АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-12043 Головуючий у 1-й інстанції - Осаулов А.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
26 жовтня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Борисової О.В.
ГаращенкаД.Р.
секретар Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,-
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.41-43).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника позивача, ОСОБА_5, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_3 була співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 5 травня 1993 року м. Києва про приватизацію квартири (а.с.5, 6).
Іншу 1/2 частину вказаної квартири позивачка успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою Київською державною нотаріальною конторою 20.01.1998 року, реєстр 1-210 та зареєстрованого в БТІ м. Києва 21.01.1998 року під №3905, що підтверджується Договором дарування (п.2 а.с. 9).
22 лютого 1996 року позивачем було складено заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, відповідно до якого у випадку смерті останньої квартира АДРЕСА_1, заповідалась гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в рівних долях (а.с.8).
24 січня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, укладено Договір, відповідно до умов якого позивач подарувала, а ОСОБА_7, від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 (п. 1. цього Договору а.с. 10).
Зазначений Договір був посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 6-390 та в подальшому зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 та записано інвентаризаційній книзі на № 3905 (а.с.10-зворот).
Пунктом 7 даного Договору передбачено, що обдарований здійснює за свій рахунок експлуатацію та ремонт квартири, згідно з існуючими єдиними правилами і нормами, а також бере участь пропорційно з займаною площею в відшкодуванні витрат пов'язаних з технічним обслуговуванням, та ремонтом, в тому числі капітальним, всього будинку, утримання придомової території.
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 була досягнута така домовленість, що позивач буде продовжувати проживати і користуватися спірною квартирою, а відповідач після досягнення вісімнадцяти років зобов'язуються переоформити на позивачку правовстановлюючі документи подарованої квартири.
За встановлених обставин, виходячи з того, що розписка від 27 грудня 2002 року про зобов'язання оформити документи на квартиру не є частиною Договору дарування від 24 січня 1998 року, укладеного між позивачем та відповідачем в особі його законного представника ОСОБА_7, а також з недоведеності погодження зазначених в розписці умов у Договорі дарування, суд першої інстанції дійшов висновку про відступіть правових підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд взяв до уваги одні та відхилив інші докази, і, як наслідок, вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить, в ході апеляційного розгляду сторона позивача також не навела таких обставин.
Посилання апеляційної скарги на те, що надана позивачем на підтвердження заявленого позову розписка від 27.12.2002 року повністю відповідає вимогам, передбаченим ч. ч. 1-3, 5 ст. 202 ЦК України і є окремим правочином, а тому судом помилково не застосовано до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 719 та ч.2 ст. 723 ЦК України, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки сторона вдається до перекручування обставин на свою користь.
Так правовідносини сторін з приводу спірної квартири урегульовані нотаріально посвідченим договором дарування від 24 січня 1998 року (а.с.10). Складена відповідачем та ОСОБА_8 27 грудня 2002 року розписка (а.с.11) містить зобов'язання останніх оформити документи на спірну квартиру. Конкретної вказівки, які документи підлягають оформленню, розписка не містить, як не містить і зобов'язання ОСОБА_4 передати квартиру у власність ОСОБА_3
Положення ст. 723 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки відповідно до умов нотаріально посвідченого договору дарування спірна квартира була прийнята у дар в день його підписання.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: О.В. Борисова
Д.Р. Гаращенко