Справа № 2-6074 2009р.
21 липня 2009 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Стець Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири;
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за відповідачем, мотивуючи тим, що квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу її чоловіком за спільні кошти сім”ї, в квартирі після її придбання також за спільні кошти вони з відповідачем встановили сантехніку, пластикові вікна, а тому квартира є спільною власністю подружжя, і згідно з діючим сімейним законодавством вона особисто має право на Ѕ частину спірної квартири. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що в добровільному порядку відповідач не погоджується вирішити спір, просила суд позов задовольнити та визнати за нею право власності на половину спірної квартири.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги повністю підтримали, пояснили, що в даний час в спірній квартирі проживає один відповідач, а вона разом з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження проживає в приватизованій квартирі по АДРЕСА_2, яка складається з 2-х жилих кімнат, житловою площею 29,3 кв.м., а повнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження після закінчення Вузу проживає і працює в м. Дніпропетровську. Обоє дітей зареєстровані в спірній квартирі разом з відповідачем по справі. Також, пояснила, що шлюб між сторонами було розірвано за рішенням суду від 15.10.2008року.
Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з”явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а його представник за довіреністю, позов не визнав повністю, пояснив, що спірна квартира побудована за кошти підприємства де тривалий час працював і працює відповідач ОСОБА_2., квартиру йому особисто було надано як відзнака за професійні досягнення на підприємстві. Він також вказав, що сім”я на квартирному обліку на поліпшення житлових умов не перебувала, рішень органу уповноваженого на видачу ордера на спірну квартиру не приймалось, спільних коштів сім”ї та самого відповідача на будівництво квартири не вкладалось. А тому просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, свідка ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що підстави для визнання права власності на половину квартири АДРЕСА_1 за позивачкою - відсутні із слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 дійсно збудована виключно за кошти підприємства ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів” для передачі її працівнику підприємства - відповідачу по справі.
Дані обставини підтверджуються наданими сторонами доказами, а саме копією договору укладеного 17.12.1998 року про дольову участь в будівництві житла, згідно з яким Акціонерно - будівельне об”єднання “ЕКО”
зобов”язувалося виділити одну 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 89,4 кв.м. по АДРЕСА_1 (4-а блок секція) працівнику заводу, а ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів зобов'язується виплатити її вартість або передати АБО “ЕКО” будівельні матеріали, вартість 3-х кімнатної квартири сторонами визначений - 79340грн. Сторони домовилися про передачу квартири від АСО “ЕКО” до ВАТ “ Білоцерківський завод гумових технічних виробів” до 30.03.1999 року.
Відповідно до акту звірки розрахунків між сторонами станом на 16.11.1999 року по договору №1239 від 17.12.1998 року розрахунки підтверджені сторонами на загальну суму 69531,9грн., що відповідає специфікації будівельних матеріалів (додаток №1 до даного договору) виробів, необхідних для передачі АБО “ЕКО”, в якій зазначені : ліфт, газові лічильники, плити газові, ванни, раковини, мийки, унітази, лінолеум, труби водо та газопостачання, труби каналізаційні, двері, дочка, металопрокат, шпалери, плитка напільна, лічильники холодної та гарячої води.
Як пояснив представник відповідача за довіреністю, дана специфікація і акт звірки від 16.11.1999 року підтверджують, що оплата 3-х кімнатної квартири проведена ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів” в тому числі будматеріалами (комплектуючими) в повному обсязі, вартість квартири є узгодженою між сторонами договору. Зазначене відповідає умовам п.3.3. укладеного договору № 1239, положення якого передбачають зміну вартості квартири як в меншу сторону так і в більшу. А отже, в зв”язку з виконанням договірних зобов”язань та на підставі листа ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів” від 23.06.2000 року за № 61/7-1195 у іншої сторони - АБО “ЕКО” не виникало будь-яких заперечень щодо передачі квартири саме ОСОБА_2- працівникові замовника будівництва квартири.
Дані обставини повністю підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_5., який показав, що він працював на ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів” на посаді директора, голови Правління і для відзначення працівника за його заслуги в роботі, була знайдена можливість надати ОСОБА_2 квартиру по АДРЕСА_1, яка збудована за кошти і на замовлення заводу згідно договору №1239 від 17.12.1998 р., при цьому сім”я ОСОБА_2 на черзі для отримання чи поліпшення житловий умов не перебувала, рішення профспілкового органу спільно з адміністрацією про надання квартири на сім”ю ОСОБА_2 не приймалось, майнової чи трудової участі в побудові квартири по АДРЕСА_1 ні відповідач, ні члени його сім”ї не приймали, “це було моє рішення, як директора, квартира побудована за кошти підприємства і надана як відзнака за досягнення в роботі працівникові ОСОБА_2”
Судом також встановлено, що згідно з листом Голови Правління ВАТ “Білоцерківський завод ГТВ” ОСОБА_5 від 23.06.2000 року № 61/7-1195 на ім.”я директора Білоцерківського будівельного підприємства “ЕКОБУД” ОСОБА_6., він просив передати, у відповідності до договору від 17.12.1998року п.1.1 про дольову участь у будівництві житла, побудовану 3-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 працівнику підприємства - ОСОБА_2
Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсно спірна квартира повністю збудована за кошти підприємства, передана після її оплати по акту передачі відповідачу ОСОБА_2, який є її власником, що засвідчено свідоцтвом про право власності виданим згідно з рішенням Білоцерківської міської ради №208 від 25.06.2002 року та додатку №1 до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва 199 кв. житлового будинку (11 черга - 40 квартир) по АДРЕСА_1 м. Біла Церква, в якому зазначено, що квартира №133 виділена ОСОБА_2
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 на підставі листа ВАТ “Білоцерківський завод гумових технічних виробів” №61/7-1195 від 23.06.2000 року був включений власником будинку по АДРЕСА_1 - АБО “ЕКО”, як зазначено в договорі, до списку громадян та організацій, які приймали участь у спорудженні будинку для проведення реєстрації квартири на його ім.”я, а не з підстав того, що він особисто чи члени його сім”ї приймали участь в інвестиціях на будівництво квартири.
Крім цього, право власності на квартиру за відповідачем було зареєстровано в Білоцерківському МБТІ в реєстровій книзі №118 за реєстровим номером №13204 від 05.11.2002 року, що підтверджується листом КП КОР “Білоцерківське МБТІ “ від 21.04.2009р. № 6467, копією свідоцтва про право власності на квартиру та технічним паспортом на квартиру.
Позивачка та її представник посилалися в судовому засіданні на те, що на час передачі квартири ОСОБА_2, квартира не була закінчена будівництвом, в ній були відсутні сантехніка, вікна, двері, при цьому ними надані до суду, в якості доказів по справі комерційні пропозиції № 2679 та № 1627 на виготовлення пластикових вікон, але як вбачається з наданих письмових матеріалів вони не містять інформації про власника замовлення, його адреси ( зазначена лише АДРЕСА_1 а в цьому будинку 199 квартир).
Також, суд не приймає до уваги твердження позивачки і її представника щодо дольової участі ОСОБА_2 в будівництві квартири, оскільки жодного доказу у вигляді угод цивільно - правового характеру, платіжних документів, розписок, або інших підтверджень будь-якої участі відповідача або членів його сім”ї у будівництві квартири, ними суду не надано.
Суд також звертає увагу на те, що позивачка в період часу з 06.03.1996 року по 14.05.2001 року також працювала на Білоцерківському заводі гумових технічних виробів, отримувала заробітну плату, але доказів будь-яких форм участі в інвестуванні будівництва квартири суду не надала.
Суд також не приймає до уваги і твердження позивачки щодо намагання відповідача позбавити її права власності на спірну квартиру, із-за негативного ставлення відповідача до сім”ї, дітей, оскільки дані обставини спростовуються поясненнями самої позивачки, яка зазначила в позовній заяві та підтвердила в судовому засіданні, що в шлюбі сторони перебували з 1984 року до 2008 року, в спірній квартирі зареєстровані діти сторін : син ОСОБА_4, який навіть не проживає в м. Білій Церкві, працює в м. Дніпропетровську, також прописана неповнолітня дочка ОСОБА_4, питання про стягнення аліментів на утримання дітей позивачка не ставила, оскільки відповідач, з її слів, забезпечував сім”ю і продовжує забезпечувати їх неповнолітню дочку ОСОБА_4., з якою вони вдвох проживають у приватизованій квартирі по АДРЕСА_2, що складається з двох жилих кімнат, житловою площею 29,3 кв.м., має всі зручності.
В судовому засіданні позивачкою надані довідка з місця проживання сім”ї ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 , акт обстеження житлових умов, заява про постановку на квартирний облік, але рішення по заяві не приймалося, на квартирному обліку сім”я не перебувала, що підтверджено довідкою начальника Відділу обліку та розподілу житла Виконкому Білоцерківської міської ради від 12.03.2009р. № 152, поясненнями сторін та показами свідка ОСОБА_5
Але, суд виходить з того, що спір, який розглядається судом виник з прав власності на квартиру, як на спільну сумісну власність подружжя, з посиланням позивачки на ст. 60 СК України.
Дійсно дана норма Закону регулює підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя під час зареєстрованого шлюбу і створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, навіть коли один з них з поважної причини не має самостійного заробітку.
Але, в даному випадку, йдеться, про те, що квартира по АДРЕСА_1 в м. Білій церкві була придбана підприємством для працівника, з метою його відзначення за показники в роботі, а не придбана за зарплату, пенсію, інші доходи, одержані одним з подружжя, або шляхом укладення одним з них договорів в інтересах сім”ї.
Відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте за час шлюбу в порядку дарування, спадкування, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім”ї, насамперед дітей.
Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007р. № 11 “ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” п.24 - що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Позивачка посилалася в судовому засіданні на те, що вона під час шлюбу несла всі сімейні заботи для того, щоб відповідач міг працювати на заводі, для цього вона запросила свою мати Вилину з м. Дніпропетровська , яка проживала з ними разом в квартирі по АДРЕСА_2, під час, коли діти були малі, але на думку суду, ці докази самі по собі, підтверджують лише виконання одним з подружжя сімейних обов”язків. В судовому засіданні позивачка також вказала, що відповідач зловживав спиртними напоями, а вона здійснювала його лікування, щоб він не втратив роботу на заводі, але ці твердження позивачка не довела, будь-яких доказів цих обставин суду не надано, а також їх спростував свідок - директор заводу ОСОБА_5., який вказав на те, що за час його роботи на підприємстві на посаді директора і Голови правління, йому не відомі випадки перебування відповідача на робочому місці в нетверезому стані, вжиття до нього дисциплінарних стягнень, а так як він очолював один із найскладніших на заводі виробництв - підготовчий цех, забезпечив його сталу роботу, це і було підставою для його відзначення квартирою.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 15,60,212-215,218,223 ЦПК України, ст.ст.57,59 СК України, суд-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів після його постановлення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: