Справа № 2-1960/09
м. Донецьк 28.07.2009 р.
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Лебеденко С.В.
при секретарі Криловій К.О.
за участі представника позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом -
Позивач - Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 28 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 21-ТТ№ 486, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 12 199,00 (дванадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять швейцарських франків, 00 сантимів) швейцарських франків. Вказані грошові кошти було надано строком до 28 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 8,99 % річних. Кредит було надано для особистих потреб, а саме для придбання транспортного засобу. Відповідач 1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором. Таким чином, станом на 24.03.2009 року загальна сума простроченої заборгованості складає 1563,84 доларів США, що по курсу станом на 24.03.2009 року складає 12041,57 гривень. Станом на 24.03.2009 року загальний розмір нарахованої пені за кредитним договором складає 191,35 швейцарських франків, що по курсу НБУ станом на 24.03.2009 року складає 1309,28 гривень. До теперішнього часу зазначену заборгованість і пеню не сплачено. Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилась та сплати процентів. Станом на 24.03.2009 року частину кредиту, що залишилася до виплати становить 4855,00 швейцарських франків, що по курсу НБУ станом на 24.03.2009 року складає 32014,43 гривень. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.03.2009 року було укладено договір поруки № 21-ТТ № 486 з ОСОБА_3. Договором поруки встановлена солідарна відповідальність відповідача 1 і відповідача 2. На підставі викладеного позивач має право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 24.03.2009 р. становить 7247,70 грн. (сім тисяч двісті сорок сім швейцарських франків, 70 сантимів) швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 24.03.2009 р. складає 49589, 98 гривень, з яких: 4855,00 швейцарських франків, що по курсу НБУ на 24.03.2009 р. складає 32014, 43 грн. - заборгованість за кредитом; 1169,54 швейцарських франків, що по курсу НБУ на 24.03.2009 р. складає 10679,44 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 581,81 швейцарських франків, що по курсу НБУ на 24.03.2009 р. складає 3980,44 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 126,25 швейцарських франків, що по курсу НБУ на 24.03.2009 р. складає 863,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 65,10 швейцарських франків, що по курсу НБУ на 24.03.2009 р. складає 445,45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Тому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 7247,70 швейцарських франків, що за курсом НБУ на 24.03.2009 р. складає 49589,98 гривень та сплачене державне мито в розмірі 495,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, та пояснив, що 23.03.2006 року він дійсно звертався до «УкрСиббанку» з метою отримання фінансових коштів в національній валюті. В 486 відділенні «УкрСиббанку» відкрили банківський рахунок та виділили йому грошові кошти в сумі 45 000 грн., також був укладений договір поточного рахунку. В умовах цього договору строки повернення грошових коштів не оговорені, він є добросовісним клієнтом банку, щомісячно на протязі двох років проводив погашення отриманої суми грошових коштів в національній валюті. Сума погашення станом на 1.07.2009 складає 34686, 10 грн.. 28.03.2006 року після отримання коштів в касі, кредитним працівником банку ОСОБА_4 після закінчення робочого дня в спішному порядку була надана велика кількість документів на підпис без ознайомлення. Частину документів, в тому числі і договір поруки, вони підписали. Також він підписав ряд документів, як з'ясувалося пізніше, були направлені на погіршення його матеріального становища. Кредитного договору від 28.03.2006 року, по якому складений розрахунок заборгованості він не підписував ні 28.03.2006 року, ні в будь-який інший час, його не бачив, не підписував, відповідно не має ніякого відношення до заборгованості. Можливо працівниками банку в черговий раз умисно або не умисно була здійснена помилка, оскільки в позовній заяві вказаний номер рахунку, який не передбачений кредитним договором, а також в позовній заяві вказуються претензії в валюті, яка не була використана у договорі. Також відповідач заявляв про сплив строку позовної давності, про що надав відповідну заяву, по договору банківського рахунку № 26207040825100, відкритого на його ім'я 28.03.2006 р., оскільки в ньому не встановлений строк виконання, відповідно, згідно ст. 256, 257 ЦК України строк позовної давності сплинув 28.03.2009 року. Тому просив, керуючись ст. 267 п. 3,4 можливий позов «УкрСиббанку» по даному рахунку залишити без розгляду.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги також не визнала у повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_2. Крім того, пояснила, що її та її чоловіка ОСОБА_2 працівники банку ввели в оману, оскільки наприкінці робочого дня їм дали велику купу документів на підпис. Вони з чоловіком не збиралися брати в кредит таку велику суму грошей. Коли вже вона підписала договір поруки, то з'ясувала, що сума кредиту значно більше, ніж та, на яку вона розраховувала. Коли вона намагалася з'ясувати деякі питання з працівниками банку, то отримала відмову. Оскільки екземпляр кредитного договору, який є у її чоловіка не підписаний ним, то договір є недійсним, оскільки в умовах договору вказано, що два екземпляра мають однакову юридичну силу. Таким чином, ніякого кредитного договору її чоловік з банком не укладав, а вони отримали в банку позику в сумі 45 000 гривень відповідно до договору банківського рахунку.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 21-ТТ № 486, на підставі якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті 12199,00 швейцарських франків з кінцевим терміном погашення кредиту до 28 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 8,99 % річних.(а.с. 7-13).
З метою забезпечення даного договору 28.03.2006 року був укладений договір поруки № 21-ТТ № 486\П між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, згідно якого вона зобов'язалась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасно та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором. (а.с. 16-17).
У відповідності зі ст. 536 1054 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Крім того, у відповідності з вимогами статей 546-552 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), розмір якої встановлюється згідно договору в грошовій сумі, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, у випадку прострочення виконання.
Ст. 554 ЦК України передбачає, що у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Боржник відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В обґрунтування своїх заперечень відповідачі надали суду копію кредитного договору № 21-ТТ № 486 від 26.03.2006 року, не підписану ОСОБА_2 (а.с. 37-40).
Суд критично ставиться до пояснень відповідачів в судовому засіданні, що ОСОБА_2 не підписував кредитний договір № 21-ТТ № 486 від 28.03.2006 року, оскільки на оригіналі кредитного договору, який був оглянутий в судовому засіданні мається підпис відповідача. При цьому суд не виключає можливості того, що ОСОБА_2 дійсно не підписав свій екземпляр договору.
Ч. 1 ст. 143 ЦПК України передбачає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні відповідачам неодноразово роз'яснювалося право на заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на предмет того, чи може підпис, на кредитному договорі належати ОСОБА_2.
Проте, відповідачі своїм правом не скористалися і таке клопотання заявлено не було.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідачів в судовому засіданні, стосовно того, що працівники банку ввели їх в оману, оскільки, вони не зверталися до правоохоронних органів з приводу шахрайства працівників АКІБ «УкрСиббанк», що було підтверджено відповідачами в судовому засіданні. Тому даний факт не може бути прийнятий судом, оскільки не підтверджується ніякими доказами.
В обґрунтування позовної заяви позивачем також надано: графік погашення кредиту (а.с. 14-15); довідку - розрахунок заборгованості за кредитом (а.с. 29); вимоги, які надсилалися банком на адресу відповідачів; довідку про сплату за кредитним договором за період з 28.03.2006 року по 28.03.2009 року, з якої вбачається, що погашення кредиту здійснювалося відповідачами 18.12.2006, 29.01.2007, 23.02.2007, 31.10.2007, 14.03.2008, 18.07.2008.
Підтвердженням того, що відповідач ОСОБА_2 знаходиться з банком у договірних відносинах також є лист на ім'я керівництва банку, відповідно до якого ОСОБА_2 зазначає, що він є займодавцем по кредитному договору № 21-ТТ № 486 від 28.03.2006 року в валюті. (а.с. 50).
Згідно своїх письмових пояснень по справі, відповідачі просили визнати договір № 21-ТТ № 486 від 28.03.2006 нікчемним. Проте, відповідно до ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Крім того, відповідачі підтвердили в судовому засіданні, що вони не зверталися до суду з позовною заявою щодо визнання кредитного договору № 21-ТТ № 486 від 28.03.2006 року та договору поруки № 21-ТТ № 486\П від 28.03.2006 року недійсними.
Стосовно заяви відповідачів про застосування строку позовної давності по договору банківського рахунку № 26207040825100, відкритого на його ім'я 28.03.2006 р. слід зазначити, що згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Позовні вимоги стосовно цього договору позивачем заявлені не були.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що вона та її чоловік укладали з банком договір позики на суму 45000 гривень, що підтверджується квитанцією, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України такий договір не був наданий суду.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Досліджена в судовому засіданні сукупність доказів приводить суд до висновку, що в межах заявлених позовних вимог відповідачі повинні сплатити солідарно на користь позивача 7247,70 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 24.03.2009 року становить 49589,98 гривень.
У відповідності з положеннями ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору в доход держави в сумі 495 грн. 89 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн. належить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 536, 546-552, 1054, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, -
Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - заборгованість в розмірі 7247,70 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 24.03.2009 р. складає 49589,98 гривень та судові витрати в сумі 525,90 грн. на рахунок № 29096000002104 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 28 липня 2009 року в присутності сторін.
Повний текст рішення буде виготовлений 01 серпня 2009 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
Копія вірно
Суддя: Секретар: