Справа за № 2а-2994
2009 рік
02 жовтня 2009 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю.
при секретарі - Петренко І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород -Дністровський про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», просить суд визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком безпідставною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009 роки у сумі 4190 грн. 70 коп, вказуючи, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства йому в 2006 - 2007 роках щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни не виплачувалась, в 2008 році виплачувалася у розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком, а саме: з 01.01.2008 р. 470 грн. х 10% = 47 грн.; з 01.04.2008 року 481 грн. х 10% = 48,10 грн.; з 01.07.2008 року 482 грн. х 10% = 48,20 грн.; з 01.10.2008 р. 498 грн. х 10 %= 49,80 грн.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 350 грн.; з 1 квітня - 359 грн.; з 01 жовтня - 366 грн.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 380 грн.; з 1 квітня -406 грн.; з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 470 грн.; з 1 квітня -481 грн.; з 1 липня - 482 грн.; з 01 жовтня - 498 грн.
Таким чином сума його невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки та перший квартал 2009 року складає:
/4302+4809+5793+1494/ х 30% - 728, 70 грн. виплачених =4190, 70 грн.
Вважає, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті йому соціальної державної допомоги передбаченої ст. 6 вищевказаного Закону є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України, тому він і звернувся з позовом до суду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить суд його задовольнити, про що надав заяву.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не сповістив.
Суд розглядає справу за відсутність відповідача належним чином повідомленого про день слухання справи, про що свідчить розписка в матеріалах справи, за наявними у справі доказами.
Вивчивши матеріали справи, оголосивши заяву позивача, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером та має статус дитини війни. /л.с. 6,8/
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дію вище вказаної статті 6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367- IV внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77 , а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , запроваджується з 01 січня 2006 року , а стаття 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядок виплати до пенсії дітям війни, то суд вважає, що вимоги позивача, щодо не виплати йому щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На 2007 рік, дію статті 6 Закону України було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) зупинення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором, згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) вищевказані зміни статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», однак лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, тобто враховуючи з якого періоду (дати) зупиненні дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тобто у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України; у 2008 році з 22.05.2008 року з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.
Пільги, компенсації і гарантії права на які передбачені чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково, визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський щодо не нарахування та не проведення виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, як особі, що має статус «дитина війни»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський виплатити позивачу підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року (з урахуванням вже раніше виплачених за період з травня по грудень 2008 року 10% надбавки до мінімальної пенсії за віком).
В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 46, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. ст. 71, 161, 162, 163, 166 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський щодо не нарахування та не проведення виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, як особі, що має статус «дитина війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12. 2007 року, та з 22.05.2008 року до 31.12. 2008 року (з урахуванням вже раніше виплачених за період з травня по грудень 2008 року 10% надбавки до мінімальної пенсії за віком).
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.