Справа № 755/12104/16-к
"24" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2016 за № 12016100040008809 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 23.06.2016 близько 17:35 перебуваючи в АДРЕСА_3 підійшов до наявного там кіоску, так як у нього виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном, зокрема, біля кіоску він помітив раніше не знайому йому ОСОБА_5 , яка виконувала свої функціональні обов'язки.
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, з метою таємного протиправного збагачення, ОСОБА_4 обрав об'єктом свого злочинного посягання майно, що належить ОСОБА_5 , та підійшовши до вхідних дверей вказаного кіоску, помітив сумочку, яка знаходилась за металевою решіткою, зачиненою на засув, а тому він підійшовши до вхідної решітки, непомітно для потерпілої, просунувши руку крізь неї, відсунув засов на який була зачинена решітка, та непомітно для потерпілої відчинив її.
В подальшому, діючи з корисливих мотивів, вважаючи, що його дії непомічені з боку потерпілої та сторонніх осіб, ОСОБА_4 проти волі ОСОБА_5 проник до приміщення кіоску, де взяв в руку сумку бежевого кольору з бежевими ручками вартістю 1500 грн., в якій знаходилися: мобільний телефон рожевого кольору марки «Нокіа» вартістю 750 грн., в який було вставлено картку «мтс» вартістю 25 грн., на рахунку грошових коштів не було та картку мобільного оператора «Лайфселл» вартістю 25 грн., на рахунку грошових коштів не було, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ключі від квартири, які матеріальної цінності не становлять, гаманець коричневого кольору «Карі» вартістю 200 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 20 купюр номіналом 1 гривня, 13 купюр номіналом 100 гривень, 9 купюр номіналом 200 грн., 1 купюра номіналом 20 доларів США, 1 купюра номіналом 5 Євро, 1 купюра номіналом 100 російських рублів, 2 купюри номіналом 5 грн., 1 купюра номіналом 2 грн., 81 купюра номіналом 10 грн., зубна дитяча паста вартістю 10 грн.
Але, в цей час дії ОСОБА_4 помітила ОСОБА_5 та почала кричати, на що останній усвідомлюючи, що його злочинні дії носять відкритий характер, ігноруючи вимогу потерпілої повернути сумку, з метою розпорядження викраденим майном на власний розсуд з місця вчинення злочину втік, однак в ході переслідування потерпілою ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 він був затриманий свідком ОСОБА_6 .
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 , який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими під час досудовим розслідуванням справи обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом.
А тому суд, враховуючи положення п.п. 4, 22 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у приміщення.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття, усунення шкоди.
Щодо питання наявності у обвинуваченого 2 дітей, у якості пом'якшуючої обставини, то суд позбавлений змоги її врахувати, так як у свідоцтвах про народження дітей батьком вказана інша особа, а не ОСОБА_4 .
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, прийнятну характеристику за місцем реєстрації, спосіб життя (раніше судимий, не одружений, не працює), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію прокурора про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування згідно ст. 75 КК України та відсутність у потерпілої, згідно матеріалів справи, будь-яких претензій; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Зокрема, про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію обвинуваченого свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами та інші), характер вчиненого кримінального правопорушення, поведінка під час та після вчинення кримінального правопорушення, відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у цей час припинив свою дію, тож враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та дані про його особу, підстави для його визначення, на цьому етапі, відсутні.
Процесуальні витрати та речові докази, у кримінальному проваджені, згідно реєстру, відсутні.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я : ОСОБА_1