№ 2-а-1539\2009 р.
Іменем України
21 квітня 2009 року м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Жаруна А.П.
за участю секретаря: Гримальській С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА про виплату недоплаченої суми щорічної разової допомоги за 2005-2007 роки, суд -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА про виплату недосплаченої суми щорічної разової допомоги за 2005-2007 роки і просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на його її користь суму недоплаченої разової допомоги у розмірі 5075,00 грн. з яких недоплачено за:
-2005 рік-1530,00 грн.
-2006 рік-1635,00 грн.
-2007рік-1880,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог повідомила, що згідно з посвідченням, що видане Управлінням праці та соціального захисту населення Бершадської РДА, вона є членом сім'ї померлого учасника Великої Вітчизняної війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їй, як учаснику Великої Вітчизняної війни, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, всупереч вимогам ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ч. 3 ст. 22 Конституції України, разова грошова допомога, розмір якої встановлений ст. 14 вищевказаного закону, у 2003-2007 роках виплачувалась їй не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд адміністративної справи здійснювався у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази та давши їм належну юридичну оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік з таких підстав:
Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст.ст. 3, 8, 22, 55 Конституції України та ст.ст. 2, 14, 171, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Судом встановлені такі факти:
Згідно з посвідченням виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Бершадської РДА ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого ветерана Великої Вітчизняної війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
Відповідно до ст. 15 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їй, як члену сім'ї загиблого ветерана Великої Вітчизняної війни, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення.
Однак, всупереч вимогам ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ч. 3 ст. 22 Конституції України, разова грошова допомога, розмір якої встановлений ст. 14 вищевказаного Закону, у 2007 році виплачувалась позивачу не в повному обсязі.
Так, у 2007 році, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", їй було виплачено 150,00 грн. щорічної разової допомоги.
Мінімальна пенсія за віком у 2007 році, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складала 406 грн.
Таким чином, відповідно до ст. 15 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", сума виплати щорічної разової допомоги мала складати у 2007 році - 406 грн. х 3 = 2030,00 грн.
Розмір недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2007 рік склав:
2030 - 150 = 1880 грн.
Оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Отже, зменшення розміру щорічної грошової допомоги, встановленого ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (для учасників війни), суперечить вимогам ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач пропустила встановлений ч. 2 ст.99 КАС України річний строк для оскарження дій управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА щодо недоплати нею суми щорічної разової допомоги за 2004-2006 роки, а відповідач наполягає на тому щоб позивачу було відмовлено в поновленні даного строку і крім того вагомі підстави для поновлення пропущеного строку відсутні то суд вважає, що на підставі ч.1 ст.100 КАС України в даній частині позову слід відмовити.
На підставі ст. ст. 2, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 99, 100,158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, керуючись ст.ст. 3, 8, 22, 55 Конституції України та ст.ст. 2, 14, 171, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Бершадської РДА на користь ОСОБА_1 суму недосплаченої разової допомоги за 2007 рік у розмірі 1880, 00 грн., а в іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її оголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бершадський районний суд.