Справа №752/11026/16-ц
Провадження № 2/752/4508/16
Іменем України
24.10.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія» про стягнення коштів,
позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (ПрАТ «УТСК») страхового відшкодування в розмірі 6989,43 гривні, пені в розмірі 1993,80 гривень, 3% річних в розмірі 144,19 гривень, інфляції в розмірі 544,17 гривень. та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2015 р. о 11 год. 45 хв в смт.Гостомель Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, що належить позивачу.
Відповідно до постанови Ірпінського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Мітцубісі « д.н. НОМЕР_3 була застрахована ПрАТ «УТСК» на підставі Полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АІ /3450453.
Позивач посилається на те, що 03.08.2015 р. вона звернулась до Страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування та надала необхідні документи.
Однак, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, розмір якого був визначений на підставі розрахунку № 742-15К в сумі 6989,43 гривні.
В зв»язку з порушенням відповідачем строків виплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача не лише суму страхового відшкодування, але і пеню за період з 04.11.2015 р. по 11.07.2016 р. в розмірі 1993,80 гривні, на підставі положень ст.625 ЦК України стягнути з ПрАТ «УТСК» 3% річних від суми несвоєчасно сплаченого страхового відшкодування та інфляційні збитки.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» при здійсненні виплати страхового відшкодування, в зв»язку з чим відповідач зобов»язаний сплатити страхове відшкодування, пеню, а також згідно з ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні збитки, оскільки виплата страхового відшкодування є грошовим зобов»язанням.
Представник відповідача в судовому засіданні частково визнала позов, лише в частині вимог про стягнення пені у розмірі, що не була добровільно сплачена Страховою компанією, зазначивши, що ПрАТ «УТСК» виплатило позивачу страхове відшкодування та частково пеню в зв»язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов»язань, передбачених Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, представник зазначив, що положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, в зв»язку з чим у задоволенні позову в цій частині просила відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.07.2015 р. о 11 год. 45 хв в смт.Гостомель Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, що належить позивачу.
Відповідно до постанови Ірпінського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов»язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_3 була застрахована ПрАТ «УТСК» на підставі Полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АІ /3450453.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що 03.08.2015 р. позивач звернулась до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З даних суду платіжних доручень від 22.07.2016 р. та 18.10.2016 р. вбачається, що ПрАТ «УТСК» було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 4892, 60 гривень, в розмірі 2096,83 гривні відповідно.
Оскільки відповідач в повному обсязі виконав на момент розгляду справи свої зобов»язання щодо виплати страхового відшкодування, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за наявності документів, передбачених ст.35 зазначеного Закону, повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки Страхова компанія не виконала у належний строк та в належному розмірі своїх зобов»язань щодо виплати страхового відшкодування, відповідач повинен сплатити позивачу пеню за прострочення виплати страхового відшкодування.
Звертаючись до суду позивач просить стягнути пеню за період з 04.11.2015 р. по 11.07.2016 р. в розмірі 1993,80 гривень.
Однак, наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки застосований розмір подвійної облікової ставки НБУ не відповідає офіційним даним, з огляду на що, при визначені розміру пені, яка підлягає сплаті позивачу суд приймає до уваги розрахунок, наведений відповідачем.
Також, при визначені суми пені, що підлягає сплаті позивачу, суд приймає до уваги те, що відповідачем в добровільному порядку була сплачена сума в рахунок відшкодування штрафних санкцій в розмірі 902,25 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2016 р.
З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1088,09 гривень (1990,34-902,25).
Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов»язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, які існували між сторонами до ухвалення рішення суду.
Як зазначалось судом вище, правовідносини між сторонами у даному спорі виникли з приводу відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі договору, укладеного між ПрАТ «УТСК» та власника автомобіля «Мітцубісі» на користь третіх осіб.
В даному випадку, потерпіла не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором на його або третьої особи користь страховик зобов»язаний здійснити страхове відшкодування.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов»язань, на них поширюється дія частини другої ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов»язання.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі № 6-927цс16.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, і не спростованого відповідачем, сума 3 % річних за період з 04.11.2015 р. по 11.07.2016 р. становить 144,19 гривень, та інфляційних збитків - 554,17 гривень.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1088,09 гривень, 3 % річних в сумі 144,19 гривень та інфляційні збитки в розмірі 554,17 гривень.
На підставі ст..88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у справі, сплачений позивачем при зверненні до суду пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88,209, 213-215 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 902 гривні 25 копійок, 3% річних в розмірі 144 гривні 19 копійок, інфляційні втрати в розмірі 554 гривні 17 копійок, судовий збір в розмірі 85 гривень 98 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя