Справа № 2-313/2009р.
23 вересня 2009 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Білосевич Г.С.,
при секретарі Васільєвій О.М.
за участю представників - сторін: Хомяка О.М., Гненого М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Калина", ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Калина» про зміну запису у трудовій книжці про звільнення позивача з роботи, поновлення на посаді перукаря, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з товариства 5000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що позивачка 30 грудня 2002 року наказом ТОВ «Калина» прийнята по посаду учня-перукаря. 10 лютого2009 року ОСОБА_1 звільнена з посади у зв'язку з недостатньою кваліфікацією перукаря - ст. 40 п.2. КЗпПУ, систематичне невиконання обов'язків і правил внутрішнього трудового розпорядку (ст.. 40 п.3 КЗпП України ) та приховування виручки і самостійне розраховування із замовником - ст.. 41 п.2 КЗпПУ . З 12 лютого 2009 року директор ТзОВ до роботи позивачку не допустила, а 25 лютого 2009 року позивачка отримала поштове повідомлення про її звільнення. Позивачка вважає, що підстави для її звільнення є надуманими, оскільки за час роботи вона набула досвіду і навиків і фактично виконувала роботу перукаря, а не учня-перукаря. Окрім того, вона дирекцією товариства до дисциплінарної відповідальності за період роботи не притягувалась, а також не направлялась на навчання для підвищення кваліфікації. При перевірці управлінням захисту прав споживача професійного та кваліфікаційного рівня перукарів, виконавцем послуг був інший працівник, а не вона, а тому вказаний акт перевірки її не стосується. Недотриманням вказаного трудового законодавства відповідач порушив конституційне право позивача на працю. Позивачка просить поновити її на посаді перукаря, внести виправлення в трудову книжку, стягнути середньомісячний заробіток за вимушений прогул, виходячи із розрахунку 20% від зданої виручки щомісяця за період з січня 2008 р. по лютий 2009 року. Окрім того, позивачка вважає, що зазначена у наказі директора підстава для звільнення у зв'язку з недостатньою кваліфікацією є надуманою, оскільки фактично відповідач сам грубо порушив трудове законодавство, а саме : відповідач не виконав свого обов'язку і не надав позивачу можливість підвищити свою кваліфікацію через курси підвищення кваліфікації та інші форми навчання, оскільки не уклав договору, щодо проходження навчання із жодним навчальним закладом та не оплатив навчання. Також позивачка пояснила, що підвищення кваліфікації не відноситься до трудових обов'язків працівника і є його правом. Окрім того ОСОБА_1 вважає, що вказаними неправомірними діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає у погіршені сну, сповільненій реакції на події, що відбуваються, дратівливості, розпачі, у позивачки погіршились стосунки з оточуючими, порушились нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Спричинену моральну шкоду в розмірі 5000 грн. просить стягнути з директора ТзОВ «Калина» ОСОБА_2. Просить позов задоволити.
Представник відповідача та відповідачка ОСОБА_2, яка є директором товариства, в судовому засіданні пояснили, що позивачка була прийнята на посаду учня - перукаря наказом №4 від 30.12.2002 року і працювала на вказаній посаді до 10.02.2009 року. Оскільки чинне законодавство передбачає, що на робочому місці виконавця послуги повинна бути розміщена табличка з його прізвищем, ім'я, по-батькові, та присвоєною кваліфікацією перукаря, то позивачці дирекцією ТзОВ було запропоновано отримати по результатах навчання документ про відповідну освіту, щодо рівня своєї кваліфікації (позивач по професії продавець). Поскільки товариство не отримало ліцензій чи дозволів на видачу освітнього документа про проходження навчання, то позивачці було роз'яснено, які саме перукарські салони та курси видають освітні документи з оплатою самою особою, яка бажає їх отримати і має певні знання. Окрім того, вказані порушення закону були виявлені 18 липня 2008 року при перевірці товариства обласним управлінням у справах захисту прав споживача і за наслідками перевірки, товариство зобов'язано усунути вказані порушення. Позивачка відмовилась від отримання документального підтвердження професійного та кваліфікаційного рівня виконавця послуг - перукаря, окрім того, маючи право доступу до реєстратора розрахункових операцій і власний код не здійснювала розрахунки з замовником через касовий апарат та не видавала клієнтам перукарні касові чеки, а самостійно розраховувалась, не здаючи при цьому виручки. За вказані порушення позивачка неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Оскільки позивачка відмовилась від ознайомлення із наказом про звільнення, отримання трудової книжки, а продовжувала виходити на роботу, то повідомлення про отримання трудової книжки з наказом їй було надіслано поштою. Представник відповідача та ОСОБА_2 вважають, що позивачем не доведено вини відповідача у спричиненні їй моральної шкоди, а також розміру спричиненої шкоди, а тому просять у позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина» є юридичною особою з колективною формою власності та з госпрозрахунковою формою розрахування, керівником є - ОСОБА_2.
Судом встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах - працювала на посаді учня-перукаря з 30.12.2002р., відповідно до наказу директора ТОВ «Калина» № 4 від 30.12.2002 р .
10.02.2009 р. ОСОБА_1 звільнена з посади у зв'язку з недостатньою кваліфікацією перукаря ( ст.. 40 п.2. КЗпПУ ), систематичне невиконання обов'язків і правил внутрішнього трудового розпорядку (ст.. 40 п.3 КЗпП України ) та приховування виручки і самостійне розраховування із замовником (ст.. 41 п.2 КЗпПУ) .
Відповідно до «Правил побутового обслуговування населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України 16.05.1994р. та Інструкції щодо надання перукарських, манікюрних та педикюрних послуг, затвердженої Наказом Українського Союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення 27 серпня 2000 р. № 20 , діючого ДСТУ 4094-2002 «Послуги перукарні»: - на робочому місці виконавця послуги повинна бути розміщена табличка з його прізвищем , ім'ям та по батькові та присвоєною кваліфікацією ( для перукарів - перукар-модельєр, перукар 1-го та 2-го класу), від виконавця вимагається забезпечити необхідний рівень кваліфікації працівників зайнятих обслуговуванням замовників та наявність документального підтвердження професійної освіти.
Відповідно до ст.. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ст.ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом роз'яснювалось позивачці та відповідачу право подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
ОСОБА_1, будучи прийнятою на посаду учня перукаря у 2002 році, фактично виконувала обов'язки перукаря: мала доступ до касового апарату, свій код, та її оплата праці становила 20% від зданої виручки, що доведено показами свідків та наказами № 4 від 20.09.2004 р., №1 від 2.01.2002 р..
Судом не встановлено фактів, а позивачем суду не представлено доказів, щодо професійної підготовки та освіти для роботи по спеціальності - перукар, натомість позивачка суду пояснила, що вона отримала професію - продавець та свою відмову від отримання документа про освіту перукаря пояснити суду не могла, також не заперечувала свою відмову від ознайомлення з наказом № 4 від 29.08.2006 року про направлення позивача в м. Тернопіль на 3 місяці курси перукаря з оплатою товариством.
Пояснення позивача, щодо успадкування перукарських здібностей від своєї матері і перебування на посаді перукаря лише по покликанню, суд оцінює критично, оскільки за таких підстав право на працю державою Україна не гарантується, а навпаки це є порушення законодавства, про що зазначено в акті перевірки товариства Тернопільським обласним управління у справах захисту прав споживачів 18 липня 2008 року №000626.
Конституційне право на працю громадян України гарантується державою і ст. 5-1 КЗпПУ передбачає, що держава гарантує працездатним громадянам вільний вибір виду діяльності і працевлаштування відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб.
Відповідно до Інструкції щодо надання перукарських, манікюрних та педикюрних послуг, затвердженої Наказом Українського Союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення 27 серпня 2000 р. № 20 при розрахунках із замовником через реєстратори розрахункових операцій замовнику видається касовий чек касиром або працівником виконавця, який має право доступу до реєстратора і власний код. Наказом керівника №4 від 20.09.2004 року ОСОБА_1 встановлено 2 код для здачі виручки за виконані послуги замовника, з доступом до реєстратора. Наказами керівника товариства № 3 від 29.12.2008 р., №1 від 30.01.2009р., №2 від 7.02.2009р. позивачку за приховування виручки, проведення розрахунків із замовником без касового апарату за наданим індивідуальним кодом, притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. До застосування вказаних стягнень від ОСОБА_1 було витребувано пояснення щодо допущених нею порушень трудової дисципліни. Однак від надання пояснень стосовно систематичного невиконання обов'язків та від підпису про ознайомлення з наказами ТзОВ «Калина» щодо накладення на позивачку дисциплінарних стягнень, остання відмовилась, що доведено актами, складеними та підписаними працівниками ТзОВ «Калина».
Пояснення керівника товариства про те, що товариство є госпрозрахунковою організацією, дотацій не отримує, а тому з врахуванням зданої ОСОБА_1 виручки та наказу про форму оплати її праці, товариство не має можливості виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату не нижче мінімальної оплати, встановленої державою, доведено в суді поясненнями свідків та не заперечувалось самою позивачкою. Так ОСОБА_1 здано в касу товариства 5701 грн. за період з січня по грудень 2008 р. та 1018 грн. - за січень, лютий 2009 р., середньомісячний заробіток становить 5701 : 12 місяців х 20%=95 грн., а тому інша сума до мінімальної зарплати позивачці оплачувалась за рахунок коштів, зданих у касу іншими працівниками.
Окрім того, загальними зборами працівників товариства «Калина» затверджено 18.09.2002 р. Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Калина». Від ознайомлення з даними Правилами та від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась.
Судом не встановлено фактів, а позивачем не представлено доказів спричинення їй відповідачем моральної (немайнової) шкоди, а також доказів щодо розміру моральної шкоди.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не порушено конституційне право позивачки на працю і підстав для поновлення позивачки на посаді перукаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина» не має, а, відповідно, на зміну запису у трудовій книжці про звільнення позивача з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з товариства 5000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214, 215, 218, 221, 223 ЦПК України, ст. ст. 21, 40, 41, 117, 232, 235 КЗпП України, суд,-
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Калина", ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Кременецького районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: