Справа № 357/1680/16-ц
2/357/4309/16
Категорія 26
28 жовтня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач 05.02.2016 року звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 13.01.2014 року вона позичила відповідачу 1400 доларів США на строк до 13.07.2014 року, про що відповідачем було складено розписку, в період з 13.01.2014 року по 06.08.2014 року відповідач повернула частину боргу в сумі 3000 грн., залишок боргу становить 1146,79 доларів США або за офіційним курсом НБУ - 28 474 грн.59 коп. Позивач просила суд стягнути з відповідача 28 474 грн. 59 коп. основного боргу, 854 грн.24 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 551 грн.20 коп. судового збору.
24.03.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було постановлено заочне рішення по даній справі, згідно якого позов задоволено.
За ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2016 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду, скасовано вказане вище заочне рішення суду по даній справі та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Відповідач та її представник позов не визнали, відповідач в суді пояснила, що вона дійсно потребувала коштів для вирішення власних проблем, дочка позивачки, яка зустрічалася з сином відповідача, запропонувала допомогу, договір позики коштів хотіли посвідчити нотаріально, відповідач підготувала розписку, але у неї не було готівкових коштів заплатити за послуги нотаріусу, а тому договір між нею та позивачем не було укладено, кошти в борг вона не брала, а розписку викинула, мабуть позивач підібрала розписку, а тепер використовує її в суді.
Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, покази свідків, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що 13.01.2014 року відповідач ОСОБА_2 власноручно написала розписку про те, що вона бере в борг у ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 1400 доларів США, які зобов'язується повернути протягом шести місяців, оригінал цієї розписки є в матеріалах справи, розписка підписана ОСОБА_2
Факту написання власноручно цієї розписки відповідач в судовому засіданні не заперечувала.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачем на підтвердження укладення договору позики між нею та відповідачем на суму 1400 доларів США суду надано вказану вище розписку.
А згідно приписів ст. 1047 ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Суд також виходить з того, що у наданій до суду розписці зазначені: сторони зобов'язання, грошова сума, яку заборгував відповідач, строк виконання зобовязання та особистий підпис боржника.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики й розписка свідчить про його укладення відповідно до вимог ст.1046 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобовязана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
За ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу..
В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.
Так, за ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заперечуючи проти позову, відповідач та її представник посилалися на те, що договір позики між сторонами взагалі не укладався, кошти в борг відповідач не отримувала.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилалася на покази свідків: ОСОБА_3 - сина відповідача та ОСОБА_4 -матері відповідача.
Так, ОСОБА_3 в суді показав, що він був присутнім в нотаріальній конторі, коли мати мала намір позичити гроші у позивача, але договір так і не було укладено, передачі коштів він особисто не бачив.
ОСОБА_4 показала, що десь два роки назад до неї прийшла дочка і сказала, що в неї великі проблеми, потрібні кошти, у неї були гроші, а тому вона позичила їх дочці, про відносини між її дочкою та позивачкою вона нічого не знає.
При вирішенні спору покази свідків оцінюються судом критично, оскільки свідки-це близькі родичі відповідача, крім того, ОСОБА_4 взагалі нічого невідомо щодо обставин укладення оспорюваного договору.
Жодних безспірних доказів на обґрунтування своїх заперечень, відповідач суду не надала, тоді як позивачем надано належні докази /розписку позичальника/ на обґрунтування її позовних вимог, а за ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна обґрунтувати свої вимоги та заперечення.
А тому судом приймається до уваги розписка позичальника, як належний доказ укладення договору позики між сторонами по справі.
Судом також встановлено, що відповідач повернула частину боргу, а саме: 02.05.2014 року 1000 грн., що за офіційним курсом НБУ на цю дату /1 долар =11,401581 грн./ становить 87,71 дол. США; 08.06.2014 року 1000 грн., що за офіційним курсом НБУ на цю дату /1 долар =11,825829 грн./ становить 84,56 дол. США; 06.08.2014 року 1000 грн., що за офіційним курсом НБУ на цю дату /1 долар =12,354879 грн./ становить 80,94 дол. США; а тому залишок боргу становить 1146,79 дол.США.
Щодо повернення вказаної вище суми коштів відповідачем, є відмітки на розписці, інших доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.
Хоча відповідач посилалася на те, що вона борг взагалі не повертала, оскільки коштів не позичала, але позивач просила суд стягнути борг з відповідача в сумі 1146,79 доларів США.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума боргу 1146,79 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 26.01.2016 року /1 долар =24,82981 грн./ становить 28 474 грн.59 коп.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, проаналізувавши всі надані докази суд приходить до висновку, що між сторонами по справі дійсно було укладено договір позики на суму 1400 доларів США і що відповідач не виконала умови укладеного між сторонами договору щодо своєчасного повернення всієї суми боргу в установлений строк.
А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 28 474 грн. 59 коп. боргу за договором позики.
Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу з врахуванням 3 % річних з простроченої суми, то суд виходить з наступного.
Згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних з простроченої суми позивачем проведено тільки за один рік : 28474,59 грн. х 3% =854,24 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача борг за договором позики в сумі 29 328 грн.83 коп., а саме: 28 474,59 грн. - основний борг, 854,24 грн. -3 % річних від простроченої суми.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп.
Враховуючи все вищенаведене та керуючись ст. ст. 509, 526, 533, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 29 328 грн.83 коп., а саме: 28 474 грн.59 коп. -сума основного боргу і 854 грн.24 коп. -3 % річних з простроченої суми, та судовий збір в сумі 551 грн.20 коп., всього 29 880 грн.03 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя А. М. Дмитренко