Справа №2-8947/07
07 грудня 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді: Музичук Н.Ю.
при секретарі : Поліщук С. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», про визначення часток в майні спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП «Рівненське МБТІ», про визначення належних їй, відповідачу ОСОБА_2 та померлим 25 червня 2002 року сину ОСОБА_3 і 22 жовтня 2005 року чоловікові ОСОБА_4 по 1/4 частці в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання її права власності на спадкове майно за законом в загальному у вигляді 1/2 частки вищезазначеної квартири після смерті сина і чоловіка.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної спільної сумісної власності їй, чоловікові ОСОБА_4, синові ОСОБА_2 та синові ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлового господарства виконкому Рівненської міської ради 28 листопада 2000 року згідно з наказом №352 від 28 листопада 2000 року, зареєстрованого у встановленому порядку Рівненським МБТІ за 176-61-48571 від 07.12.2000 року, і є трикімнатною квартирою, жилою площею 38, 6 кв. м. , балансовою вартістю 36118 грн. При житті спадкоємців будь-якої домовленості про відступ від рівності долей у спільній сумісній власності на квартиру не було. Таким чином, фактично частка кожного становила по 1/4 частині квартири, відповідно до положень ст. 370 ч.2 ЦК України, їх частки були рівними.
25.06.2007 року помер їх син ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді Уа частини квартири, спадкоємцями по закону після смерті якого були вона та чоловік. Вони фактично прийняли спадщину кожен по 1/8 частці квартири після смерті сина в порядку ст. 549 ЦК України 1964 року, оскільки після смерті продовжували жити в квартирі, були там зареєстровані.
22.10.2005 року помер чоловік ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на Уа і 1/8 частки квартири, спадкоємцями після смерті якого по закону є вона, як дружина спадкодавця, та відповідач ОСОБА_2, як син спадкодавця, які на час відкриття спадщини і до цього часу продовжують жити в квартирі, є там зареєстрованими та прийняли спадщину в порядку ст. 1268 п.3 ЦК України. Проте син, відповідач в справі добровільно відмовляється від спадкування належної йому частки квартири після смерті батька на її користь, на спадщину не претендує. Заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору вони не подавали, оскільки їм відомо, що отримати свідоцтво про право на спадщину за законом немає можливості так як не визначені частки спадкодавців у праві приватної спільної сумісної власності на квартиру. Вважає, що частка кожного із спадкодавців становить 1/4 частину квартири і вона набула право власності на все спадкове майно.
Позивачка повністю підтримала позовні вимоги в суді. Додатково пояснила, що інших спадкоємців та осіб, які б мали право на обов»язкову частку в спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, і фактично прийняли її не має. З урахуванням відмови відповідача від прийняття спадщини, тільки вона має право на спадщину за законом після смерті спадкодавців, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, постійно проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить позов задовольнити, визначити належність по 1/4 часток квартири їй, відповідачу і спадкодавцям,
та визнати за нею право власності на спадкове майно, оскільки вона прийняла спадщину і набула право власності на 2/4, або Уг частку, квартири, що належала спадкодавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_2 повністю визнав позовні вимоги та пояснення позивача, вважає їх правомірними, законними і обгрунтованими, такими, що підлягають до повного задоволення, оскільки як він відмовляється і не претендує на спадщину після смерті батька, за відсутності інших спадкоємців першої черги.
Представник третьої особи КП «Рівненське МБТІ» вважає позовні вимоги доведеними та обгрунтованими, які підтверджуються документами інвентарної справи КП „РМБТІ" на дану квартиру за № 48740. Не заперечує проти повного задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення, дослідивши письмові докази по справі, в тому числі інвентарну справу КП «РМБТІ» № 48740 на квартиру АДРЕСА_3, довідки Першої рівненської державної нотаріальної контори №1741 від 27.11.2007 року з додатком витягів з єдиного реєстру спадкових справ і з єдиного реєстру заповітів , встановлені обставини та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено на підставі достовірних доказів, свідоцтва про одруження позивачки і спадкодавця ОСОБА_4, виданого Вербською сільською радою Лубенського району 20.02.1971 року за а/з №20, свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2, виданого Рівненським міськвідділом ЗАГСУ 23.11.1973 року на підставі актового запису № 2501, де батьками записані позивачка та спадкодавець ОСОБА_4, свідоцтва про народження спадкодавця ОСОБА_3, виданого Рівненським міськвідділом ЗАГСУ 16.05.1972 року на підставі актового запису № 1007, де батьками записані позивачка та ОСОБА_4, що позивачка є дружиною ОСОБА_4П та матір"ю ОСОБА_3, а відповідач є відповідно сином і братом ОСОБА_3 А П. і ОСОБА_3А Свідоцтвами про смерть стверджується , що ОСОБА_3А помер 25.06.2002 року у м. Москва, про що зроблений актовий запис №3305 від 27.06.2002 року Тверським відділом ЗАГСу, а ОСОБА_3 А П. помер 22.10.2005 року у м. Рівне, про що зроблений актовий запис №1815 від 23.10.2005 року Рівненським міським відділом РАГС
Трикімнатна квартира АДРЕСА_2, належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_2А , її чоловікові ОСОБА_2 А П. /спадкодавцю/, та їх сину ОСОБА_3А /спадкодавцю/, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим управлінням житлового господарства виконкому Рівненської міської ради 28 листопада 2000 року згідно з наказом №352 від 28 листопада 2000 року, зареєстрованого у встановленому порядку Рівненським МБТІ за 176-61-48571 від 07.12.2000 року, і є трикімнатною квартирою, жилою площею 38, 6 кв. м. , балансовою вартістю 36118 грн. Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності рівні, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Таким чином, на підставі наявних доказів та положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що частки позивачки ОСОБА_1, відповідача, її сина ОСОБА_2, чоловіка ОСОБА_2 А П. /спадкодавця/, та їх сина ОСОБА_3 /спадкодавця/ в спільній сумісній власності є рівними і складають по 1/4 частині квартири АДРЕСА_4. Частки кожного із співвласників у спільній сумісній власності за таких обставин становлять по 1/4 частині квартири.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування.
На підставі будинкової книги та паспорта позивачки встановлено, що ОСОБА_1 постійно, на час відкриття спадщини у вигляді 1/4 частини квартири після смерті кожного спадкодавця і по теперішній час, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Із довідки Першої рівненської державної нотаріальної контори №1741 від 27.11.2007 року з додатком витягів з єдиного реєстру спадкових справ і з єдиного реєстру
заповітів вбачається, що після смерті ОСОБА_3А спадкові справи заведені не були, а після смерті ОСОБА_3 А П.3аведена спадкова справа №174 від 03.03.2006 року на підставі заяви дружини померлого ОСОБА_1 за № 229, якій видане свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади, в справі є заява сина ОСОБА_2 про відмову від спадщини, заповіти від імені померлих не посвідчувались, в такий спосіб інших спадкоємців після смерті вищезазначених спадкодавців не встановлено.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову про неї.
З огляду на викладене, відповідно до положень ст. ст. 1226, 1261, 1268, 1270 ЦК України, з урахуванням відмови відповідача ОСОБА_2А від спадщини, позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги, що набула право власності на спадкове майно у вигляді часток вказаної квартири після смерті її сина ОСОБА_3А та чоловіка ОСОБА_3 А П.3а наведених обставин, суд вважає наявними законні підстави для визнання права власності на спадкове майно за позивачкою.
На підставі викладеного, ст. ст. 370, 1226, 1261, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 208., 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити належність спадкодавцям ОСОБА_4 і ОСОБА_3, позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 по 1/4 частці кожному в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_5.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_6, як на спадкове майно за законом після смерті сина ОСОБА_3, померлого 25 червня 2002 року в місті Москва.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 та на 1/8 частини квартири АДРЕСА_6, як на спадкове майно за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 22 жовтня 2005 року в місті Рівне.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.