, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 50 000 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 50 000грн..
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із заборгованості ГУ МВС в Одеській області на користь ПАТ „ЕК Одесаобленерго” заборгованості за активну електричну енергію в сумі 825016,12 грн., за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 9592,70 грн., трьох відсотків річних за спожиту активну та за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 5013,41 грн., пені в сумі 50 000 грн., індекс інфляції в розмірі 362,59 грн..
Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області /65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 08592268/ на користь публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” /65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713/ заборгованості за активну електричну енергію в сумі 825016,12 грн., за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 9592,70 грн., трьох відсотків річних за спожиту активну та за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 5013,41 грн., пені в сумі 50 000 грн., індекс інфляції в розмірі 362,59 грн., судовий збір в сумі 13433,43 грн.
3. Зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5576,87грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 31 жовтня 2016 р.
Суддя С.В. Літвінов