Справа № 2-а-262/09
Іменем України
02 вересня 2009 року м. Краснодон
Краснодонській міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Околот Г.М.
при секретарі Сабліної Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краснодоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради у Луганській області, третя особа яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій щодо виплат щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнення недорахованої щорічної допомоги на оздоровлення , -
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, який він уточнив у судовому засіданні , та в обґрунтування якого вказав , що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку у відповідача, який повинен надавати йому встановлену законом соціальну допомогу. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3 групи, відповідачем повинна бути виплачена щорічна додаткова допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за період з 2003 року по 2008 рік. Однак ця допомога сплачувалась відповідачем не у повному обсязі, а саме у 2003 році-21,50 грн., у 2004 р. - 21,50 грн, у 2005 р.- 90 грн., у 2006 р. - 90 грн, у 2007 р. - 90 грн, у 2008 р. - 90 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок допомоги на оздоровлення, однак, у проведенні такого перерахунку йому було відмовлено. Позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити виплату йому недоотриманої грошової допомоги на оздоровлення в сумі 7377 грн.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, надали заяву в якої на позовних вимогах наполягають,просять розглянути справу без їх участі
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення в який вказав, що згідно з чинним законодавством, а саме Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.11.1991р., ст.62 зазначеного Закону передбачено, що роз'яснення застосування цього Закону провадиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р., фахівці Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради виплатили позивачу допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у розмірах встановлених постановою. Крім того, ст.63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильскої катастрофи” №796-XII від 28.11.1991р.. передбачено, що фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету, тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного Бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Також вважає, що позивач пропустив строки звернення до суду і о с кільки позивачем не надано жодного доказу про поважну причину пропуску строку звернення до суду, а юридична неосвідомленість фізичної особи не є підставою для поновленння строку звернення позивача до адміністративного суду тому вважає, що у позові потрібно відмовити .
Представник третьої особи ОСОБА_3. в судове засідання не з'явилася, надала суду заперечення , з яких вбачається, що позовні вимоги вона не визнає та просить відмовити у задоволенні через наступне: ст.. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 31.12.2007 р., передбачалась виплата інвалідам 2-ої групи щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 р.» дію ст.. 48 вищезгаданого закону зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного суду від 09.07.07р. положення статті, яка зупинила дію ст.. 48 ЗУ « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв'язку з чим в ЗУ « Державний бюджет на 2007 р.» не було внесено змін щодо збільшення розміру виплат на оздоровлення. Окрім того, представник третьої особи просила застосувати строки звернення до суду, вважає, що позивачем пропущено строк звернення за 2003-2007 р.р., вважає, що позивач міг та повинен був дізнатись про виплату йому одноразової допомоги у меншому розмірі, оскільки всі дані оприлюднюються у офіційних виданнях. Стос онов вимог на 2008 р. зауважила, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто конкретної суми законодавцем не визначено, норма закону є відсилочною, оскільки відсилає до Постанови Кабінету Міністрів України. Постановою за № 836 від 26.07. 1996 р. визначено розмір допомоги у сумі 120 грн Таким чином, у відповідача, на думку представника третьої особи, немає законних підстав для нарахування та виплати компенсації.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням ( а.с.2) , є інвалідом 3 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Луганської обласної МСЕК ( а.с.5) , у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
Відповідно до абзаців 3,4 частини 4 ст. 48 Закону України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивач у 2003-2004 рр. отримував грошову допомогу на оздоровлення у сумі 21,50 грн., у 2005-2008рр. - 90 грн., та вважає, що його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено.
Посилання представника відповідача на те, що позивачеві за період с 2003 по 2008 роки обґрунтовано та законно була призначена та виплачена допомога на оздоровлення відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавчих актів, а саме - п.п. «є», п. 1 Постанови КМУ № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року, та постанови КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15.07.2005 року. у сумі 21,50 грн. та 90 грн. є безпідставними та необгрунтованними, з наступних підстав.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Статтею 1 Закону України від 26 грудня 2002 року № 372-ІV “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2003 року встановлено в розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 року (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом від 22.05.2003 року № 849-ІV) -237 грн. на місяць.
Відповідно до ст.. 2 вищевказаного Закону, Кабінет Міністрів України був уповноважений до 1 березня 2003 року внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата. Цей Закон набрав чинності 1 січня 2003 року. Проте лише Законом України від 25 листопада 2003 року № 1328-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” цей Закон був доповнений статтею 72-16, згідно з якою з 1 грудня 2003 року було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, що був чинним до 31 серпня 2004 року.
З 1 вересня 2004 року мінімальна заробітна плата була встановлена частиною 5 статті 58 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (якою цю статтю доповнено згідно із Законом від 17 червня 2004 року № 1801-IV) у розмірі 237 грн.
Відповідно до ст.. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-IV з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489- IV від 19.12.2006 р. було встановлено мінімальну заробітну плату на 2007 рік у розмірі 400 грн., Законом України «Про держаний бюджет України» №107 від 2008 р. встановлено мінімальну зарплату на 2008 рік в розмірі - 515 грн
Суд вважає, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати), керувався постановою Кабінету Міністрів України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року , якою розмір допомоги встановлений 21 грн. 50 коп., та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 48 Закону № 796-ХІІ протягом 2003-2005,2007-2008 років не призупинялася.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» «….. суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст..1 Протоколу №1 Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своє власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи «ОСОБА_4 проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань . Тому оскільки правові положення які передбачають виплати допомоги на оздоровлення є чинними тобто не скасовані, не змінені , не припинені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами , при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради у Луганській області щодо нарахування та виплатити позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки , а також з 2007 по 2008 роки включно неправомірними, та стягнути з відповідача з урахуванням здійснених виплат не донараховану допомогу на оздоровлення у сумі 6067 грн..., з розрахунку - за 2003 р.- 185 грн.х4=740 грн.-21,50 грн.(фактично отримана сума)= 718,50 грн; за 2004р. - 205грн.х4=820 грн.-21,50грн.(фактично отримана сума)=798,50 грн; за 2005р.- 290грн.х4= 1160 грн.-90грн.(фактично отримана сума)=1070 грн; за 2007р.-400грн.х4=1600 грн.-90грн.(фактично отримана сума)=1510грн; за 2008р.- 515грн.х4= 2060 грн.-90грн.(фактично отримана сума)=1970 грн., а всього 6067 грн...
Вимоги позивача відносно визнання неправомірними дій відповідача щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік і зобов'язання відповідача провести йому нарахування і сплату за рахунок коштів Державного бюджету різниці щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 1310 грн. не підлягають задоволенню , так як дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 закону України «««Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року , який до теперішнього часу невизнаний неконституційним Конституційним судом України . Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були противоправними. Зупинення дії закону не дає право його застосовувати.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказане узгоджується з тим, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
За таких обставинах та на підставі статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату з урахуванням отриманих позивачем сум.
Керуючись ст. ст. 2, 8-12, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст. 268 ЦК України, ст..19, 22, ч.1 ст.50, 92 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» №372-IV від 26.12.2002 року , Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1328-IV від 25.11.2003 р., Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» № 2505- IV від 23.12.2004рік , Законами України «Про державний бюджет України» № 489 від 19.12.2006 р., №107 від 2008р., суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради у Луганській області про визнання дій щодо виплат щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради у Луганській області щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2003 р, 2004 р., 2005 р, 2007 р, 2008 року включно у розмірі меншому за встановлений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради в Луганській області, зробити перерахунок розміру допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2003 рік, 2004 рік., 2005 рік, 2007 рік, 2008 рік, та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради у Луганській області на користь ОСОБА_1 не донараховану щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 6067 ( шість тисяч шістдесят сім) гривень , за рахунок коштів Державного бюджету України.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 діб з дня проголошення рішення через Краснодонський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 діб після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.
Головуючий: