31 жовтня 2016 року Справа № 915/1056/16
м.Миколаїв
Суддя Семенчук Н.О., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 915/1056/16
за участю представника позивача - ОСОБА_2 - дов. №1298 від 20.09.2016
за участю представника відповідача - ОСОБА_3 - свідоцтво № 866 від 27.05.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 50006, АДРЕСА_1
До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, 54025, АДРЕСА_2
про: стягнення 559 644,61 грн.
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
- 103 674,00 грн. - основної заборгованості за Договором оренди
обладнання № б/н від 01.11.2011, 86 707,76 грн. - неустойки, інфляційних в розмірі 45 587,81 грн., 3% річних в розмірі 21 628,90 грн.;
- 128 000,00 грн. - основної заборгованості за Договором оренди
обладнання № б/н від 01.11.2011, 99 181,34 грн. - неустойки, інфляційних в розмірі 53 116,00 грн., 3% річних в розмірі 21 748,80 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у справі № 915/1056/16, а саме накласти арешт на майно відповідача:
- житловий будинок літ.А-2 загальною площею 333,9 кв.м. житловою
площею 108,9 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_3;
- житловий будинок літ. А-2 загальною площею 209,5 кв.м. житловою
площею 94,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4
В обґрунтування вимог викладених в заяві позивач зазначає, що виконання рішення господарського суду після його прийняття може бути утруднено або неможливим, оскільки відповідач у справі намагатиметься відчужити належне йому майно.
Відповідач проти заяви позивача про забезпечення позову заперечує, вважає її безпідставною, вказує, що ним не вчинено жодної дії щодо відчуження майна.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, - господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України встановлює перелік заходів забезпечення позову, так позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання
права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Інших підстав застосування названих заходів закон не передбачає.
Таким чином, із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову», - особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. (абз. 2, 3, 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову»).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не зазначив та не надав доказів в обґрунтування обставин щодо необхідності забезпечення позову. Позивачем не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Позивачем не доведено адекватність засобу до забезпечення позову.
Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується на припущеннях.
Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Олеговича про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача - відмовити.
Суддя Н.О. Семенчук