36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.10.2016 р. Справа №917/1069/16
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Колега",
вул. Героїв Сталінграду, 20, м. Олександрія Кіровоградська область, 28009
до Приватного підприємства "Діадема",
вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, 39605
про стягнення 18 935,84 грн., -
Приватне підприємство "Колега" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Діадема" про стягнення 18 935,84 грн., з яких: 10 426,32 грн. - основний борг, 2 085,26 грн. - штрафу, 5 175,61 грн. - пені, 331,00 грн. - 3 % річних, 935,65 грн. - інфляційних втрат.
Позивач в судовому засіданні 10.10.2016 р. виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволення в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника повторно не направив, причин щодо того суду не повідомив, належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи Вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав. Клопотань щодо перенесення розгляду справи суду не надходили.
Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом встановлено не було. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 07 травня 2013 року між Приватним підприємством "КОЛЕГА" (надалі позивач) та Приватним підприємством "Діадема" (надалі відповідач) було укладено Договір поставки №25 (надалі Договір).
Згідно умов Договору позивач зобов'язувався поставляти відповідачу ОСОБА_2. А відповідач, в свою чергу, зобов'язаний в порядку і на умовах Договору, приймати і оплачувати ОСОБА_2.
На підставі вказаного Договору відповідачу було передано ОСОБА_2 згідно видаткових накладних:
- №0004642 від 29.05.2015 року на загальну суму 1931,04 грн.; :
- №0004649 від 29.05.2015 року на загальну суму 3414,96 грн.;
- №0005126 від 19.06.2015 року на загальну суму 2367,36 грн.;
- №0005127 від 19.06.2015 року на загальну суму 2712,96 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору при передачі товару Постачальник передає Покупцю накладну на ОСОБА_2, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна кожної конкретної партії ОСОБА_2 підтверджується накладною.
Згідно п. 3.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату придбаних товарів через 21 календарний день з моменту отримання у власність, тобто з моменту отримання.
Однак, як стверджує позивач, за поставлений ОСОБА_2 відповідач до цього часу не розрахувався. Станом на 25.05.2016 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 10 426,32 грн.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого ОСОБА_2, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 426,32 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 085,26 грн. штрафу, 5 175,61 грн. пені, 331,00 грн. 3 % річних та 935,65 грн. інфляційних втрат.
При цьому суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Пунктом 4.2 Договору закріплено, що за прострочення в оплаті товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 4.3. зазначеного Договору у випадку прострочення оплати за ОСОБА_2., понад 5-ть календарних днів від очікуваної дати оплати, покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від простроченої суми заборгованості.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що задоволенню підлягають 2 085,26 грн. штрафу та 4 798,11 грн. пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що задоволенню підлягають 313,44 грн. 3 % річних та 728,77 грн. інфляційних втрат.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Діадема" (юр. адреса: вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, 39605, пошт. адреса: вул. Кірова, 97, м. Кременчук, 39627, код 21078029) на користь Приватного підприємства "Колега" (вул. Героїв Сталінграду, 20, м. Олександрія Кіровоградська область, 28009, код 206436510) 10 426,32 грн. основного боргу, 2 085,26 грн. штрафу, 4 798,11 грн. пені., 313,44 грн. 3 % річних, 728,77 грн. інфляційних втрат та 1 335,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Повне рішення складено 17.10.2016 р.
Суддя Кульбако М.М.