Справа № 2-2712/2009
20 травня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,
при секретарі - Шмат М.С.,
за участю : позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор'я» про розірвання договору, стягнення коштів,
23.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ВАТ «Комерційний банк «Причорномор'я» про розірвання договору, стягнення коштів.
Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 23.12.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір строкового банківського вкладу № 1334/2, за умовами якого позивач передала, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн. на строк до 23.02.2009 року та зобов'язався сплачувати позивачу проценти за ставкою 20 % річних. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок відповідача повернути вклад на першу вимогу позивача, однак відповідач всупереч зазначених умов договору не повернув на вимогу позивача від 22.01.2009 року її вклад та нараховані на нього проценти, а тому позивач просила суд розірвати укладений між нею та відповідачем договір строкового банківського вкладу від 23.12.2008 року № 1334/2, зобов'язати відповідача видати їй вклад у розмірі 120 000,00 грн. та нарахувати проценти на нього згідно умов договору, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково, посилаючись на те, що задоволення вимог позивача в частині розірвання договору є необґрунтованими, оскільки дія договору на час розгляду справи скінчилася.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу згідно положень ч. 4 ст. 130 в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України та ухвалити судове рішення у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.12.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1334/2 строкового банківського вкладу «Різдвяний», що підтверджується копією зазначеного договору.
За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору позивач передає, а відповідач приймає на зберігання грошові кошти в сумі 120 000, 00 грн. на строк з 23.12.2008 року по 23.02.2009 року та зобов'язується виплатити позивачу суму вкладу та нараховані проценти за ставкою 20,00 процентів річних.
Підпунктом 2.1.2. укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок відповідача повернути вклад або його частину на першу вимогу позивача, а також відповідно до пп. 2.1.4. договору сплатити проценти, нараховані за ставкою 1,00 процент річних за фактичний строк знаходження коштів на рахунку, якщо вклад або його частина повертається позивачу на його вимогу до закінчення строку дії договору. Згідно пп. 2.1.3. договору якщо вклад повертається вкладнику після закінчення строку дії договору відповідач зобов'язаний сплатити проценти у розмірі 20,00 процентів річних.
Підпунктами 3.1.3. та 3.1.4. договору передбачене право позивача одержати вклад чи його частину на першу вимогу незалежно від закінчення строку дії договору, а також одночасно з поверненням вкладу одержати проценти.
Підпунктом 2.2.3. договору встановлений обов'язок позивача письмово попередити відповідача про намір одержати вклад чи його частину до закінчення строку дії договору, не пізніше, ніж за 2 робочих дні до його видачі.
Пунктами 4.1. та 4.2. укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та внесення грошових коштів у відповідному розмірі. Останнім днем строку дії договору є 23.02.2009 року. Якщо позивач не вимагає повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору, дія договору не продовжується, проценти на вклад припиняють нараховуватися.
Судом також встановлено, що 23.12.2008 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 120 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції № 142750 від 23.12.2008 року та не заперечувалися представником відповідача у судовому засіданні.
У судовому засіданні було встановлено, що 22.01.2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення банківського вкладу у розмірі 120 000, 00 грн., що підтверджується копією зазначеної заяви із відміткою відповідача про її прийняття того ж числа.
Судом також встановлено, що відповідь на подану позивачем заяву про дострокове повернення вкладу відповідач не надав, повернення вкладу не здійснив, ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача та не заперечувалися представником відповідача.
Згідно виписки по особовому рахунку позивача, відкритому в установі відповідача, розмір процентів, нарахованих на депозитний вклад позивача станом на 23.02.2009 року дорівнює 4 009,53 грн., що підтверджується зазначеною випискою та поясненнями представника відповідача.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 рік), умовами укладеного між ними договору.
Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 1, 4 та 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми банківського вкладу та процентів за користування ним, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір № 1334/2 строкового банківського вкладу «Різдвяний» від 23.12.2008 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок та факт звернення позивача до відповідача із вимогою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та видачу депозитних коштів представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався, при цьому, суд бере до уваги, що повернення вкладу банком на вимогу вкладника є не правом, а обов'язком банку, регламентованим в імперативному порядку нормами діючого законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про розірвання договору банківського вкладу, суд виходить з того, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору строкового банківського вкладу передбачено, що останнім днем строку дії договору є 23.02.2009 року, після якого дія договору не продовжується, а тому, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору між сторонами в цій частині.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 230 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор'я» (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 33, код ЄДРПОУ: 23928584) на користь ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карпова, буд. 6) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу № 1334/2 від 23.12.2008 року з урахуванням відсотків станом на 23 лютого 2009 року 124 009 (сто двадцять чотири тисячі дев'ять) гривень 53 коп., та у рахунок повернення судових витрат 1230 грн., а разом 125 239 (сто двадцять п'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 53 копійки.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ф.Ф. Маймур