2а-2746/09
14 вересня 2009 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Костромітіної О. О.,
при секретарі - Резіной Ю.І.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевського району міста Маріуполя визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що він має статус громадянина постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.
Зазначає, що відповідно ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право отримувати основну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Пенсія позивачу не виплачується у зазначених розмірах, тому позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії, але отримав відмову у цьому. Просив задовольнити позовні вимоги та визнати неправомірними дії відповідача з відмови УПФУ вчинити перерахунок пенсії із зобов'язанням здійснити перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року по 31 серпня 2008 року на підставі ст. ст. 49, 50, 54 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду 3 групи, що пов'язано із аварією на ЧАЕС.
У судовому засіданні представник позивача, яка дії на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала повністю, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя та надав заперечення проти позову, у яких вказує, що на підставі ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Тобто ця норма забороняє застосування мінімального розміру пенсії, встановлений ст. 28 вказаного закону, для визначення розмірів пенсій, у тому числі пенсій, призначених відповідно ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. ОСОБА_3 України визначила перелік норм, які встановлюються виключно законами України, а саме: форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій ОСОБА_3 України такий обов'язок не поширює, тобто порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, постанови якого є обов'язковими для виконання. На підставі переліченого просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_2 віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 441221, та визнаний інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою серія ДОН-02 № 044210 за висновком МСЕК.
Позивач звернувся до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком.
Начальник Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя листом на заяву позивача відмовив тому у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та обчислення і здійснення виплати пенсії згідно із чинним законодавством, із врахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суду, що набрало чинності, яким призведено позивачеві перерахунок пенсії, починаючи з 01.09.2008 року.
Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у період, визначений у позовних вимогах.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом 2 преамбули вказаного Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 наведеного Закону та означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії, за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзацом 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно ст. 50 ОСОБА_3 України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року (надалі Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (п. 28 розділу ІІ).
Частина 3 ст. 54 та ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону № 107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення п. 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема до статей 50 та 54.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У п. 6 рішення КСУ зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частина 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частина 3 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (із змінами, внесеними згідно із Законом від 17 листопада 2005 р.) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (ст. 30-35 Закону).
Частиною 1 ст. 33 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина 2 наведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. ст. 27 і 28 цього Закону.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків - 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).
Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм ст. 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на 1 особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 р. по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_3 та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 ОСОБА_3 України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 ОСОБА_3 України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 ОСОБА_3 України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того за приписами ст. 22 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 8 ОСОБА_3 України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.
Суд зазначає, що за нормами ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року.
Позиція Управління ПФУ ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідно ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Суд не приймає посилання відповідача на норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058, які регулюють, у тому числі, строки перерахунку пенсії з огляду на наступне. Норми ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлюють право позивачів на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, які визначені цим Законом. Ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає здійснення перерахунку лише з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин. Зміни ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення пенсії в залежності від розміру прожиткового мінімуму, були внесені Законом України від 5 жовтня 2006 року (набрав чинності 31 жовтня 2006 року), що посвідчує право позивачів на перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 р.
Оскільки з 1 листопада 2006 року перерахунок пенсії позивача не проводився з вини відповідача, який діяв в порушення вимог закону, на підставі ст. 46 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюються без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у відмові в перерахунку пенсії у відповідності із ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язання згідно із кінцевою редакцією позовних вимог провести за період з 01.11.2006 р. по 31.08.2008 р. перерахунок пенсії по інвалідності та виплачувати її виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 104, 122, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 1 листопада 2006 року по 31 серпня 2008 року, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_2 з 1 листопада 2006 року по 31 серпня 2008 року перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 п. 4, ч. 3 ст. 67 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя