Справа № 2-А-282/ 2009р.
22 вересня 2009 року смт. Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Проскурня С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправними, стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з травня 2008р. по травень 2009р.,
ОСОБА_1 18 травня 2009 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі - УПФУ) про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправними, стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з травня 2008р. по травень 2009р. в сумі 1278,40 грн.
Вимоги мотивовано тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй недоплачує.
В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, від позивача надійшла письмова заява з проханням розглядати справу за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Від представника відповідача надійшла письмова заява з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження, за їх відсутності. Позовні вимоги не визнають, просили в позові ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до положень ч.3 ст.122 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до письмових пояснень відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій цієї категорії громадян здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, даною нормою не передбачено, який саме орган, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснює призначення та виплату збільшеної пенсії. Законодавством не визначено поняття терміну “мінімальна пенсія за віком”, у зв'язку з чим відсутній механізм її практичної реалізації та застосування. Відповідно до п.9 Положення про Пенсійний фонд України визначено виключний перелік напрямків використання коштів ПФУ, крім того, кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Будь яких змін щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, а також встановлення особливих умов для дітей війни Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не внесено. Фінансування виплат по цьому Закону здійснюється з Державного бюджету України, у ПФУ відсутні зобов'язання по перерахунку пенсії і забезпеченню її виплати. Введенням у дію Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” від 28.12.07 за № 107-VI була реалізована норма ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та внесені зміни в частині визначення розміру підвищення для дітей війни. З 01.01.08 дітям війни до пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, було встановлено підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Відповідно, розмір підвищення пенсії дітям війни з 01.01.08 становить 47,00 грн. (470,00 х 10%), з 01.04.08 - 48,10 грн., з 01.07.08 - 48,20 грн., з 01.10.08 - 49,80 грн. Просили в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, як необґрунтованому.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась у 1937 році, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Як зазначила ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим з січня 2006 року їй повинна виплачуватися державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 01.01.08 отримує підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. За період з травня 2008р. по травень 2009р. недоплачена сума пенсії складає 1278,40 грн., яку просила стягнути з УПФУ.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” № 835-VІ від 26.12.2008р.
Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.02, головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-VІ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому, при розгляді справи “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
Європейський Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення фінансових соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних пільг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботадавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, аккумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.
Відповідно до ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.08 становив 470,00 грн., з 01.04.08 - 481,00 грн., з 01.07.08 - 482 грн., з 01.10.08 - 498,00 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008р.
З 01.01.2008 по 22.05.2008р. позивачу до пенсії виплачувалось підвищення в розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни відповідно до Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
У межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року має право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з травня 2008р. по травень 2009р., яка підлягає виплаті позивачу, складає 1278,40 грн. відповідно до наступного розрахунку, в межах заявлених позовних вимог:
з травня по червень 2008 року - 288,60 грн. (481 грн. х 30%);
з липня по вересень 2008 року - 433,80 грн. (482 грн. х 30%);
з жовтня по грудень 2008 року - 448,20 грн. (498 грн. х 30%);
з січня по травень 2009 року - 747,20 грн. (498 грн. х 30%).
Фактично за вказаний період ОСОБА_1 відповідачем було виплачено 639,20 грн. (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
1917,60 грн. - 639,20 грн. = 1278,40 грн.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальній захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.
Оскільки відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується Закон України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі, передбаченому статтею 6 вказаного Закону не здійснювалося, відповідач нараховував та виплачував необхідні суми даній категорії громадян в обсязі бюджетних асигнувань, відтак суд вважає вимоги позивача про визнання дій УПФУ протиправними необґрунтованими.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в межах заявлених нею вимог.
Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, 11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на користь ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період з травня 2008р. по травень 2009р. в сумі 1278,40 грн. (Одна тисяча двісті сімдесят вісім грн. 40 коп.).
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн., здійснені позивачем при зверненні до суду, компенсувати з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя