Копія
Справа № 2-а-916/2009 р.
01 вересня 2009 року. смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Семенченка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
28 липня 2009 року до Варвинського районного суду надійшла адміністративна справа з Чернігівського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Варвинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, або за два роки це складає суму 2733 грн. 30 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна виплачуватися соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені ч.2 ст.3 вказаного вище Закону не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії протиправно не підвищувався на 30% мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивачка не з'явилася, подала заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача до суду не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу без його участі. В своїх запереченнях відповідач просить в задоволенні позову відмовити, та вказує, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України і підзаконними нормативними правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджети пенсійного фонду України. Крім того, ч.3 ст. 28 ЗУ «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсії. Також просить застосувати термін позовної давності відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково за таких підстав.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).
Згідно посвідчення пенсіонера, виданого ОСОБА_1, Управлінням праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації, позивач є дитиною війни (а.с.7).
У ПФУ у Варвинському районі не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.) і не може бути поставлений у залежність від бюджетних асигнувань.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 "Про Державний бюджет на 2007 рік". Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" для розрахунку зазначеної допомоги дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області є належним відповідачем по даній справі.
Суд вважає, що невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни підлягають задоволенню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідач наполягає на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду згідно ст.ст. 99 та 100 КАС України. Пороте суд вбачає причину пропущення строку звернення до суду поважною - це похилий вік позивачів та їх неспроможність самостійно захистити свої права та інтереси.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі щодо відмови в перерахунку позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та забезпечити її виплату з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі адміністративного позову судовий збір в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження постанови.
Суддя підпис О.М. Семенченко
Копія вірна: Суддя Варвинського
районного суду О.М.Семенченко