Справа №1-320/08
10 червня 2008 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Лічмана Л.Г.
суддів - Гарського О.В. і ОСОБА_1
при секретарі - Виковій О.В. та Гамарц Т.В.
з участю прокурора - Моско О.В.
захисника - адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі
кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, має спеціальність слюсаря, не є депутатом, не працюючий, державних нагород не має, військовозобов'язаний, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, проживає: квартира 45, вул. Слов'янська, 6, м. Харків, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України
Досудовим слідством ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені злочинів передбачених ст. 185 ч. 5 КК України при таких обставинах.
ОСОБА_3 вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_4 , з яким вчинив ряд крадіжок з музеїв України творів образотворчого мистецтва, які мають високу культурно-мистецьку цінність та відносяться до національного культурного надбання України.
25 липня 2004 року ОСОБА_3, знаходячись в м. Севастополі, познайомився з ОСОБА_4 , якому запропонував взяти участь у вчиненні крадіжки з Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П. вказаної картини, за що пообіцяв винагороду в сумі від 5 до 10 тис. доларів США. Одержавши згоду ОСОБА_4 , ОСОБА_3, переконуючи його в реальності обіцяної ним винагороди, повідомив, що картина художника ОСОБА_5 „Монастир над рікою" може коштувати від 30 до 50 тисяч доларів США, а тому в залежності від суми, вирученої від її реалізації, він заплатить ОСОБА_4М від 5 до 10 тис. доларів США.
Продовжуючи підготовку до вчинення злочину, ОСОБА_3 з використанням інформації про картину художника ОСОБА_5 „Монастир над рікою" в каталогах Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., у м. Харкові в невстановлений час та у невстановленому місці виготовив фотокопію вказаної картини, для того, щоб після викрадення оригіналу замінити його цією фотокопією.
2
Після цього, ОСОБА_3, діючи як організатор учинення злочину, відклав викрадення картини художника ОСОБА_5 „Монастир над рікою" на невизначений термін, проте в період з початку травня по 20 липня 2005 року організував та викрав з Одеського художнього музею картину ОСОБА_6 „Морський вид", що має культурну цінність у комплексі історичного та художнього значення.
ОСОБА_3 на початку травня 2005 року, з метою визначення предмету злочинного посягання, по телефону запропонував ОСОБА_4 зустрітися в м. Одесі, не повідомляючи про свої наміри.
В м. Одесі ОСОБА_3, зустрівшись на залізничному вокзалі з ОСОБА_4 , запропонував йому відвідати Одеський художній музей, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 5-а.
Знаходячись у виставочному залі № 5 приміщення музею, де експонувалися твори ОСОБА_6, ОСОБА_3 вирішив украсти картину, яка висіла на стіні при вході в цей зал. Про свої наміри викрасти вказану картину ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 та запропонував взяти участь у вчинені злочину, на що останній погодився.
Оглянувши музей, ОСОБА_3 визначив час та знаряддя учинення злочину. Зокрема, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , що викрасти картину вони зможуть вдень і для реалізації їх злочинного наміру потрібний автомобіль.
Вчиняючи дії, спрямовані на реалізацію злочинного наміру, ОСОБА_3 приблизно через тиждень зателефонував ОСОБА_4 і в ході телефонної розмови запропонував його автомобілем з'їздити в м. Одесу для крадіжки картини, вчинити яку вони домовилися під час попередньої зустрічі.
Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі „Опель-Астра", номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, поїхали до Одеського художнього музею.
Знаходячись у музеї, ОСОБА_3, після його ретельного огляду, повідомив ОСОБА_4 про зміни плану вчинення злочину, а саме про те, що вони не зможуть викрасти картину на яку він вказував при попередньому відвідуванні музею, не пояснюючи причини прийняття ним такого рішення. У той же час ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 викрасти картину ОСОБА_6 „Морський вид", яка висіла біля вікна у виставковому залі № 5 та яку, на його думку, зручно викрасти вночі, на що останній погодився.
У цей же день, приблизно в 23 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , продовжуючи ретельну підготовку до вчинення злочину, прийшли до приміщення Одеського художнього музею. Знаходячись із зовнішньої сторони приміщення музею ОСОБА_3 оглянув його вікна на предмет можливості проникнути шляхом витягування віконних стекол і, переконавшись у наявності такої можливості, визначив дату та час викрадення картини - увечері наступного дня.
Наступного вечора, приблизно в 23 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , бажаючи довести свій злочинний намір щодо таємного викрадення картини ОСОБА_6 „Морський вид" до завершення, знову прибули до
3
Одеського художнього музею. У зв'язку з тим, що біля вказаного приміщення знаходилися сторонні особи, ОСОБА_3, боячись бути затриманим під час викрадення картини, відклав його вчинення, проте дату не визначив.
Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на досягнення злочинного результату, ОСОБА_3 19.06.2005 знову зателефонував ОСОБА_4 та попросив останнього терміново приїхати в м. Одесу, не повідомляючи при цьому причини. У м. Одесі ОСОБА_3 19.06.2005, приблизно о 23 год., зустрівся з ОСОБА_4 на привокзальній площі біля ресторану „Макдональдс". Під час зустрічі ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 реалізувати їх злочинну домовленість щодо таємного викрадення картини ОСОБА_6 „Морський вид" з Одеського художнього музею, на що ОСОБА_4 погодився. Одержавши згоду ОСОБА_4 , ОСОБА_3 визначив його роль у вчинені злочину.
Так, ОСОБА_4 повинен був знаходитися біля вікна, через яке ОСОБА_3 проникне до приміщення музею, де висіла картина та прийняти від нього віконне скло, а також картину, якою ОСОБА_3 заволодіє шляхом проникнення до приміщення музею через вікно. ОСОБА_3 визначив, що картина ОСОБА_6 „Морський вид" може коштувати приблизно 30-50 тисяч доларів США, з яких 10 тис. доларів США він пообіцяв після її реалізації дати ОСОБА_4 як винагороду за допомогу останнього при викраденні картини.
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі останнього поїхали до Одеського художнього музею.
Остерігаючись, що автомобіль може привернути увагу сторонніх та стане засобом для викриття їх у вчинені злочину, ОСОБА_3 залишив його на вул. Приморській, 24 у м. Одесі та разом з ОСОБА_7 пішли до Одеського художнього музею.
Маючи бажання протиправно збагатитися та обернути на свою користь картину ОСОБА_6 „Морський вид", яка має культурну цінність у комплексі історичного та художнього значення, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20.06.2005 приблизно в 0 год. підійшли до приміщення указаного музею. Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 за допомогою ОСОБА_4 , заліз на підвіконня Одеського художнього музею, що розташований по вул. Софіївська, 5-а в м. Одесі.
Після цього, ОСОБА_3 викруткою, заздалегідь приготовленою ним для вчинення злочину, відігнув цвяхи, якими кріпилося скло до віконної рами та витягнувши його, подав ОСОБА_4 У такий же спосіб ОСОБА_3 дістав друге скло, яке під час від'єднання від рами розбив та подав ОСОБА_4 куски. Діставши віконне скло, ОСОБА_3 просунув між прутами решітки у вікно тулуб та руки, тобто проник до приміщення музею. Після цього, він дістав картину ОСОБА_6 „Морський вид" та кусачками, заздалегідь приготовленими для вчинення злочину, перекусив мотузку на якій висіла картина.
4
ОСОБА_3, доводячи спільний злочинний намір до завершення, витягнув через вікно картину, просунув її між прутами віконної решітки та подав ОСОБА_4
20.06.2005 в період з 0 год. до 2 год. 50 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи картиною та маючи реальну можливість розпорядитися нею, направилися до автомобіля. По дорозі ОСОБА_3, для полегшення транспортування та позбавлення явних індивідуальних ознак картини, що вказували б на її належність Одеському художньому музею, від'єднав її від рами. Після цього, ОСОБА_3 викинув раму, а картину на своєму автомобілі „Опель-Астра", номерний знак НОМЕР_1 перевіз в с. Заозьорку АР Крим. ОСОБА_4 , у свою чергу з м. Одеси поїхав поїздом в м. Олександрію Кіровоградської області.
У подальшому ОСОБА_3, намагаючись збути викрадену картину ОСОБА_6 „Морський вид" зберігав її у себе в період з 20.06.2005 до 23.01.2006.
Отже, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , з проникненням у приміщення, вчинив крадіжку картини ОСОБА_6 „Морський вид", матеріальною вартістю 1 750 000 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром, чим завдав Одеському художньому музею матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 повторно вчинив крадіжку, а саме таємно викрав картину ОСОБА_8. „Монастир над рікою" з Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., готування до якої розпочав у 2001 році.
Зокрема, ОСОБА_3, бажаючи протиправно збагатитися та обернути на свою користь картину ОСОБА_5 „Монастир над рікою", приблизно в кінці липня 2005 року, знаходячись разом з ОСОБА_4 у с. Заозерка Сакського району Автономної Республіки Крим на відпочинку, запропонував останньому реалізувати їх злочинні наміри щодо викрадення зазначеної картини, на що ОСОБА_4 погодився.
Після цього, ОСОБА_3, діючи як організатор, відвів ОСОБА_4 роль у вчиненні злочину, згідно з якою останній повинен знаходитися у приміщенні музею та спостерігати за навколишньою обстановкою і в тому випадку, якщо хтось із відвідувачів, чи працівників музею зверне увагу на злочині дії ОСОБА_3, своєчасно попередити його.
Вчиняючи злочинні дії, спрямовані на реалізацію злочинного наміру, ОСОБА_3 01.08.2005 разом з ОСОБА_4 на своєму автомобілі „Опель-Астра", номерний знак НОМЕР_1 прибули у м. Севастополь до Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П.
Зайшовши у приміщення музею ОСОБА_3, упевнившись, що ОСОБА_4 відповідно до визначеної йому ролі спостерігає за навколишньою обстановкою, а також що за ним ніхто не стежить, усунув перешкоди для вчинення злочину, а саме кусачками, заздалегідь
5
приготовленими ним для вчинення злочину, частково пошкодив металеві планки, якими кріпилася картина до рами. Після цього, ОСОБА_3, боячись бути викритим під час викрадення картини спостерігачами чи відвідувачами музею та затриманим на місці злочину, переніс дату його вчинення на невизначений термін.
Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на досягнення злочинного результату, ОСОБА_3, у середині вересня 2005 року, зателефонував ОСОБА_4 та наказав останньому терміново приїхати в м. Севастополь.
Зустрівшись з ОСОБА_4 на залізничному вокзалі у м. Севастополі приблизно в 10 год. ЗО хв., ОСОБА_3 повідомив, що викликав його для завершення заздалегідь спланованого ними злочину - викрадення картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" з Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П.
З цією метою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відразу ж направилися до приміщення Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., розташованого у м. Севастополі по проспекту Нахімова, 9, який у той час був відкритий для відвідувачів.
Підійшовши до тильної сторони театру ім. Луначарського по проспекту Нахімова, в м. Севастополі, що знаходиться напроти Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 план учинення крадіжки картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою", уточнивши при цьому роль останнього.
Так, ОСОБА_3 проінформував ОСОБА_4 про те, що він зайде до приміщення музею і в залі, де експонувалася картина ОСОБА_5 „Монастир над рікою" огляне тильну сторону її рами, для того щоб з'ясувати, чи не виявили працівники музею пошкоджені ним планки, якими картина кріпилася до рами.
У тому випадку, якщо пошкоджень співробітники музею не виявили, то він зателефонує ОСОБА_4 на мобільний телефон.
Після цього ОСОБА_3, уточнюючи роль ОСОБА_4 , наказав йому після телефонного дзвінка зайти у виставковий зал музею, де експонувалася картина. У залі музею ОСОБА_4 повинен був, не подаючи вигляду про те, що вони знайомі з ОСОБА_3, спостерігати за навколишньою обстановкою. У випадку звернення уваги відвідувачів чи працівників музею на ОСОБА_3, у той час коли він буде замінювати оригінал картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" на заздалегідь виготовлену її фотокопію, ОСОБА_4 повинен був своєчасно повідомити його про це.
Розподіливши ролі, ОСОБА_3 направився до приміщення музею. Пройшовши у зал, де експонувалася картина ОСОБА_5 „Монастир над рікою", він оглянув її та з'ясував, що працівники музею не виявили пошкодженні ним кріплення картини при готуванні до вчинення крадіжки. Після цього, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 Останній, виконуючи спільний злочинний план, зайшов до приміщення музею, де спостерігав за навколишньою обстановкою. ОСОБА_3, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, дістав з рами картину ОСОБА_5 „Монастир над рікою",
6
вартістю 150 000 грн. та вставив на її місце фотокопію заздалегідь приготовлену ним для вчинення злочину. Викрадену картину ОСОБА_3 сховав собі під одяг та виніс з музею. Проходячи повз ОСОБА_4 , ОСОБА_3 попросив його поправити раму, в яку він вставив фотокопію картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою", оскільки вона висіла боком. ОСОБА_4 , виконавши прохання ОСОБА_3, вийшов з музею.
Після викрадення картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" з Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли, а викраденою картиною розпорядилися за власним розсудом, передавши її на зберігання невстановленій слідством особі.
Отже, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , повторно вчинив крадіжку картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" з Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П. матеріальною вартістю 150 000 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром, чим завдав Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П. матеріальну шкоду на вказану суму.
23.01.2006 о 17.45 працівниками міліції в с Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області на автошляху Суми-Полтава-Олександрія зупинено автомобіль „Опель-Астра", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Під час огляду в салоні автомобіля ОСОБА_3, під сидінням водія, виявлено та вилучено картину ОСОБА_6 "Морський вид".
Усього ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , таємно викрали чуже майно на загальну суму 1 900 000 грн., що на час вчинення злочинів у 12971 разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.
Відповідно до обвинувачення ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у приміщення, в особливо великих розмірах скоїв злочин, передбачений ч. 5 ст. 185 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 14.08.2006 року кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за епізодами участі у вчиненні крадіжок картини ОСОБА_6 „Морський вид" з приміщення Одеського художнього музею та картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" з приміщення Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П.3а ч. 5 ст. 185 КК України закрита у зв'язку з відсутністю у його діях складу вказаного злочину. В цій постанові зазначено, що дії ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 43 КК України не є злочином, оскільки вимушене заподіяння шкоди правоохоронним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі з метою розкриття їх злочинної діяльності не є злочином. ( т. 11 а.с. 72-74)
7
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.
Вислухавши думку прокурора, підсудного та його захисника, які заперечували проти повернення справи на додаткове розслідування, суд з власної ініціативи повертає справу за звинуваченням ОСОБА_3 на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Неповнота та неправильність досудового слідства по справі полягає у наступному.
По епізоду викрадення картини ОСОБА_6 „Морський вид".
На підтвердження вчинення ОСОБА_3 викрадення картини художника ОСОБА_6 „Морський вид" органи досудового слідства послалися на такі докази - показання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та інших працівників Одеського художнього музею, ОСОБА_12, міліціонера ВДСО при УМВС України в Одеській області, який з 19.06. до 20.06. 2005 року охороняв Одеський художній музей, ОСОБА_13 , який 20.06.2005 в 09.20 знайшов раму картини, бірку з надписом „Айвазовський И.К. „Морський вид", ОСОБА_4 , ОСОБА_14, інших свідків та на письмові і речові докази.
Серед зазначених осіб на вчинення ОСОБА_3 цього злочину вказали ОСОБА_4 , а на знаходження в ніч з 19.06. на 20.06. 2005 року ОСОБА_3 у м. Одесі вказав свідок ОСОБА_14
ОСОБА_3 протягом усього досудового та судового слідства винним себе у вчиненні викрадення картини ОСОБА_6 „Морський вид" не визнавав, вказуючи, що 19.06. та 20.06. 2005 року він знаходився з фактичною дружиною ОСОБА_15 і дітьми у с. Заозерка АР Крим.
Фактично прямим доказом скоєння ОСОБА_3 цього злочину є показання ОСОБА_4 в якості обвинуваченого та свідка. Непрямим доказом по справі є показання свідка ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, рідного молодшого брата ОСОБА_4 Названі свідки зацікавлені в результатах розслідування та розгляду справи.
Органом досудового слідства не спростована і не перевірена належним чином заява ОСОБА_3 про находження під час крадіжки у іншому місці. ( заява про алібі) Ці показання на досудовому і під час судового слідства підтвердила свідок ОСОБА_15 (т.4 л.д. 45-50, 51-57)
В чисельних показаннях ОСОБА_4 , в тому числі під час судового слідства йдеться про те, що в двадцятих числах червня 2005 року йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував приїхати в м. Одесу ніби для того, щоб відпочити, під час розмови вони обговорили місце зустрічі в м. Одесі на залізничному вокзалі, (т. 4 а.с. 159-161, 217-228) Пізніше ОСОБА_4
8
уточнив свої показання, вказавши, що ОСОБА_3 зателефонував йому 17.06.2005 року. ( т. 11 а.с. 75-77) На підтвердження цих показань і обвинувачення в цілому по цьому епізоду в обвинувальному висновку мається посилання на лист ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 15.08.06 № 02-2397 з роздруківкою дзвінків абонента 8-050-580-92-17, який належить ОСОБА_3 (т.5 а.с. 55-69 ) 3 цих доказів органом досудового слідства зроблений висновок про те, що ОСОБА_3 з телефонного номера 8-050-580-92-17 17.06.2005 року об 19.03 зателефонував на телефонний номер 8-066-481-42-26, який належить ОСОБА_4 Перевіряючи ці докази, виходячи з того, що у листі ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 15.08.06 № 02-2397 з роздруківкою дзвінків абонента 8-050-580-92-17 українською мовою не зазначено, що саме цей абонент телефонував на номер 8-066-481-42-26, суд отримав на запити відповіді ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 7.03.2008 року та 15.04. 2008 року. У цих відповідях вказується, що МТС означає поняття вхідних дзвінків, а МОС вихідних. В цій роздруківці вказується, що абонент 8-066-481-42-26, тобто ОСОБА_4 17.06.2005 року об 19.03 зателефонував на телефонний номер 8-050-580-92-17, тобто ОСОБА_3, який знаходився у той час в м. Олександрія Кіровоградської області (т.5 а.с. 66).
Зазначена суперечливість має бути усунена при проведенні додаткового розслідування.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_16 показують, що прибули в м. Одесу 19.06.2005 року та виїхали з м. Одеси в червні 2005 року поїздом. З відповіді Інформаційно-статистичного центру ПЗЗ від 25.07.2006 року надана інформація про оформлення проїзних документів на прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_16 в період з 15.06.2005 року по 25.06.2005 року видно, що названі особи білети на 18 та 19.06.2005 року до м. Одеси не купували. ( т. 5 а.с. 31-32)
В матеріалах справи також відсутні дані про місце знаходження ОСОБА_4 під час відправлення ним CMC - повідомлення 20 червня 2005 року в 03.27 на телефон ОСОБА_3 і про місце отримання телефоном ОСОБА_3 цього повідомлення, про місце знаходження ОСОБА_4 під час телефонних розмов з ОСОБА_3 20.06.2005 року. Тому при проведенні додаткового розслідування необхідно усунути цю неповноту, яку суд з власної ініціативи не може усунути в зв'язку з відсутністю клопотань з боку обвинувачення та захисту.
Крім того, органам досудового слідства необхідно перевірити кому належать три сліди пальців рук та слід долоні, що вилучені під час огляду місця події - біля приміщення Одеського художнього музею, і які відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи від 11.04.2006 № 6-3 залишені не ОСОБА_3, не ОСОБА_4 , не ОСОБА_15 ( т. 1 а.с. 111-117, т. 9 а.с. 127-129) При цьому необхідно перевірити показання свідків, працівників музею. Свідок ОСОБА_17 СІП. показала, що 18 та 19.06.2005 року в музеї вона бачила трьох хлопців та дівчину, які цікавилися картинами ОСОБА_6. Цих людей також бачили свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19
9
ОСОБА_4 стверджував, що в листопаді 2005 року він з Москви до України на прохання працівників міліції привіз картину ОСОБА_6 "Морський вид", яка знаходилась у нього в Києві, а потім в ОСОБА_18. Картину мав у нього забрати ОСОБА_3 ( т. 4 а.с. 34 - 43) 23.01.2006 року в автомобілі ОСОБА_3 виявлена картина ОСОБА_6 "Морський вид" (т. З.а.с. 8-9). Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_14 показали, що в цей день ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 названу картину у себе в квартирі у м. Олександрії. Ці докази суперечать висновку досудового слідства про те, що ОСОБА_3, намагаючись збути викрадену картину ОСОБА_6 „Морський вид" зберігав її у себе в період з 20.06.2005 до 23.01.2006 року.
По епізоду викрадення картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" з приміщення Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П.
На підтвердження вчинення ОСОБА_3 викрадення картини художника ОСОБА_5 „Монастир над рікою" органи досудового слідства послалися на такі докази: показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 та інших працівників Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П, ОСОБА_22С, міліціонера відділу державної служби охорони УМВС України в м. Севастополі, який 17.09.2005 року з 09.00 до 18.00 він ніс службу по охороні громадського порядку в названому музеї, ОСОБА_4 , ОСОБА_14, ОСОБА_23 та інші письмові і речові докази.
Серед зазначених осіб на вчинення ОСОБА_3 цього злочину вказали ОСОБА_4 , ОСОБА_14, ОСОБА_23 Ці показання, а також показання самого ОСОБА_3 лягли в основу звинувачення підсудного у вчиненні крадіжки картини ОСОБА_5 при описаних обставинах. Свідку ОСОБА_23 про вчинення ОСОБА_3 крадіжки картини ОСОБА_5 „Монастир над рікою" відомо зі слів ОСОБА_3
На переконання суду свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_14 зацікавлені у результатах розслідування справи. Орган досудового слідства та прокурор, який здійснював нагляд за слідством, повинні були виконати вимоги ст. 67 КПК України відповідно до якої, ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили. Тому орган досудового слідства повинен був ретельно перевірити показання названих свідків. На підтвердження показань ОСОБА_4 , ОСОБА_14 і обвинувачення в цілому по цьому епізоду в обвинувальному висновку мається посилання на лист ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 15.08.06 № 02-2397 з роздруківкою дзвінків абонента 8-050-580-92-17, який належить ОСОБА_3 (т.5 а.с. 55-69 ) 3 показань ОСОБА_4 , ОСОБА_14, листа та роздруківки дзвінків органом досудового слідства зроблений висновок про те, що ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П.3 телефонного номера 8-050-580-92-17 17.09.2005 об 11.52 зателефонував на
10
телефонний номер 8-066-522-90-45, який належить ОСОБА_4 Останній знаходився біля музею.
Разом з тим, ОСОБА_3 на досудовому слідстві показував, що безпосередньо ОСОБА_4 викрав картину ОСОБА_5, а він в цей час знаходився у залі музею. ( т. 4 а.с. 223, 233-238, т. 7 а.с. 105, т. 10 а.с. 244) Перевіряючи ці докази, виходячи з того, що у листі ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 15.08.06 № 02-2397 з роздруківкою дзвінків абонента 8-050-580-92-17 українською мовою не зазначено, що саме цей абонент телефонував на номер 8-066-522-90-45, суд отримав на запити відповіді ЗАТ „Український мобільний зв'язок" від 7.03.2008 року та 15.04. 2008 року. У цих відповідях прямо вказується, що 17.09.2005 в 11.52 з телефонного номера 8-066-522-90-45 надійшов дзвінок абоненту 8-050-580-92-17. Обидва абоненти знаходились в зоні дії базової станції, що знаходиться за адресою: вул. Нахімова, 19 магазин Дитячий світ в м. Севастополь в АР Крим. Таким чином, в матеріалах справи наявні суперечливі докази щодо суттєвих обставин, які суд не може усунути та надати їм певну оцінку. Якщо виходити з того, що ОСОБА_4 17.09.2005 в 11.52 телефонував ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., то цей факт може свідчити про повну або часткову неправдивість показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14, а також про інші фактичні обставини вчинення крадіжки картини ОСОБА_5.
На виконання ухвали суду від 4.04.2008 року, якою в порядку ст. 315-1 КПК України доручено СУ МВС України виконати певні слідчі дії, суд отримав протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 14.05.2008 року. В цьому протоколі ОСОБА_4 надав відповіді на питання, які не відносились до предмету судового доручення. ОСОБА_4 показав, що коли ОСОБА_3 знаходився в приміщенні Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П. між ними відбулася телефонна розмова, в якій ОСОБА_3 сказав йому зайти до музею. Хто кому телефонував він не пам'ятає, можливо він зателефонував ОСОБА_3 Крім того, були випадки, коли закінчувались кошти на телефоні, вони користувались телефоном один одного. На факті дзвінка ОСОБА_3 на телефон ОСОБА_4 17.09.2005 року біля музею ім. Крошицького М. П., після завершення якого ОСОБА_4 пішов до музею наполягав свідок ОСОБА_14 ОСОБА_3 категорично заперечує показання ОСОБА_4 від 14.05.2008 року. На переконання суду такі показання ОСОБА_4 не тільки не усунули вказаних суперечностей, а ще більше їх ускладнили. На досудовому слідстві, через короткий час після викрадення картини ОСОБА_5, ОСОБА_4 описував механізм вчинення крадіжки, в якому факт телефонної розмови за ініціативою ОСОБА_3 мав суттєве доказове значення. ( т. 4 а.с. 42) На цих показаннях двічі наполягав ОСОБА_4 під час судового слідства.
В показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14 є ще одна суперечливість. Вони стверджували, що після крадіжки картини ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3 поїхали на залізничний вокзал. З вказаних роздруківок та відповідей ЗАТ „Український мобільний зв'язок" видно, що
11
ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_4 17.09.2005 року об 12.33 і вони знаходились в зоні обслуговування базової станції, яка розташована за адресою: Севастополь, вул. В. Морська 13, к-тр «Перемога», тобто за декілька кілометрів від музею. Якщо вони разом їхали, навіщо було телефонувати ОСОБА_3 Останній стверджує, що розшукував ОСОБА_4
Тому ці суттєві суперечності підлягають додатковому з'ясуванню та перевірці з метою усунення.
Згідно висновку дактилоскопічної експертизи від 20.04.2006 № 6-5, слід пальця руки вилучений 17.09.2005 при огляді місця події -експозиційного залу № 4 Севастопольського художнього музею ім. Крошицького М. П., є придатним для ідентифікації особи та залишений ОСОБА_4 (т. 9 а.с. 230-236 ). ОСОБА_4 давав суперечливі показання відносно торкання ним рами від картини ОСОБА_8 „Монастир над рікою" 17.09.2005 року і раніше. ( т. 4 а.с. 34-43, 172-176, 184-186, т.П а.с. 3-10) Цей слід вилучений з тильної сторони рами картини, що також може свідчити про неправдивість свідчень ОСОБА_4 відносно торкання ним картини с ціллю її вирівнювання.
Свідок ОСОБА_23 та орган досудового слідства посилаються на постанову голови апеляційного суду Кіровоградської області, як на підставу проведення з ОСОБА_3 оперативно-розшукових заходів. ( т. 4 а.с. 123, т. 7 а.с. 76) Така
Постанова в матеріалах справи відсутня.
Статтею 64 КПК України передбачені обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, а саме: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину тощо.
Встановивши дату крадіжки картини ОСОБА_8 „Монастир над рікою" 17.09.2005 року, посилаючись на докази щодо вчинення крадіжки саме у цей день, орган досудового слідства в обвинуваченні неправомірно не послався на цей день, як день вчинення злочину. На порушення вимог ст. 64 КПК України недостатньо вказати в обвинуваченні на час вчинення злочину те, що ОСОБА_3 у середині вересня 2005 року зателефонував ОСОБА_4 та наказав останньому терміново приїхати в м. Севастополь, де вони зустрілись на залізничному вокзалі, приблизно в 10 год. 30 хв. В цій частині звинувачення являється неконкретним, таким, що порушує право ОСОБА_3 на захи ст.
Крім того, підлягають перевірці свідчення свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 про підозрілих осіб, які 17.09.2005 року знаходились у приміщенні музею.
В показаннях ОСОБА_4 не мають бути суперечностей, хоча б тому, що його діяльність, як особи, яка виконувала спеціальне завдання постійно фіксувалась, а він повинен був постійно звітувати про усі контакти та сумісні дії з ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і суд зобов'язані вжити всіх, передбачених законом заходів для всебічного,
12
повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Ці вимоги закону органом досудового слідства, як видно з досліджених судом доказів, належним чином не виконані, внаслідок чого залишилися нез'ясованими обставини, які могли мати значення для правильного її вирішення. Досудове слідство суд визнає неповним, тому що під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово та однобічно досліджені зазначені вище обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані й не належно досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року в п. 9 звернута увага судів на те, що за змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК , на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін.
Досудове слідство суд визнає неправильним, тому що органом досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані та безпідставно не застосовані вказані норми кримінально-процесуального законодавства і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
При зазначених суперечностях, неповноті і неправильності суд позбавлений можливості достовірно встановити спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність або невинність підсудного ОСОБА_3, і таким чином, постановити по справі будь-який вирок. У зв'язку з цим справа підлягає поверненню на додаткове розслідування для усунення суттєвої неповноти досудового слідства, підтвердження чи спростування зазначених вище обставин, які мають суттєве значення для правильного її вирішення.
Суд залишає без змін запобіжний захід у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3 для подальшого забезпечення виконання процесуальних дій.
Керуючись ст. 281 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року
13
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України повернути прокурору на додаткове розслідування.
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
На ухвалу протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Одеської області.