31 жовтня 2016 року Справа № 915/737/16
м. Миколаїв
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код 40081200)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” (вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058, код 37974053)
про: стягнення плати в сумі 18 277,46 грн. за охорону вантажу по станції призначення Миколаїв-Вантажний, -
суддя Фролов В. Д.
Від позивача - ОСОБА_1 довіреність №28 від 13.01.2016
Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність №09-4-2-22/173 від 22.12.2015
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” (далі-Відповідач) про стягнення з останнього плати за охорону вантажу по станції призначення Миколаїв-Вантажний в сумі 18 277 грн. 46 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.08.2012 між Одеською залізницею та ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ” було укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії. В січні 2016 року на адресу відповідача надійшли вагони в кількості 30 з вантажем металу, 7 з яких простояли на станції призначення Миколаїв-Вантажний Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці через не прийняття вантажу відповідачем. Факт затримання вагонів підтверджується актом № 1688 від 04.01.2016 року, про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, складений в присутності представника відповідача. Крім того, 06.01.2016 року складено акти загальної форми №88 та №94 про затримку стрілка ВОХР, які не підписані представником відповідача, про що додатково зазначено в актах №157 та №367. Початок затримки вагонів почався 04.01.2016 о 17 год. 01 хв. та тривав до 06.01.2016 о 13 год.00 хв. та до 16год. 30хв. Також на станції №415207 Миколаїв-Вантажний було складено акти загальної форми № 70 від 04.01.2016 та №87, №93 від 06.01.2016 про відношення відповідальності за зберігання вантажу у вагонах на відповідача. Після прибуття вагонів на станції призначення Миколаїв - Вантажний було складено відомість за користування вагонами та було складено накопичувальну картку про нарахування збору за охорону вантажу у разі його затримки на загальну суму 15 231 грн. 22 коп.(без урахування ПДВ), яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Дана картка була підписана представником відповідача з обмовкою, що між сторонами відсутні договірні відносини про надання додаткових послуг ВОХР, ФОФП заявку про надання додаткових послуг не направляли, представникам відповідача не передавали.
Позов обґрунтовано ст. 2 ГПК України, ст.ст. 42, 46, 137 Статуту залізниць України, п. 8 Правил зберігання вантажів та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Відповідач у наданому відзиві №1253 від 20.09.2016 на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що 01.03.2012 між сторонами було укладено договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. А відповідно до ч.2 п.22 Статуту залізниць виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі окремих договорів. Проте, договірних відносин щодо охорони вантажу шляхом супроводження стрілком ВОХР між сторонами відступній. Крім того. Чинним законодавством не передбачено складання актів загальної форми про відмову у підписанні акту загальної форми.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві №1253 від 20.09.2016 на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована належним чином та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
01.03.2012 між позивачем (далі - Залізниця) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений Договір № 1401316 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 5.1 Договору, у разі настання обставин, через які одна із сторін не могла повністю або частково виконати зобов'язання за цим договором (явища стихійного характеру, воєнні дії тощо), строк виконання договору відкладається на час дії цих обставин. Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим Договором через форс - мажорні обставини, повинна терміново повідомити про це іншу сторону (п. 5.2 Договору).
24.08.2012 між Одеською залізницею та ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ” було укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ДН-4/100, відповідно до пункту 1 якого визначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”, та примикає стрілкою № 60 до колії № 32 станції Миколаїв -Вантажний Одеської залізниці і яка обслуговується локомотивом ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”. Межою під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії”, який встановлено біля ізолюючого стику світлофору М-76.
Відповідно до пунктів 5 Договору № ДН-4/100, повідомлення про подачу вагонів передається по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парка, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний.
Згідно п. 6 Договору № ДН-4/100, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції. Здавання вагонів провадиться на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”.
Згідно абз. 3 пункту 11 Договору, час перебування вагонів на під'їздній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від власника колії або його контрагента складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься підприємством плата за користування вагонами включає час затримки з вини власника колії або його контрагентів та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні.
У відповідності до п. 14 Договору, за умовами цього договору вагони подаються зокрема філії ПАТ “Судноплавна компанія” “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт”.
Пунктом 16 Договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;
- за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу Власника колії - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;
- інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.
Відповідно до п.21 договору, цей договір укладений терміном на 5 років з 02.10.2012 року по 01.10.2017 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2016 року на станцію Миколаїв-Вантажне на адресу відповідача прибули вагони з вантажем за наступними накладними: № 47922893, №47922919, №47922927, №47922935, №47968151, №47968144, №47991625, у графі 49 яких внесено запис Охорона залізниці.
У зв'язку з несвоєчасним вивезенням вагонів із колій станції Миколаїв-Вантажне працівниками станції були складені Акти загальної форми про початок затримки вагонів (форма ГУ-23) № 1688 від 04.01.2016, №1735 від 06.01.2016, №1769 від 06.01.2016 та акти загальної форми №88, 94 від 06.01.2016 про затримку стрілка ВОХР відносно вагонів № 61633988, 57601601,61632808, 55786230, 53153318, 53069340, 56068307.
Також були складені акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника (форма ГУ-23) №70 від 04.01.2016 та №87, 93 від 06.01.2016.
Підставами складання актів загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника (форма ГУ-23) слугували обставини з затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, із зазначенням часу затримки вагонів. Зазначені акти підписані представником відповідача.
На підставі даних актів загальної форми ГУ-23, якими засвідчена затримка вагонів із вантажем, які підлягають охороні, з причини невиконання переробної спроможності, за накопичувальною карткою № 11010042 від 11.01.2016 позивачем нарахована відповідачеві плата за охорону вантажу у розмірі 15 231 грн. 22 коп. (без урахування ПДВ).
Вищезазначені накопичувальні картки були підписані представником відповідача з обмовкою “Между АСК Укрричфлот и Одесской ж/д отсутствуют договор отношения на предоставление дополнительных услуг ВОХР. ФИФП заявку на предоставление дополнительных услуг не направляли п/вагоны сотрудник. ВОХР уполномоченными предст. АСК Укрричфлот не передавать.”.
Враховуючи наявну заборгованість позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь плати за охорону вантажу по станції призначення Миколаїв-Вантажний у розмірі 18 277 грн. 46 коп. (заборгованість в сумі 15 231 грн. 22 коп. та 20 % ПДВ в сумі 3 046 грн. 24 коп.).
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 3, 8 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 р. № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р., зареєстрованих Мінюстом України 24.11.2000 р. за № 875/5096, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.
У разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів (п. 2.5).
Згідно п. 6 Договору № ДН-4/100, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера станції. Здавання вагонів провадиться на коліях сортувального парку, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом ПрАТ “Київ - Дніпровське МППЗТ”.
Статтею 46 Статуту залізниць визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Обставини, для засвідчення яких складається комерційний акт, наведені в ч. 2 ст. 129 Статуту. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч. 4 ст. 129).
Відповідно до приписів п. 5.3 Роз'яснень Президії ВГСУ № 04-05/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Статтею129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002 р.
Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" оскільки стаття 908 ЦК України і стаття 307 ГК України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у господарського суду немає правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва N 1.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.2002 р. № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу чи вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, в акті загальної форми вказується час (у година та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Надані до матеріалів справи акти загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів містять усі необхідні реквізити, зокрема, в актах зазначено номери вагонів, час затримки. В актах зазначено, що час до 30 хвилин не нараховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Акти загальної форми, які покладено в підставу позову, підписані представником відповідача з обмовкою.
Разом з тим, порядок подачі вагонів на під'їзну колію встановлений пунктом 5 даного договору. Пунктом 5 договору встановлено, що повідомлення про подачу вагонів передається по телефону за 2 години до подачі вагонів на колії сортувального парка, колії 11 або 15, 16 відправного парку станції Миколаїв - Вантажний.
Доказів подання вагонів залізницею з порушенням встановленого сторонами інтервалом часу відповідачем суду не надано.
Факт несвоєчасного вивезення вагонів з вантажем з вини відповідача суд вважає встановленим. Час затримки вантажу вказаний у актах загальної форми, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 31.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (ОСОБА_2 керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317, плата за охорону та супроводження вантажів, що підлягають обов'язковій охороні силами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, визначається за тарифами, наведеними в табл. 3, за тарифну відстань. У перевізних документах робиться відмітка Охорона залізниці (Охрана железной дороги).
Плата за охорону не нараховується, якщо супроводження й охорона вантажів, що підлягають охороні силами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, забезпечуються провідником відправника (одержувача), водночас за проїзд провідників плата визначається згідно з пунктом 16 цього розділу; відмітка "Охорона залізниці" ("Охрана железной дороги") у перевізних документах не проставляється (п. 31.2).
Згідно з п. 31.5 Збірника тарифів, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
На перевізних документах (залізничних накладних), що покладені в підставу позову, містяться відмітки в графі 49 Охорона залізниці.
Проаналізувавши надані сторонами документи суд встановив, що нарахування позивачем збору за охорону вантажу, який перевезено за накладними № 47922893, №47922919, №47922927, №47922935, №47968151, №47968144, №47991625 є правомірним. При цьому, сума збору з охорону вантажу за вищезазначеними накладними складає 18 277 грн. 46 коп. (заборгованість в сумі 15 231 грн. 22 коп. та 20 % ПДВ в сумі 3 046 грн. 24 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 18 277 грн. 46 коп. є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженими, а тому підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.
В судовому засіданні 31.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” в особі філії Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” “Миколаївський річковий порт” (вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058, код 37974053) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код 40081200) грошових коштів в сумі 18 277 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 46 коп., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішення законної сили.
Повне рішення складено 31 жовтня 2016 року.
Суддя В.Д. Фролов