Справа № 2-а-8749 2009 рік
28 вересня 2009 року Білоцерківський міськрайнний суд Київської області в складі головуючого судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Святецькій Н.В. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, 3-я особа: управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, про скасування окремих положень рішення суб”єкта владних повноважень,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив суд визнати протиправним рішення 5 сесії Білоцерківської міської ради від 26.10.2006 року № 122 “Про попереднє погодження місця розташування об”єкту, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність” в частині відмови в наданні йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 зобов”язати відповідача надати дозвіл на виготовлення на його ім”я технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
В судовому засіданні позивач, його представники уточнили позовні вимоги і просили суд визнати протиправним та скасувати підпункт 2.2 пункту 2 рішення 5-ї сесії Білоцерківської міської ради п”ятого скликання від 26.10.2006 року № 122 “Про попереднє погодження місця розташування об”єкту, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність” в частині відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 зобов”язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /проекту відведення земельної ділянки/ для безоплатної передачі її увласність позивача для ведення садівництва по АДРЕСА_1
За ухвалою суду від 25.01.2008 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради.
В суді представник відповідача та одночасно представник 3-ї особи на підставі довіреностей позов не визнала і просила суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що відповідно до чинного генерального плану спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості і не може бути передана позивачу у власність для ведення садівництва, вказана земельна ділянка розміром 643 кв.м на підставі договору оренди надана позивачу в оренду під городництво, але він використовує цю ділянку не за цільовим призначенням, а саме: посадив на земельній ділянці багаторічні насадження, збудував господарські споруди, які використовуються для утримання домашньої птиці, що заборонено діючим земельним законодавством; крім того, позивач не додав до заяви висновки управління містобудування та архітектури і управління земельних ресурсів про можливість передати у власність дану земельну ділянку для ведення садівництва.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, покази свідків, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на житло від 25.09.2001 року за № 32446 є співвласником АДРЕСА_1 що стверджується копією цього свідоцтва /а.с.6/.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення 23-ї сесії Білоцерківської міської ради четвертого скликання від 21.04.2005 року № 231 ОСОБА_1 було передано в оренду для ведення городництва строком на п”ять років земельну ділянку розміром 643 кв.м за вищевказаною адресою, що слідує з копії даного рішення та додатку № 2 до нього /а.с.39-40/.
13.09.2005 року між позивачем як орендарем та Білоцерківською міською радою як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 643 кв.м по АДРЕСА_1 під городництво строком на п”ять років, який зареєстровано у Київській регіональній філії № 4 державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 590 від 13.09.2005 року, що вбачається з копії договору /а.с.14-15/.
Обумовлену договором земельну ділянку було передано позивачу на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі, який підписано сторонами договору 13.09.2005 року /а.с.16/.
В суді було встановлено, що позивач звертався до Білоцерківської міської ради з заявою про вирішення питання щодо передачі йому у власність вищевказаної земельної ділянки для ведення садівництва, але відповідно до підпункту 2.2 п.2 рішенням 5-ї сесії Білоцерківської міської ради п”ятого скликання від 26.10.2006 року № 122 йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0643 га, яка надана йому в оренду під городництво, в зв”язку з розташуванням земельної ділянки в промисловій зоні, що підтверджується витягом з вказаного рішення /а.с.17/.
Але відмову саме з цих підстав суд вважає необгрунтованою.
Так, за ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в т.ч. і землі промисловості, транспорту, зв”язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Ст.65 ЗК України передбачено, що землями промисловості визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Як встановлено судом з показів свідків, які є сусідами позивача, він використовує спірну земельну ділянку з 1992 року, на цій ділянці по вул.Матросова знаходилося домоволодіння № 34, яке було знесено, ділянка була в занедбаному стані, а позивач за свої кошти та своїми силами привів її до належного стану.
Отже, вказана земельна ділянка використовувалася мешканцями колишнього домоволодіння № 34 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
В матеріалах справи є відповідь управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 26.02.2008 року /а.с.75/, з якої слідує, що район міста, де розташована спірна земельна ділянка, відноситься згідно чинного генерального плану до земель комунально-складських зон; як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань ефективного використання земель комунальної власності, проектування та забудови міста від 30.08.2006 року № 22 /а.с.141/, спірна земельна ділянка знаходиться у санітарно-захисній зоні виробничих баз; а з відповіді виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 19.10.2007 року /а.с.42/ слідує, що дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення і рішення Білоцерківською міською радою щодо зміни цільового призначення цієї земельної ділянки не приймалося.
Жодних рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування, інших належних доказів щодо віднесення даної земельної ділянки до категорії земель промисловості представником відповідача суду не було надано, тоді як за ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А саме з тих підстав, що спірна земельна ділянка знаходиться в промисловій зоні, і було відмовлено позивачу у вирішенні питання щодо можливості передачі земельної ділянки йому у власність для ведення садівництва, про що вказано в рішенні міської ради і на чому наголошувала представник відповідача в суді.
Згідно п.15 укладеного між сторонами договору оренди землі , цільове призначення спірної земельної ділянки- під городництво.
Відповідно до ст.36 ЗК України громадянам із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
А згідно ч.1 ст.35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Для цих цілей, тобто, для ведення городництва, садівництва можуть передаватися у власність громадянам або надаватися у користування землі сільськогосподарського призначення, як передбачено ст.22 ЗК України.
Наявність цієї норми не означає, що тільки землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність громадян для ведення садівництва.
Так, за ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів /майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо/; земля під залізницями, автомобільними дорогами, об”єктами повітряного і трубопровідного транспорту; землі під об”єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Як вказано вище в постанові, до жодної із перелічених категорій спірна земельна ділянка не належить.
А тому та обставина, що дана земельна ділянка належить до земель промисловості або знаходиться в промисловій зоні, як зазначено в рішенні міської ради, не може бути безумовною підставою для відмови позивачу у вирішенні питання щодо передачі цієї земельної ділянки йому у власність для ведення садівництва.
Необгрунтованими, на думку суду, є також посилання представника відповідача на те, що позивач не додав до заяви висновки управління містобудування та архітектури і управління земельних ресурсів про можливість передати у власність дану земельну ділянку для ведення садівництва.
За ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
За ч.4 цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Ст. 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення садівництва-не більше 0,12 гектара.
А ст.118 ЗК України /в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин/ врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до вимог цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності /в т.ч. для ведення садівництва/ у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Як встановлено судом, позивач звертався до міської ради саме з такою заявою.
Подання наряду з заявою висновків земельних органів, органів архітектури або інших органів, нормами ЗК України не передбачено.
Навпаки, в ст.118 ЗК вказано на те, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, який розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи /ліцензії/ на виконання цих видів робіт.
А вже потім проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування, які у місячний строк розглядають проект відведення та приймають рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
В Законі України “Про землеустрій”, який регулює відносини, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, визначено види документації із землеустрою, до якої належать і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок /ст.25 Закону/.
Крім положень ст.118 ЗК України, більш детально порядок розроблення вказаних проектів землеустрою /проектів відведення земельних ділянок/ визначений постановою КМ України від 26.05.2004 року за № 677, якою було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Оскільки в даному випадку позивач звертався з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки для ведення садівництва, яка була надана йому в оренду з цільовим призначенням-для ведення городництва, то відповідно до ст.2 наведеного Порядку в цьому разі розробляється проект відведення земельної ділянки.
Згідно ст.4 Порядку розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону / виконавець/.
І саме виконавець, як передбачено п.9 Порядку, проект відведення земельної ділянки погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.
Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства /п.10 Порядку/.
І тільки після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається відповідною місцевою радою чи держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок, як визначено п.11 Порядку.
Отже, порядок розроблення проекту відведення земельної ділянки , в т.ч і порядок одержання висновків уповноважених органів, чітко врегульований діючим законодавством, на що вказано вище.
А тому відмова відповідача у наданні дозволу позивачу на виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою з тих підстав, що ним не надано висновків органів по земельних ресурсах та містобудування і архітектури, є необгрунтованою з наведених вище підстав.
Заперечуючи проти позову представник відповідача посилалася також на те, що позивач використовує надану йому в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме: всупереч вимогам ст.36 ЗК України посадив багаторічні плодові насадження, звів капітальні господарські споруди.
Як було встановлено в судовому засіданні, на спірній земельній ділянці, яку позивач використовує ще з 1992 року, він дійсно заклав багаторічні насадження, але не дивлячись на це дана земельна ділянка була надана Білоцерківською міською радою йому на умовах оренди для городництва.
Щодо наявності капітальних споруд на цій земельній ділянці, то в договорі оренди вказано на те, що земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд, на земельній ділянці об”єкти нерухомого майна відсутні.
А з пояснень свідків в судовому засіданні встановлено, що позивач звів на земельній ділянці тимчасові господарські споруди.
Але суд при вирішенні спору не приймає до уваги наведені твердження представника відповідача, оскільки така обставина, як використання наданої в оренду земельної ділянки позивачем не за цільовим призначенням, не зазначена в оспорюваному рішенні Білоцерківської міської ради як підстава для відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Таким чином, проаналізувавши всі надані докази та враховуючи вищенаведене, суд вважає, що представником відповідача не доведено в суді правомірності рішення Білоцерківської міської ради в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
А тому суд вважає за можливе визнати протиправними та скасувати окремі положення наведеного вище в постанові оспорюваного позивачем рішення Білоцерківської міської ради в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Суд також приходить до висновку, що відповідно до ч.2 ст.162 КАС України підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо зобов”язання відповідача, як суб”єкта владних повноважень, до вчинення певних дій, а саме: надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі її у власність позивача для ведення садівництва.
На підставі ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 19,20, 22, 35,36, 65,83, 116,118,121 ЗК України, Законом України “Про землеустрій”, Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановю КМ України від 26.05.2004 року за № 677, ст.ст.6,17,71, 158-163,167,185,186 КАС України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 2.2 пункту 2 рішення 5-ї сесії Білоцерківської міської ради п”ятого скликання від 26 жовтня 2006 року № 122 “Про попереднє погодження місця розташування об”єкту, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність” стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1
Зобов”язати Білоцерківську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /проекту відведення земельної ділянки/ для безоплатної передачі її у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва по АДРЕСА_1
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя Дмитренко А.М.