Справа № 527/2231/16-ц
провадження № 2/527/835/16
31.10.2016 року суддя Глобинського районного суду Полтавської області Левицька Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, в якому прохала: - визнати незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк» по блокуванню картки для виплат № 4149497861194829 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; - стягнути з ПАТ КБ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі заблокованої заробітної плати, яка знаходиться на картковому рахунку та буде встановлена в судовому засіданні та моральну шкоду в розмірі 6000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.
Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.119,120 ЦПК України.
Зокрема, в позовній заяві не зазначено ціну позову щодо вимог майнового характеру.
Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В порушення зазначених вимог позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, встановленому згідно вимог Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви.
Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір».
У пункті 7 частини першої статті 5 Закону було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору.
Проте, Законом України від 22 травня 2015 № 484-VIIІ, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до штампу на позовній заяві позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2016 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, яким не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, а тому правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання такої позовної заяви відсутні.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Проте, у разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки, спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.
Тому, виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, позивач не звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав споживача.
Така ж думка була висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16 січня 2016 року у справі №6-3084ц15, від 29.01.2016 року №6-209ц16, від 03.02.2016 року №6-228ц16, від 09.02.2016 №6-36ц16 та від 01.03.2016 року №6-484ц16.
Так, у поданій заяві позивачем заявлено немайнові та майнові вимоги: щодо визнання дій незаконними, стягнення з відповідача грошових коштів та моральної шкоди.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата складає 1378,00 гривень.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (в даному випадку - 551,20 гривень).
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що судовий збір позивачем взагалі не сплачено.
Крім того, згідно із с т. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, ОСОБА_1, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, з метою дотримання вимог ст. 119 ЦПК України, повинна була викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно зі ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За таких обставин, для вирішення питання щодо відкриття провадження у цій справі позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків, суддя вважає необхідним залишити вказану позовну заяву без руху, про що повідомити позивача.
В разі не усунення недоліків в зазначений строк заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір» ,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали.
У випадку не усунення зазначених недоліків позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. В. Левицька