ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.10.2016Справа №910/18457/16
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про виселення та зобов'язання вчинити дії
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Цимбаліст В.В. - представник за довіреністю № 155/1/03-100 від 12.01.2016;
від відповідача: не з'явились.
07.10.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення та зобов'язання вчинити дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., яке знаходяться у будинку АДРЕСА_2 та яке належить Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання, без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди комунального майна територіальної громади міста Києва) займає Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та використовує його для здійснення підприємницької діяльності з надання фотопослуг.
З огляду на те, що єдиною правовою підставою для знаходження відповідача у вказаному нежилому приміщенні є наявність укладеного відповідного договору про оренду комунального майна територіальної громади міста Києва, а відповідач такого договору з позивачем чи з Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не укладав, позивач просить суд виселити відповідача із вказаного нежилого приміщення та зобов'язати відповідача передати позивачу нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 від 10.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18457/16; розгляд справи призначено на 25.10.2016.
Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 25.10.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001523484 від 10.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 17.10.2016 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 20.10.2016 не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 «Про формування комунального майна міста та районів» до комунальної власності міста Києва передано двохповерховий БПО, загальною площею 1201,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до Розпорядження представника Президента України «Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання» від 29.05.1992 № 368 вирішено закріпити за виробничим житлово-ремонтним об'єднанням майно на правах повного господарського відання - нежилі будинки міста, жилі будинки маневреного фонду, майновий комплекс апарату ВЖРО та учбово-курсового комбінату, майновий комплекс та виробничу базу СРБУ-1, виробничі бази по вул. Червоноградській, 13; по вул. Пост-Волинській, 3 згідно з переліком.
Згідно з Переліком комунального майна, що закріплюється на правах повного господарського відання за держаним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням (Додаток до Розпорядження представника Президента України № 268 від 29.05.1992) на правах господарського відання за держаним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням закріплюється жилий будинок маневреного фонду за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до акту № 236 приймання-передачі основних засобів від 01.07.1992 будинок за адресою: АДРЕСА_2 було передано до господарського відання державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» воно є правонаступником державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання.
Згідно з п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» воно є правонаступником Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Пунктами 2.2.5, 2.2.8 Статуту Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" визначено, що одним з предметів діяльності позивача є ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передачу його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.
Позивачем до позовної заяви долучено копію акту про фактичне використання нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_2 складеного 29.09.2011 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем), з якого вбачається, що нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 фактично займає Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.
Крім того, 21.10.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи копію акту обстеження нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_2, складеного 20.10.2016 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та відповідачем (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1), в якому зазначено, що нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 фактично використовує Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Вказаний акт обстеження нежилих приміщень підписаний відповідачем та скріплений печаткою відповідача.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., яке знаходяться у будинку АДРЕСА_2 та яке належить Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання, без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди комунального майна територіальної громади міста Києва) займає Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та використовує його для здійснення підприємницької діяльності з надання фотопослуг.
З огляду на те, що єдиною правовою підставою для знаходження відповідача у вказаному нежилому приміщенні є наявність укладеного відповідного договору про оренду комунального майна територіальної громади міста Києва, а відповідач такого договору з позивачем чи з Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не укладав, позивач просить суд виселити відповідача із вказаного нежилого приміщення та зобов'язати відповідача передати позивачу нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з п. 3 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Суд зазначає, що усунення перешкод власнику (титульному володільцю) в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
Як встановлено судом, відповідно до акту про фактичне використання нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_2 складеного 29.09.2011 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) (копія долучена позивачем до позовної заяви), нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 фактично займає Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.
Як встановлено судом, відповідно до акту обстеження нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_2, складеного 20.10.2016 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та відповідачем (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) (копія акту долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 21.10.2016), нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2 фактично використовує Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Вказаний акт обстеження нежилих приміщень підписаний відповідачем та скріплений печаткою відповідача, - станом на дату розгляду справи у суді.
За таких обставин, беручи до уваги, що позивачем доведено наявність у нього речових прав на спірне майно, а саме, права господарського володіння на нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2, тоді як відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність у нього права користування вказаним нерухомим майном, та відповідно, позивачем доведено факт порушення відповідачем його права повного господарського відання, а саме - правомочності щодо користування та розпорядження вказаним майном станом на дату подання позову та розгляду справи у суді, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з нежилих приміщень, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2.
При цьому, як вбачається з Переліку нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста Києва (Додаток 1 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992) та Переліку комунального майна, що закріплюється на правах повного господарського відання за держаним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням (Додаток до Розпорядження представника Президента України № 268 від 29.05.1992) на правах господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» закріплено будинок за адресою: АДРЕСА_2, тоді як спір стосується нежилих приміщень у будинку за АДРЕСА_2.
У позовній заяві позивач зазначив, що адреса житлового будинку (з АДРЕСА_2) була змінена БТІ. Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію наказу начальника Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» № 73 від 24.04.2009 «Про внесення змін в облік будинків, що знаходяться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», в якому зазначено, що у зв'язку з отриманням технічної документації з БТІ на об'єкти нерухомого майна, з метою правильності ведення обліку майна та уточнення адрес об'єктів наказано внести відповідні до зміни до обліку та назв будинків, які перебувають на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
З Переліку будинків (приміщень), що знаходяться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (Додаток до наказу № 73 від 24.04.2009), вбачається що адресою спірного будинку згідно з даними, за якими будинки значаться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», є АДРЕСА_2
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нежилий будинок АДРЕСА_2, з приміщення якого позивач просить суд виселити відповідача, є саме тим будинком, який було передано в господарське відання Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» - нежилий будинок АДРЕСА_2
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» нежиле приміщення, загальною площею 10,0 кв.м., у будинку АДРЕСА_2, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вказаних вимог з огляду на те, що виконання рішення про виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням; про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні (стаття 66 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже вимоги про передачу приміщення є похідними від вимоги про виселення відповідача та повністю охоплюються нею.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, виконання яких не є обов'язковим для неї.
При цьому, з огляду на суть порушеного права та належне відновлення його шляхом застосування такого способу захисту як виселення відповідача, враховуючи відсутність у законодавстві будь-якого окремого механізму передачі нерухомого майна при поданні негаторного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати позивачу нежилих приміщень, загальною площею 10,0 кв.м., що розташовані будинку АДРЕСА_2.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (03117, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) з нежилих приміщень, загальною площею 10,0 кв.м., що розташовані у будинку АДРЕСА_2.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03117, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 31.10.2016
Суддя І.М. Отрош