Справа № 2-а-39/2009 рік
06 квітня 2009 року Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Патраманського І.О.,
при секретарі: Якунової Л.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1.,
представника відповідача Лишака І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про стягнення недоотриманої суми основної і додаткової пенсії,-
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, просила стягнути з пенсійного фонду у м.Ладижин на її користь недоодержану суму основної і додаткової пенсії за 2006-2008рр., в розмірі 110218 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на те, що має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІІ групи, і що відповідно до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, однак, відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні через безпідставність вимог.
На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача повідомив, що державна пенсія та додаткова пенсія позивачу була призначені та нараховані виходячи з норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», виходячи з базової величини для обчислення конкретних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої у розмірі 19,91 грн. до 31.12.2007 року і з 01.01.2008 року у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та державних пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - до 31.12.2007 року у розмірі 400 грн. та з 01.01.2008 року у розмірі 120 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дослідивши докази та давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і їй встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, п.п 12 і 15 п. 28 Розділу ІІ, викладені були внесенні зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими інвалідам ІІ групи віднесеним до категорії 1 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 20 % і 120 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року названі зміни визнані неконституційними, і втратили чинність. У зв'язку з цим продовжили діяти попередні редакції ст. ст. 50, 54 названого Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
При таких обставинах позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії у розмірах, відповідно, 75 % та не менше 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» , на підставі яких були нараховані ці пенсії, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ч. 6 ст. 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачці слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування наслідків пропуску звернення до суду та просив відмовити у задоволенні позову.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін - ч. 1 ст. 100 КАС України.
Позивачка звернулася з цим позовом до суду 26.01.2009 року, тобто з пропуском річного строку звернення, починаючи з 31 грудня 2007 року. Будь-яких поважних причин його пропуску позивачка не навела.
Посилання позивачки на положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо не обмеження у часі виплати суми пенсії неодержаної з вини відповідача суд відхиляє, так як у ній мова йде про нараховану пенсію, а не ту, що підлягає нарахуванню і призначенню.
Таким чином, позов у частині стягнення недоотриманої суми основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, і не заперечується сторонами, що з 2008 року позивачка отримала 6329,2 грн. основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю:
вересень 820 грн.-96,40грн.
червень 725 грн. -96,20грн. жовтень 820 грн.-99,60грн.
липень 820 грн.- 96,40грн. листопад 820 грн.-99,60грн.
серпень 820 грн.-96,40грн. грудень 820 грн.-99,60грн.
На 2008 рік мінімальна пенсія за віком згідно з ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 58 Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дорівнює прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Відповідно до цього позивачці мала бути сплачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати:
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, на користь позивачки підлягає стягненню недоотримана сума додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 р. у розмірі 1897,75 грн. та державної пенсії у розмірі 21723 грн.
На підставі ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 28, 87 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, керуючись ст. ст. 2 - 17, 122, 158 - 163 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоотримані суми за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року:
додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 1897,75 грн.;
державної пенсії у розмірі 21723 грн..
У задоволенні позову в частині стягнення недоотриманих сум додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії за період з 01.01.2006 року по 26.01.2008 року - відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ладижинський міський суд шляхом подачі протягом десяти діб заяви про апеляційне оскарження, а потім після цього протягом двадцяти діб апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: (підпис).
З оригіналом вірно.
Голова Ладижинського
міського суду І.О. Патраманський