ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.10.2016Справа №910/14091/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1) Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Скорпіон»
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента»
3) Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна»
про стягнення 129 716,78 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Примачук О.В. - представник за довіреністю від 20.01.16
від відповідача Чепелянський В.Є. - представник за довіреністю № 3-2016 від 15.12.15
від третьої особи-1 не з'явились
від третьої особи-2: не з'явились
від третьої особи-3: Храмов Я.М. - представник за довіреністю №6 від 01.01.16
В судовому засіданні 26.10.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення 129 716,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.03.20115 між сторонами був укладений договір добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедируванням вантажів автомобільним транспортом № 12-15.00.15.00003 (надалі - Договір-1). Додатковою угодою від 18.03.2016 строк дії Договору-1 продовжено до 17.08.2016. За доводами позивача, внаслідок викрадення посівного матеріалу та встановлення факту нестачі товару, ТОВ «Транслойд» звернулось до відповідача з письмовим повідомленням про страховий випадок та з вимогою про виплату страхового відшкодування. Оскільки, 23.03.2016 вимога позивача про виплату страхового відшкодування була відхилена відповідачем листом № 273/1, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14091/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.09.2016.
Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Скорпіон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента».
07.09.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що між сторонами було укладено договір добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює перевезення вантажів наземним транспортом № 12-15.00.15.00003 від 16.03.2015. В лютому позивач звернувся до відповідача із заяву про настання страхового випадку та виплату у зв'язку в втратою товару при перевезенні. Листом від 23.03.2016 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за випадок нестачі вантажу, який трапився 03.02.2016 у м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області. Відмова у виплаті страхового відшкодування вмотивована наступним: як вбачається з Акту, пломба №8157012 була знята водієм вантажного автопоїзду ОСОБА_5 з дозволу представника вантажоодержувача - завідуючого складом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агрорось».
В ТТН немає жодних свідчень про якісь ймовірні пошкодження вантажного автопоїзду під час процедури розвантаження. Інформація, що міститься в Акті тільки підтверджує відсутність пошкоджень. Дані обставини також посвідчуються і поясненнями водія ОСОБА_5 (копія наявна в матеріалах справи).
Відтак, за доводами відповідача вказана подія не підпадає під страховий випадок, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Крім іншого, відповідач зазначає, що правила здачі вантажів врегульовані Розділом 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363. Так, п.13.1. Правил передбачено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
В свою чергу, згідно п.13.3 Правил, вантажі, які прибули v непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць. Окрім того, п.13.4 визначено, що в пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан тільки v випадках прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника чи прибуття швидкопсувних вантажів з
порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні. Із приписів п.13.6 вбачається, що в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Оскільки, на думку відповідавча, ані вантажовідправник, ані вантажоодержувач не звертались до будь-яких експертних установ з приводу проведення експертизи зі встановлення обставин нестачі товару, що, вочевидь, свідчить про ймовірне досягнення між ними згоди з приводу визначення причин такої нестачі.
Відтак, на думку відповідача, всі доводи позивача будуються на припущення, в той час як наявні в матеріалах справи документи свідчать виключно про цілісність та неушкодженість вантажного автопоїзду під час його прибуття на склад СТОВ «АФ «Агрорось» для проходження процедури розвантаження, а тому просить суд відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.09.2016.
23.09.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В обґрунтування поданого клопотання ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» зазначає, що на підставі Договору страхування № 300211789.15 від 30.10.2015 страхова компанія визнала втрату вантажу страховим випадком та виплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Сингента» страхове відшкодування у розмірі 406 530,44 грн. з вирахуванням розміру франшизи. Таким чином, після виплати страхового відшкодування ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» отримало право вимоги до осіб відповідальних за завдані збитки.
29.09.2016 Третя особа-2 подала через загальний відділ діловодства суду письмові пояснення, відповідно до яких повідомляє суд про укладення договору між позивачем та третьою особою-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого позивач як виконавець зобов'язався надати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом. 02.02.2016 було здійснено перевезення вантажу, що належить ТОВ «Сингента», відповідно до товарно-транспортної накладної SE455163 від 02.02.2016. Під час перевезення було втрачено товар, який належить ТОВ «Сингента» на праві приватної власності. Факт недостачі товару підтверджується актом б/н від 03.02.2016, кількість пошкодженого товару складає 106 мішків п.од. соняшнику на загальну вартість 536 247,22 грн. Оскільки, перевізник відповідає за втрату, нестачу товару, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, третя особа-2 звернулася до позивача з претензією про виплату суми збитків у 129 717,50 грн. (франшиза), так як ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було виплачено страхове відшкодування за договором страхування № 300211789.15. За доводами третьої особи-2, ТОВ «Транслойд» вимоги претензії не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» третьою особою-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 11.10.2016.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 суд в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду спору.
Ухвалою суду від 11.0102016 розгляд справи було відкладено на 26.10.2016 у зв'язку з неявкою третіх осіб.
20.10.2016 ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» надала пояснення через загальний відділ діловодства суду, в яких зазначило, що під час перевезення вантажу третіми особами (перевізник ПП ТЕК «Скорпіон»), які були залучені до перевезення ТОВ «Транслойд», вантаж було частково втрачено, даний факт було виявлено під час розвантаження автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_4 03.02.2016р.
За доводами третьої особи-3, факт втрати вантажу підтверджується витягом з кримінального провадження №12016250190000049 за ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка).
Між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ТОВ «Сингента» було укладено Договір страхування №300211789.15 від 30.10.2015р, відповідно до умов якого втрачений вантаж було застраховано ПрАТ «АСК «ІНГО Україна.»
У зв'язку з тим, що ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» часткову втрату вантажу визнало страховим випадком та виплатило ТОВ «Сингента» страхове відшкодування у розмірі 406 530,44 гривні.
Відповідно до акту недостачі посівного матеріалу від 03.02.2016р. та звіту 822 Про проведення інспекційних робіт ФОП ОСОБА_4 при розвантаженні автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_4 було виявлено недостачу 106 мішків гібридного насіння соняшника НК Неома.
Згідно звіту №822 Про проведення інспекційних робіт ФОП ОСОБА_4, товарно-транспортної накладної №SE455163 від 02.02.2016р. та видаткової накладної №0082099379 вартість страченого вантажу становить 536 245,94 гривні. Страхове відшкодування було виплачено з вирахуванням фрашизи (129 715,50 грн) та склало 406 530,44 гривні.
У зв'язку з тим, що часткова втрата вантажу відбулась під час його перевезення, а позивач несе відповідальність за його збереження та з урахування того, що цивільно-правова відповідальність позивача як експедитора була застрахована відповідачем за договором добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом №12-15.00.15.00003, відповідно саме відповідач має відшкодувати завдані збитки пов'язанні з частковою втратою вантажу.
Крім цього, третя особа-3 зазначає, що посилання відповідача як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування на той факт, що пломба відправника була справна та в цілісному стані не заслуговує на увагу з огляду на наступне. Відповідно до звіту №822 Про проведення інспекційних робіт ФОП ОСОБА_4 при візуальному огляді пластикової пломби вантажного напівпричепа №8157012 встановлено, що пластиковий трос даної пломби відрізаний на більш ніж половину своєї довжини та частина відсутня, (додаток №1 фото 4), (абзац 3 аркуш 2 даного звіту). Факт пошкодження вищезазначеної пломби також підтверджується протоколу огляду предмету від 03.02.2016р. З огляду на вище зазначене випливає, що відповідач безпідставно посилається на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування зазначаючи, що пластикова пломба №8157012 на вантажному напівпричепі була непошкодженою.
Відтак, за твердженнями третьої особи-3 з урахуванням укладеного договору добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом №12-15.00.15.00003 у відповідача виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування.
21.10.2016 загальним відділом діловодства суду зареєстровані письмові пояснення третьої особи-1, відповідно до яких заперечує проти вимог, зазначивши при цьому, що згідно з ТТН товар прийшов у цілісності. Щодо акту нестачі, то на думку третьої особи-1, він не містить посилання на пошкодження пломби, що також підтверджується поясненнями водія.
У судове засідання, призначене на 29.10.2016, з'явились представники сторін та третьої особи-3.
Треті особи-1,2 в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, проте в матеріалах справи наявні їх письмові пояснення.
Представник позивача вимоги підтримав та проси суд задовольнити. Представник відповідача заперечував проти вимог з підстав викладених у відзиві і просив відмовити у позові. Представник третьої особи-3 надав пояснення по суті та вимоги позивача підтримав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
16 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (надалі - страхувальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (надалі - страховик/відповідач) було укладено договір № 12-15.00.15.00003 добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір страхування).
Відповідно до п. 1. Основної частини договору страхування предметом договору є майнові інтереси, пов'язані з виникненням обов'язку страхувальника відшкодувати шкоду, що виникла по застрахованих ризиках внаслідок події визнаної страховим випадком. Визнання події страховим випадком здійснюється з урахуванням умов договору.
Пунктом 6.1. договору страхування визначено строк його дії з 00 годин 18.03.2015 до 24 годи 17.03.2016.
У 1.1. стандартних умов страхування договору страхування визначено, що страховими випадками визнаються наступні події відповідно о додаткових умов 1: дорожньо-транспортна пригода з вини будь-якої особи (в тому числі невстановленої), пожежа, дії атмосферних опадів на вантаж, псування рефрижераторних вантажів під час експедирування, крадіжка вантажу протягом періоду експедирування.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 12.01.2016 між позивачем як виконавцем та ТОВ «Сингента» (надалі - третя особа-2) як замовником було укладено договір № ТЛ120116 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір перевезення), за умовами якого позивача як виконавець на підставі завдань замовника, узгоджених і затверджених сторонами, зобов'язався надати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом.
У п. 1.2. договору перевезення, передбачено, що виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому він залишається відповідальним перед замовником за порушення договору вказаними третіми особами в повному обсязі.
Матеріальна відповідальність за збереження вантажу від повної до часткової його втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди покладено на позивач і умовами п. 6.4. договору перевезення.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2016 позивач отримав від третьої особи-2 замовлення на транспортування вантажу за маршрутом Дніпропетровська область, Царичанський район, м. Могилів - Черкаська область, Корсун-Шенченківський район вантажу - насіння в кількості 20 тон загальною вартістю 6 323 660,48 грн. На виконання умов договору перевезення та замовлення третьої особи-2, позивачем залучено перевізника Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Скорпіон» (надалі - третя особа-1), про що укладено договір перевезення вантажу № 01022016/907 від 01.02.2016.
Відповідно до умов п. 1.1. договору перевезення вантажу № 01022016/907 від 01.02.2016 позивач доручив перевезення вантажі, а третя особа-1 зобов'язалася доставити вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу.
Згідно заявки на перевезення №01022016 від 01.02.2015р. та товарно-транспортної накладної №SE455163 від 02.02.2016р., вантаж (насіння соняшника) було прийнято для перевезення, залученою третьою особою ПП ТЕК «Скорпіон», водій ОСОБА_5, автомобіль НОМЕР_2 з н/причепом-рефрижератором марки LAMBERET, р/н НОМЕР_5, маршрут м. Могилів - м. Корсунь - Шевченківський.
Відповідно до товарно-транспортної накладної серії № SE455163 від 02.02.2016 у розділі відомості про вантаж, вказано, що до перевезення прийнято соняшник #НК # Неома укр 150 К ціною за одиницю без ПДВ 4 215,78 грн, 420,000 уп, на загальну вартість з ПДВ 2 124 753,76 грн та соняшник #НК # Неома укр 150 К, ціною за одиницю без ПДВ 4 215,77 грн 1080,000 уп, на загальну вартість з ПДВ 2 124 753,76 грн, вид пакування - палента.
За доводами позивача, під час перевезення вантажу третьою особою-1, вантаж було частково втрачено, даний факт було виявлено під час розвантаження автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_4 03.02.2016р, про що було складено акт недостачі посівного матеріалу від 03.02.2016, та здійснені відповідні записи недостачі у товарно-транспортну накладну № SE455163 від 02.02.2016 та видаткову накладну № НОМЕР_3. У зазначеному акті та накладних зафіксовано факт недостачі товару у кількості 106 уп. на загальну суму 536 247,22 грн.
Позивач дізнався про факт нестачі товару від водія ОСОБА_6, та в порядку п. 5.1.1. договору страхування повідомив 03.02.2016 відповідач про настання обставин страхового випадку.
Оскільки, відповідач відмовив у виплаті страхового випадку позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування у розмір 129 716,78 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом ст.8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У 1.1. стандартних умов страхування договору страхування визначено, що страховими випадками визнаються наступні події відповідно о додаткових умов 1: дорожньо-транспортна пригода з вини будь-якої особи (в тому числі невстановленої), пожежа, дії атмосферних опадів на вантаж, псування рефрижераторних вантажів під час експедирування, крадіжка вантажу протягом періоду експедирування.
Як вбачається із матеріалів справи факт недостачі товару, підтверджується актом недостачі посівного матеріалу від 03.02.2016р, складеного при прийнятті товару, відсутність товару у кількості 106 уп. також зазначено у видатковій накладній № НОМЕР_3 та товарно-транспортній накладній № SE455163 від 02.02.2016
Факт втрати вантажу також підтверджується витягом з кримінального провадження №12016250190000049 за ч. З ст. 185 КК України (крадіжка).
Крім цього, у матеріалах справи наявний звіт №822 «Про проведення інспекційних робіт» ФОП ОСОБА_4 від 05.02.201. відповідно до якого вартість втраченого вантажу становить 536 245,94 грн.
За доводами третьої особи-3, що підтверджується матеріалами справи, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на підставі звіту № 822 визнало факт втрати вантажу - страховою подією та виплатило страхове відшкодування ТОВ «Сингента» у сумі 406 530,44 грн, за вирахуванням фрашизи - 129 715,50 грн., на підставі договору страхування №300211789.15 від 30.10.2015р.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем належним чином доведено факт втрати вантажу, що підтверджується, зокрема: актом недостачі посівного матеріалу від 03.02.2016р, складеного при прийнятті товару; звітом №822 «Про проведення інспекційних робіт» ФОП ОСОБА_4 від 05.02.201 та витягом з кримінального провадження №12016250190000049 за ч. З ст. 185 КК України (крадіжка).
Оскільки, часткова втрата вантажу відбулась під час його перевезення, а позивач несе відповідальність за його збереження та з урахування того, що цивільно-правова відповідальність позивача як експедитора була застрахована відповідачем за договором добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом №12-15.00.15.00003, відповідно позивач вправі висувати вимоги про відшкодування збитків пов'язаних із частковою втратою вантажу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, проте відповідач листом від 23.03.2016 відмовив позивачі у виплаті страхового відшкодування в силу того, що подія яка мала місце 03.02.106, на думку відповідача не підпадає під страховий випадок, оскільки, пломба №8157012 не містить ознак пошкодження та була знята водієм вантажного автопоїзду ОСОБА_5 з дозволу представника вантажоодержувача - завідуючого складом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю. Також відповідач зазначає, що в ТТН немає жодних свідчень про якісь ймовірні пошкодження вантажного автопоїзду під час процедури розвантаження.
Суд зазначає, що заперечення відповідача спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, та не можуть братися до уваги. Зокрема, у звіті №822 «Про проведення інспекційних робіт» ФОП ОСОБА_4 встановлено, що при візуальному огляді пластикової пломби вантажного напівпричепа №8157012 встановлено, що пластиковий трос даної пломби відрізаний на більш ніж половину своєї довжини та частина відсутня (абзац 3 аркуш 2 даного звіту). Факт пошкодження вищезазначеної пломби також підтверджується протоколу огляду предмету від 03.02.2016р. Отже, доводи відповідача щодо справжності пломби не відповідають дійсності.
Крім цього, як встановлено вище, позивачем належним чином доведено факт втрати вантажу під час перевезення у кількості 106 уп., на загальну суму 536 245,94 грн., а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених позивачем, а тому, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03680, м. Київ, вул.. Фізкультури, буд. 30; ідентифікаційний код 31681672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 73, кв. 1; ідентифікаційний код 37238384) суму страхового відшкодування у розмірі 129 716 (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 78 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 945 (одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн 75 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.10.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.