Справа №2-а-192/2009 р.
(вступна та резолютивна частини)
02 жовтня 2009 року Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Якових В.І.,
при секретарі Канському О.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. ОСОБА_2 справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління ОСОБА_4 України в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та стягнення моральної шкоди у сумі 1700 грн., -
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
З повним текстом рішення можна ознайомитися після 23 вересня 2009 року.
Керуючись ст.ст.10,11, 12, 90, 94, 160,161,163,167 КАС України, ст.38, ст. 245, п.1 ст.247, ст.251, ст.252, ст. 258, ст.288, п.3 ч.1 ст.293, ст.296 КУпАП суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління ОСОБА_4 України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора ДПС Відділу ДАІ м.Котовськ ГУМВС України в Одеській області прапорщика міліції ОСОБА_5 від 02 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді 425 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КпАП України - закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 16,25 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_6 апеляційного адміністративного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови складений 06.10.2009 року.
Суддя
Справа №2-а-192/2009 р.
(повний текст)
02 жовтня 2009 року Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Якових В.І.,
при секретарі Канському О.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. ОСОБА_2 справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління ОСОБА_4 України в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та стягнення моральної шкоди у сумі 1700 грн., -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу ОСОБА_4 України в Одеській області, мотивуючи його тим, що 02 серпня 2009 року відносно нього безпідставно інспектором ДПС Котовського відділу ДАІ складений протокол про ніби то порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП та винесена постанова про накладення на нього штрафу у розмірі 425 грн. Він не допускав адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. У зв'язку безпідставним притягненням до відповідальності йому нанесена моральна шкода у сумі 1 700 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд, постанову інспектора ДПС Котовського ДАІ відділу ГУМВС України в Одеській області, прапорщика міліції ОСОБА_5 від 02 серпня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП визнати незаконною та скасувати. Стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування заподіяної йому працівником відповідача, інспектором ДПС Котовського ДАІ, прапорщиком ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 1 700 грн., понесені витрати по справі по оплаті держмита, ІТЗ та юрдопомоги згідно доданих квитанцій.
Відповідач у запереченнях на позов просив суд замінити неналежного відповідача ВДАІ ГУМВС України в Одеській області на належного - УДАІ ГУМВС України в Одеській області (надалі УДАІ), у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Свої заперечення відповідач мотивував тим, що наказом МВС України «Про організаційно-штатні зміни в ГУМВС України в Одеській області» від 10.07.2009 № 308, Відділ ДАІ (реорганізується) скорочується його правонаступником є УДАІ ГУМВС України в Одеській області. Позивач порушив п.п. «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України (надалі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, його вину у порушенні ПДР доведено, у зв'язку з чим останній законно притягнутий до адміністративної відповідальності. (а.с.39-42)
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позовних вимог та пояснив , що 02 серпня 2009 року він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 рухався по місту Котовськ Одеської області. Господарка автомобіля та іі чоловік - ОСОБА_8 знаходились в автомобілі разом з позивачем. Попереду їхав на своєму автомобілі батько позивача - ОСОБА_1, з пасажиром ОСОБА_9 Проїхавши не порушуючи ПДР одразу ж за батьком перехрестя вул. 50 років Жовтня - вул.Леніна, він був зупинений працівником ДАІ, який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. В протоколі позивач зробив запис, що не порушував правила ПДР , про що усно повідомив інспектора ДАІ в присутності свідків. Інспектор ДАІ не став його слухати, відмовився опитувати свідків, яки знаходилися разом з ним в автомобілі та особисто бачили зазначені обставини та зазначати їх в протоколі.
В останнє судове засідання позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи не з'явився , про причини неявки не повідомив, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутністю. У зв'язку з чим, суд визнавши неявку позивача без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, останнє судове засідання проводив за його відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в направлених до суду запереченнях просив розглянути вищезазначену справу у відсутності представника УДАІ. У зв'язку з чим, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд визнавши неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, вирішував справу на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наказ МВС України «Про організаційно-штатні зміни в ГУМВС України в Одеській області» від 10.07.2009 № 308, яким Відділ ДАІ (реорганізований) скорочений, а його правонаступником є УДАІ ГУМВС України в Одеській області, суд, відповідно до ч.1 ст.52 КАС України, встановивши, що позивач звернувся з адміністративним позовом не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, за згодою позивача допустив заміну первинного відповідача - Відділ ОСОБА_4 України в Одеській області на належного відповідача - Управління ОСОБА_4 України в ОСОБА_6, так як це не потягнуло за собою зміни підсудності адміністративної справи.
(а.с.44)
Викликані за клопотанням позивача свідки, в судове засідання з'явилися та дали пояснення по суті обставин справи.
Свідок ОСОБА_1, будучи батьком позивача, в судовому засіданні, підтвердив викладені позивачем обставини його незаконної зупинки 02 серпня 2009 року при відсутності порушень ПДР, безпідставного складення відносно позивача протоколу та винесення незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. В тому числі підтвердив факт відмови інспектора ДАІ опитувати в якості свідків очевидців того, що позивач не порушував правила проїзду перехрестя вул. 50 років Жовтня - вул.Леніна в м.Котовськ.
Аналогічні пояснення в судовому засіданні, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дали в якості свідків родичі позивача тітка ОСОБА_7 та дядько ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснив, що раніше не знайомий с позивачем, при зазначених обставинах знаходився в його автомобілі, та підтвердив обставини незаконної зупинки позивача 02 серпня 2009 року, безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності, а також відмову інспектора ДАІ вислухати його пояснення про невинність позивача.
Вислухавши пояснення позивача, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Судом були встановлені такі обставини.
02 серпня 2009 року інспектором ВДАІ м.Котовськ Одеської області прапорщиком міліції ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 складено протокол серії АГ № 977403 про адміністративне правопорушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП, а саме про порушення п.8.7.3 ПДР. В протоколі зазначено, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_2 та рухаючись по вул.50 років Жовтня в м. Котовськ Одеської області, порушив правила дорожнього руху проїхавши перехрестя на забороняючий сигнал світлофору. (а.с. 47)
В цей же день , 02 серпня 2009 року, інспектором ВДАІ м.Котовськ ОСОБА_5 у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 п.8.7.3 ПДР винесено постанову ВН № 160197 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 48)
При складанні протоколу про адміністративне порушення відносно позивача інспектором ВДАІ ОСОБА_5 порушені вимоги ст.256 КУпАП , зокрема в протоколі не зазначені адреси свідків які бажали дати свідчення - ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при наявності свідків протокол не був наданий їм для підпису.
Зазначене порушення на думку суду, призвело до не з'ясування інспектором ВДАІ ОСОБА_5 усіх обставин події проїзду позивачем перехрестя та неправильного вирішення справи.
Крім того , це порушило право позивача на захист, а саме право подавати докази.
Відповідно до положень ст. 64 Конституції України Конституційні права і обов'язки громадянина не можуть бути обмежені. Таким чином суд дійшов висновку про безумовне порушення права позивача на захист, що є самостійною підставою для задоволення позову в частині вимог визнання оскаржуваної постанови незаконною.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1998 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» із змінами та доповненнями, розглядаючи відповідно до ст.293 КУпАП скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити, зокрема: чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності.
Із протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_3 по ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 47), вбачалося, що на час винесення оскаржуваної постанови останній свою винуватість у скоєні правопорушення не визнавав. Не зважаючи на це, в порушення ст.245, ст.251 та ст.252 КУпАП, інспектор ВДАІ ОСОБА_5 не встановив істину по справі про адміністративне правопорушення, не довів наявність події адміністративного проступку в діях позивача, не прийняв всі заходи для того, щоб довести його винність у проїзді перехрестя з порушенням п.8.7.3 ПДР та в скоєнні адміністративного проступку передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Виходячи із принципу презумпції невинуватості , обов'язок доведення покладається на орган (посадову особу), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення.
При відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку можливо було встановити наявність в діях ОСОБА_3 адміністративного проступку, інспектор ВДАІ ОСОБА_5 виніс постанову про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яка не обґрунтована достатніми незаперечними доказами, а саме сукупністю даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень позивача, свідків та іншими доказами. В постанові не наводилися пояснення інших осіб, а також були відсутні інші докази винності ОСОБА_3, міркування і мотивовані висновки.
Таким чином неспростовними залишились письмові зауваження ОСОБА_3 про те, що він не згоден з складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, тобто скоював правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.47) , що унеможливлює виникнення адміністративного проступку, по якому ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП і звільняє останнього від застосування відносно нього визначеного адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав жодного доказу у підтвердження того, що позивач дійсно порушив ПДР, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Посилання відповідача у запереченнях на те, що вину ОСОБА_3 в порушенні ПДР доведено складеним протоколом, де у повному обсязі відображено та зафіксовано факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, так як у справах у зазначеній категорії справ є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу і проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, на думку суду не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Так, виходячи з вимог ст.245, ст.251 та ст.252 КУпАП суд, вважає безпідставними вказані посилання відповідача, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови без її обґрунтування достатніми незаперечними доказами.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірності постанови про притягненню ОСОБА_3 до відповідальності по ч.2 ст.122 КУпАП, У зв'язку з чим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що постанова інспектора ДПС Відділу ДАІ м.Котовськ ГУМВС України в Одеській області прапорщика міліції ОСОБА_5 від 02 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді 425 грн. винесена з порушення норм чинного законодавства, тобто є неправомірною і тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, о рган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення приймає при скасуванні постанови одне з таких рішень: скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що при розгляді справи не встановлено наявність події і складу адміністративного правопорушення, що відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття справи. Крім того, строк притягнення до адміністративної відповідальності по справі, передбачений ст.38 КУпАП, скінчився. Тому. враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає, що провадження по зазначеній адміністративній справі, відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, слід закрити.
Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 1700 грн., то з урахуванням матеріалів справи, пояснень наданих в судовому засіданні позивачем, в якості свідків його батьком ОСОБА_1, а також родичів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на котрих позивач в заяві посилався, що в їх очах були принижені його честь і гідність, суд, вважає що в цієї частині позов задоволенню не підлягає.
Так, ні позивач, який є студентом, проживає на утриманні свого батька ОСОБА_1, і 02.08. 2009 року знаходився на канікулах, ні його родичі не змогли пояснити в суді в чому саме полягає нанесена позивачу моральна шкода і яки такі моральні чи фізичні страждання він зазнав. Крім того, при подачі позову до суду та в судовому засіданні позивачем не було надано жодного доказу того, що він зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому у зв'язку с незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Що стосується вимог позивача про стягнення сплачених ним держмита у сумі 23, 50 грн, та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 24,50 грн., то до зазначені суми сплачені позивачем надмірно. Так, відповідно ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, а сплата витрат на інформаційне-технічне забезпечення при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства законодавством України не передбачена, тому суд вважає, що в даній частині вимог позивачу слід відмовити. При цьому роз'яснити позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України, згідно якої судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 306 грн., суд вважає, що то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно додатку №1 Постанови «Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ» №590 від 27.04.2006 року, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Розрахунку суми юридичних послуг та її правового й бухгалтерського обґрунтування позивачем до позовної заяви та у суді надано не було, що унеможливлює перевірку виконання адвокатом вимог ст. 90 КАС України. Виходячи з положень додатку №1 Постанови №590 від 27.04.2006 року, відшкодування витрат на юридичні послуги повинно розраховуватись з урахуванням фактично витраченого часу на юридичні послуги.
В судовому засіданні позивач пояснив, що правову допомогу йому надав адвокат ОСОБА_6 обласної колегії адвокатів ОСОБА_10 у вигляді складення позовної заяви та консультації, затративши на це біля 2 годин одного дня, за що він сплатив 306 грн., що підтверджується квитанцією адвоката №8035 від 05 серпня 2009 року (а.с.11).
В судових засіданнях адвокат участі не приймав, але суд враховує, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, до неї відноситься інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складання позовної заяви, надання усної консультації.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI, з 01.10.2009 р. встановлюється розмір мінімальної заробітної плати на рівні 650 грн.
Виходячи з викладеного, враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов до висновку, що стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає компенсація витрат на правову допомогу у розмірі 16,25 грн., з урахуванням граничного розміру 5 % від 650 грн. (мінімальна зарплата) = 32,5 грн. х 1 : 2 , тобто день підготовки позовної заяви та консультації пропорційно до розміру задоволеної однієї позовної вимоги - 50 %.
Керуючись ст.ст.10,11, 12, 90, 94, 160,161,163,167 КАС України, ст.38, ст. 245, п.1 ст.247, ст.251, ст.252, ст. 258, ст.288, п.3 ч.1 ст.293, ст.296 КУпАП суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління ОСОБА_4 України в Одеській області задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора ДПС Відділу ДАІ м.Котовськ ГУМВС України в Одеській області прапорщика міліції ОСОБА_5 від 02 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді 425 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КпАП України - закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 16,25 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_6 апеляційного адміністративного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови складений 06.10.2009 року.
Суддя