Справа № 2-а-187/2009 р.
іменем України
24 червня 2009 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого-судді Короїд Ю.М.,
при секретареві Бардаченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Дем»яновича, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
із адміністративним позовом про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у суд звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Дем»янович, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області.
У позовній заяві позивачі ставлять вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію про розмір виплаченої кожному з них пенсії із зазначенням розміру доплат, якщо такі проводилися, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період із 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року. Також позивачі просять визнати протиправною відмову відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період 2006-2008 років.
У судове засідання позивачі, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду адміністративної справи, не з'явилися, але при зверненні у суд із адміністративним позовом у позовній заяві зазначили про розгляд справи у їх відсутності та підтримали позовні вимоги. Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду адміністративної справи, у судове засідання не з'явився, але подав заяву про розгляд справи у його відсутності та не визнав позовні вимоги. У письмовому запереченні також зазначено, необхідно застосувати строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного спору, суд дійшов такого висновку.
Так, при судовому розгляді адміністративної справи встановлено, що позивачі відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дітьми війни. Зазначене підтверджується копіями відповідних посвідчень. Відповідачем даний факт не заперечується, а тому згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України така обставина не підлягає доказуванню в судовому засіданні.
Виходячи з того, що позивачі є «дітьми війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на них повністю розповсюджуються пільги та соціальні гарантії передбачені зазначеним Законом, в тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд не приймає до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі і на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Всупереч положенням даної статті Конституції України положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, однак у зв'язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 10 січня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» знову було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107 текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 1 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відмовляючи позивачам у перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач порушив їх права визначені даним Законом та Конституцією України, а тому невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни, підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду, які встановлені ст. 99 КАС України. Згідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. За таких обставин вимоги позивачів підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність положень п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду, крім того і самі позивачі не ставлять питання поновлення строку. Щодо задоволення вимог позивачів із 1 січня 2008 року і по 22 травня 2008 року, то суд вважає, що підстав для визнання протягом цього періоду дій відповідача неправомірними немає, так як він діяв у рамках закону.
З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області виплачено позивачам підвищення до пенсії як дитині війни за період із січня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі з 1 квітня 2008 року 481 гривня - надбавка виплачувалася у розмірі 48 гривень 10 копійок; з 1 липня 2008 року прожитковий мінімум склав 482 гривні - надбавка у розмірі 48 гривень 20 копійок, з 1 жовтня 2008 року прожитковий мінімум склав 498 гривень - надбавка у розмірі 49 гривень 80 копійок. Тому зазначені підвищення підлягають виключенню із суми, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем по справі Управлінням Пенсійного Фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області суду не надано доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року.
Разом з тим, не підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_48, ОСОБА_24, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_47, оскільки вони отримують підвищення відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в такому разі особи мають право на підвищення за одним із законів.
Керуючись ст.ст. 7-14, 122, 158-163, 167 КАС України, Законом України ««Про соціальний захист дітей війни», суд
адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Дем»яновича, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Дем»яновича, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_47, ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_24, ОСОБА_18 про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі особою, яка оскаржує постанову за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, визначений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя