79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.10.2016р. Справа№ 914/2273/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27”, м.Новий Розділ Львівської області
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Свісс Кроно” (попередня назва ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»), м.Кам'янка - Бузька Львівської області
про стягнення 6902,62 грн. інфляційних втрат та 3% річних.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 16.10.2015р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27” до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кроно - Україна” (після зміни найменування - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Свісс Кроно”) про стягнення 6902,62 грн. інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою суду від 07.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду в судовому засіданні, яке призначено на 26.09.2016р.
З підстав, наведених в ухвалі суду від 26.09.2016р. розгляд справи відкладався на 24.10.2016р.
У судове засідання 24.10.2016р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надав. Факт належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи підтверджується підписом представника позивача на бланку про ознайомлення з датою відкладення розгляду справи на 24.10.2016р., що знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, а також з усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 26.09.2016р., позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27” мотивовані тривалим невиконанням позивачем рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3169/15 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кроно - Україна”, яким суд стягнув з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» 49166,63 грн. інфляційних втрат, 3920,57 грн. 3% річних та 1705,50 судового збору (разом 54 792,70 грн.). За твердженням позивача, боржник безпідставно ухилявся від сплати вказаної заборгованості шляхом подання необґрунтованих апеляційних та касаційних скарг, чим ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27” завдано значних збитків через інфляційне знецінення грошових коштів, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості (інфляційних втрат та 3%річних).
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, подав відзив на позовну заяву б/н від 21.10.25016р. (вх. №42110/16 від 21.10.2016р.) в якому зазначає наступне.
Чинним законодавством України, зокрема ч.2 ст. 625 ЦК України, не передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на присуджені судом до стягнення суми інфляційних втрат та 3%річних. Вказаною нормою передбачена можливість застосування таких видів оперативно-господарських санкцій лише на суму заборгованості та поширюється вона виключно на правовідносини з прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, представник відповідача повідомив суд, що відповідно до рішення Загальних зборів учасників ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кроно - Україна” від 19.07.2016р. змінено найменування юридичної особи відповідача з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кроно - Україна” на ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “СВІСС КРОНО”, в підтвердження чого до відзиву долучено копію протоколу Загальних зборів учасників ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Кроно - Україна” від 19.07.2016р. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 05.09.2016р.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав аналогічних викладеним у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку можливості розгляду спору по суті за відсутності представника позивача по наявних матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши заперечення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив.
15.05.2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 10, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача виконати власними силами додаткові роботи по облаштуванню побутових і допоміжних приміщень матеріально-технічного складу з ремонтно-механічною дільницею на ТОВ «Кроно-Україна» в смт.Брошнів Рожнятівського району Івано-Франківської області, здати виконані роботи відповідачу, ліквідувати недоробки і дефекти, виявлені в ході приймання робіт, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти виконані роботи і сплатити їх вартість згідно фактичних об'ємів робіт.
На виконання умов вказаного договору позивачем, як підрядником були виконані роботи на загальну суму 219 878,83 грн. У зв'язку з тим, що роботи були оплачені відповідачем лише частково, а решта сума боргу останнім тривалий час не сплачувалася, ТОВ «Проммонтаж СУ-27» звернулося з позовом до Господарського суду Львівської області, рішенням якого від 31.07.2013р. у справі №914/2140/15 з ТОВ «Кроно-Україна» на користь ТОВ «Проммонтаж СУ-27» стягнуто 68534,83 грн. основного боргу, 469,70 грн. пені, 1544,70 грн. 3% річних та 1710,54 грн. судового збору.
Проте, зважаючи на подальше ухилення відповідача від своєчасної оплати виконаних робіт та виконання вказаного рішення суду позивач повторно звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» про стягнення 52 768,11 грн. інфляційних втрат та 4 109,90 грн. 3% річних за період з 01.06.2013р. по 06.05.2015р. (дата сплати боргу в порядку виконавчого провадження).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3169/15 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Проммонтаж СУ - 27” та стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» за період з 01.06.2013р. по 27.04.2015р. включно 49166,63 грн. інфляційних втрат 3920,57 грн. 3% річних, а також 1705,50 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Даним рішенням господарського суду встановлено, що 28.04.2016р. платіжним дорученням №937 від 28.04.2015р. на суму 76 490,77 грн. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» повністю виконано рішення суду у справі №914/2140/13, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ.
Судом встановлено, що вказане рішення суду залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016р.
01.03.2016р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. у справі №914/3169/15 видано наказ.
Як зазначається у позовній заяві, лише після закінчення касаційного провадження у справі №914/3169/15, платіжним дорученням №492 від 17.03.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» сплачено заборгованість в сумі 54 792,70 грн., чим повністю виконано рішення господарського суду у справі №914/3169/15 від 16.11.2016р.
Враховуючи наведене, а також з посиланням на положення ст.ст. 526,611,625 ЦК України, 193 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача 5 386,12 грн. інфляційних втрат та 1 516,50 грн. 3% річних за період з 28.04.2015р. по 17.03.2016р. за тривале невиконання обов'язку щодо сплати 49 166,63 грн. інфляційних втрат 3 920,57 грн. 3% річних, а також 1 705,50 грн. судового збору.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
В процесі розгляду справи судом встановлено що відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» (код ЄДРПОУ 31147999) змінив найменування на ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Свісс Кроно» (код ЄДРПОУ 31147999).
Як роз'яснено Вищим господарським судом у п.п.1.4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної вчастині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
Враховуючи, що відповідно до наявних в матеріалах справи протоколу Загальних зборів учасників ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» від 19.07.2016р., а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001353598 від 06.09.2016р., підстави для вчинення судом дій в порядку ст.25 ГПК України відсутні, а також те відповідачем не змінювалась організаційно-правова форма юридичної особи, відбулась лише зміна найменування товариства, суд вважає за доцільне змінити найменування відповідача у справі з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» на ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Свісс Кроно».
Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 625 ЦК України законодавцем вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень вказаної правової норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому названа норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.
Згідно підпункту 4.1 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, як вбачається з наведеного, вимоги про сплату передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Відтак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на присуджені судом до стягнення суми інфляційних втрат і 3% річних не передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України і суперечить їм, оскільки вказаною нормою передбачено їх нарахування тільки на суму основної заборгованості.
Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка викладена у постанові від 10.03.2015р. у справі №912/2562/14.
Як встановлено судом в процесі розгляду справи основне зобов'язання припинено його повним виконанням 28.04.2016р., ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» повністю виконано рішення суду у справі №914/2140/13, шляхом перерахування 76 490,77 грн. на рахунок ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ.
Присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3169/15 суми 49 166,63 грн. інфляційних втрат та 3 920,57 грн. 3% річних не є основним зобов'язанням, а є по суті способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а відтак на них не можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Сплачений згідно квитанції №17638605 від 25.08.2016р. судовий збір в сумі 1378,00 грн. відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 31.10.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.