Справа № 2-2538/2009
05 серпня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,
при секретарі - Поляков А.І.,
за участю : представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Перший український Міжнародний банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином,
09.02.2009 року ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Закритого акціонерного товариства «Перший український Міжнародний банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином. (а.с. 4-6)
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2009 року, постановленою у судовому засіданні, визначено правильне найменування відповідача - Публічне акціонерне товариство «Перший український Міжнародний банк». (а.с. 77)
Позивач у позовній заяві та представники позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 03.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 6818838, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 16 481,00 дол. США для придбання автомобіля. Однак позивач вважає, що укладений між ним та відповідачем договір був удаваним, вчинений з метою приховання іншого правочину, а саме надання позивачу кредиту в національній валюті, оскільки відповідач перерахував грошові кошти за автомобіль у гривні, а тому позивач просив суд визнати кредитний договір № 6818838, укладений між ним та відповідачем, 03.09.2008 року удаваним правочином та застосувати до зазначеного договору правила, що застосовуються до кредитних договорів, валютою яких є національна валюта України гривня, а саме вважати, що кредит був наданий в розмірі 77 130,00 грн. (а.с. 4-6)
У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, суду надала відзив на позов, просила суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідач має ліцензію НБУ на право використання іноземної валюти як засобу платежу, а тому відповідач має право при визначенні ціни договору визначати його виконання в іноземній валюті, а також на пред'явлення вимог по поверненню кредитів в іноземній валюті, крім того, відповідач не мав на меті інших цілей ніж ті, що передбачені цивільним законодавством для кредитних договорів, а саме надати позивачу кредит у відповідному розмірі та валюті та одержати від позивача повернення такої суми кредиту у валюті кредиту та у строки встановлені кредитним договором. (а.с. 34-37)
Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 21.08.2008 року позивач подав відповідачу анкету-заяву на оформлення кредиту, де у графі валюта кредиту відзначив долари США, що підтверджується копією зазначеної анкети-заяви та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні. (а.с. 73-75)
Судом також встановлено, що 03.09.2008 року між відповідачем та позивачем був укладений кредитний договір № 6818838, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит у розмірі 16 481,00 доларів США на умовах цього договору, а позивач взяв на себе зобов'язання використати кредит за цільовим призначенням (придбання транспортного засобу марки Ford, номер кузову VIN-WFOUXXGAJU8G84209 у продавця ДП «ОСОБА_5 Груп» згідно договору купівлі-продажу № CAG AF-000206/IBR від 2008-08-20), сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит відповідачу в порядку та у строки, обумовлені цим договором, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 13-19)
Як встановлено умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме пп. 3.2.1 позивач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписується сторонами, та є невід'ємною частиною кредитного договору. Згідно зазначеного графіку розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідний термін, визначений у доларах США, вказаний графік підписаний представником відповідача та власноручно позивачем, ці обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 13-19)
Відповідно до пп. 2.3.3 та 2.3.5 спірного договору датою надання кредиту вважається дата списання в валюті кредиту з позичкового рахунку, вказаного в п. 2.3.2 договору. Зважаючи на те, що кредит за цим договором надається в іноземній валюті, а картковий рахунок позивач для зарахування суми кредиту відкритий в українських гривнях, позивач цим безвідклично доручає відповідачу попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті в повній сумі, що знаходиться на позичковому рахунку, вказаному в п. 2.3.2. цього договору, в порядку, передбаченому заявою про продаж іноземної валюти (0408005) (п. 3.6.2. цього договору) за курсом, встановленим на день здійснення такої операції.
У судовому засіданні також встановлено, що 03.09.2008 року відповідачем було здійснено перерахування суми кредиту у розмірі 16 481,00 доларів США з позичкового рахунку на картковий рахунок позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. (а.с. 38)
Відповідно до п. 2.1.5. договору кредит надається позивачу, зокрема, після надання позивачем відповідачу платіжного доручення на переказ коштів в розмірі 77 130,00 грн. з карткового рахунку позивача за цільовим призначенням, обумовленим цим договором на поточний рахунок одержувача ДП «ОСОБА_5 Груп». (а.с. 13)
Судом встановлено, що 03.09.2008 року відповідачем було одержано та проведено платіжне доручення № 1000 на переказ 77 130,00 грн. з карткового рахунку позивача на рахунок ДП «ОСОБА_5 Груп» в оплату Ford Fusion згідно договору купівлі-продажу № CAG AF-000206/IBR від 2008-08-20.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України (2003 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, суд виходив з того, що за наслідком укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, сторони взяли на себе певні зобов'язання, зокрема, відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит, а позивач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, розмірах та строки, встановлені умовами кредитного договору, в той час як в удаваному правочині в оля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, при цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.
Однак під час розгляду даного спору у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що воля позивача та відповідача була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором.
При цьому суд також враховує, що стороною позивача не було доведено факт наявності розбіжності між волею позивача на отримання кредиту у відповідній валюті та її зовнішнім виявом, оскільки матеріали справи містять підтвердження наявності у позивача волі на отримання кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США, що підтверджується відповідною анкетою-заявою позивача, та зовнішнім її виявом - фактично укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором.
Отже, виходячи з того, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином, крім того, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини, суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність вимог позивача, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
При цьому, суд не приймає до уваги аргументи позивача в підтвердження своїх вимог, щодо вчинення відповідачем операцій по перерахунку коштів у національній валюті, оскільки ці дії є лише наслідком та реалізацією сторонами оспорю ванного правочину.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на позивача. (а.с. 2-3)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 235, 627, 1054 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Перший український Міжнародний банк» про визнання кредитного договору № 6818838 від 03 вересня 2008 року удаваним правочином - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ф.Ф. Маймур