ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.10.2016Справа №910/15005/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ»
до Головного територіального управління юстиції у Київській області
про стягнення 84 220,98 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Соловйов К.К. за довіреністю № 96 від 01.09.2016 р.;
від відповідача: Федорін І.В. за довіреністю № 7-5/2220 від 13.09.2016 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач) про стягнення 84 220,98 грн., з яких основний борг в сумі 65 976,25 грн., пеня у розмірі 13 585,53 грн., 3% річних в сумі 1 177,73 грн., інфляційні втрати в сумі 3 481,47 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він поставив відповідачу природній газ, вартість якого відповідачем не була оплачена, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/15005/16, її розгляд призначено на 12.09.2016 р.
12.09.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.09.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.09.2016 р.
В судовому засіданні 26.09.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2016 р.
В судовому засіданні 12.10.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.10.2016 р.
17.10.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 1,00 грн. При цьому, відповідач зазначає, що не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем за спірним Договором.
В судовому засіданні 17.10.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016 р. не заперечив щодо наявності заборгованості перед позивачем за спірним Договором, підтримав подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 1, 00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2016р. заперечив проти задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки.
У судовому засіданні 17.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.10.2015 р. між позивачем (постачальник), відповідачем (споживач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «КИЇВОБЛГАЗ» (газорозподільне/газотранспортне підприємство) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-БО-6060341 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Згідно з п. 4.5. Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом ІІІ Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачеві.
В силу п.4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води).
Декадні обсяги постачання визначаються шляхом ділення місячного договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, на кількість декад розрахункового періоду, визначеного в додатку 3 до Договору. Тридцять перше число місяця відноситься до третьої декади місяця постачання природного газу. У лютому третя декада закінчується в останній день місяця.
У випадку, якщо споживачем є суб'єкт господарювання, який виробляє теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення таким суб'єктом окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), то оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовим та/або плановими платежами з розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 3 до Договору.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати послуг з постачання газу на розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За умовами п. 4.7. Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного/газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.
Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з 01.07.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають переоформити додаток 3 до Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 65 976,25 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу № КОЗ00004642 від 31.10.2015 р. на суму 2 441,58 грн., № КОЗ00007624 від 30.11.2015 р. на суму 20 268,61 грн., № КОЗ00009065 від 31.12.2015 р. на суму 43 266,06 грн., підписаними представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленими печатками обох підприємств.
В обумовлені Договором строки відповідач вартість отриманого природного газу в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 65 976,25 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
В той же час, як зазначалося вище, п. 4.6. Договору передбачено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість поставленого позивачем природного газу у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3 481,47 грн. інфляційних втрат та 1 177,73 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку статті 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Так, відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України №23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997р.).
В силу приписів п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом, з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, було здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних й встановлено, що їх розмір, без допущених позивачем помилок, в тому числі арифметичних, перевищує розмір заявлений до стягнення позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині з огляду на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, підлягають задоволенню саме в розмірі, визначеному позивачем.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 13 585,53 грн. пені, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він є арифметично невірним та не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він здійснений позивачем без урахування приписів ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.
За розрахунком суду розмір пені складає 13 560,02 грн.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 1 грн., суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи вищевказане клопотання відповідач просить суд прийняти до уваги що він є розпорядником бюджетних коштів Головного та територіальних управлінь юстиції у Київській області. Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України. Таким чином, управління мало можливість здійснити платежі щодо взятих на себе зобов'язань виключно в межах наданих асигнувань з Державного бюджету. Крім цього, відповідач просить звернути увагу, що за попередні періоди ним здійснено розрахунок за отримані послуги з постачання газу, що підтверджує його намір належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
Так, частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення закріплені також у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Дослідивши подані матеріали, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, враховуючи статус відповідача, основними завданнями якого є реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва та приймаючи до уваги фінансування відповідача за рахунок Державного бюджету України, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 ГПК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені.
При цьому, суд зазначає, що під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням відповідача.
Разом з цим, враховуючи матеріальні інтереси позивача, зокрема те, що позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює постачання природного газу і виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% виходячи з розміру пені, встановленого судом.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову. При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2; код ЄДРПОУ 34481907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗЗБУТ» (04108, місто Київ, проспект Свободи, будинок 2Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941) 65 976 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 25 коп. основного боргу, 6 780 (шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 01 коп. пені, 1 177 (одну тисячу сто сімдесят сім) грн. 23 коп. 3% річних, 3 481 (три тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.10.2016 р.
Суддя М.Є. Літвінова