Справа № 755/13483/16-ц
"07" жовтня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1, звертаючись до суду, просила розірвати шлюб укладений з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з 07 лютого 1998 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має - неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, подружжя проживає окремо, спільного господарства не мають, фактично шлюбні відносини припинились. Позивач зазначає, що спільне життя між подружжям не склалось у зв'язку з тим, що кожен з подружжя має різні погляди на життя, сім'ю, сімейні права та обов'язки, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, крім того сторони мають обопільне бажання розірвати шлюб, примирення між подружжям не можливо.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, заперечує щодо надання сторонам строку на примирення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красноутською Г. О. про розгляд справи за його відсутності, позов визнає, просить розірвати шлюб.
Відповідно до положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, з 07 лютого 1998 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має - неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть, мають обопільне бажання розірвати шлюб, при цьому суд враховує позицію відповідача, який в межах розгляду даної справи визнав позов, не заперечує факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям, а відповідно до положень ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнанні сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду, що підтверджується оригіналом платіжного документу. (а.с.1)
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1,4, 10, 58, 60, 81, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва 07 лютого 1998 року (актовий запис 67) - розірвати.
Після розірвання шлюбу змінити прізвище дружини «ОСОБА_1» на дошлюбне прізвище «ОСОБА_1», прізвище чоловіка залишити «ОСОБА_2».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.