справа № 462/7124/15-к
26 жовтня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140030000685 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2008 і 2009 рр. народження, непрацюючого, зареєстрованого на АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 30.06.2015 року близько 12.30 год., перебуваючи неподалік будинку № 2 на вул.Сяйво у м.Львові, маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, незаконно збув - продав за 125 грн. ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) фрагмент таблетки білого кольору, що знаходилась в згортку з фольги, яка містить наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0,0018 г, який попередньо незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.307 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, запевнив, що зробив для себе належні висновки, став на шлях виправлення, намагається налагодити своє життя, просить суд його суворо не карати.
Аналізуючи показання обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.307 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу винного, який раніше в силу ст.89 КК України не судимий (матеріали кримінального провадження арк.272-274),одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває (матеріали кримінального провадження арк.270, 271), матеріали, які б негативно характеризували ОСОБА_5 , відсутні.
Виходячи з наведеного, враховуючи обставини вчинення злочину, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.307 КК України.
Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.
При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №3/820 від 11.07.2015 року в розмірі 384 грн. (матеріали кримінального провадження арк.141) і експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №3/818 від 14.07.2015 року в розмірі 153,60 грн. (матеріали кримінального провадження арк.184), а всього 537,60 грн., оскільки проведення вказаних експертиз було зумовлене розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.
Витрати на проведення хімічної експертизи №3/2 від 05.01.2015 року в сумі 368,94 грн. (матеріали кримінального провадження арк.25), хімічної експертизи №3/246 від 13.01.2015 року в сумі 460,80 грн. (матеріали кримінального провадження арк.59), та хімічної експертизи №3/436 від 06.04.2015 року в сумі 460,80 грн. (матеріали кримінального провадження арк.90) з обвинуваченого не стягуються, оскільки вони не відносяться до зміненого 25.10.2016 року обвинувачення.
На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення : збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи наведене, те, що суд не призначає покарання у виді конфіскації майна та не застосовує спеціальну конфіскацію, цивільного позову не було заявлено, при ухваленні вироку вирішується питання речових доказів, на які накладено арешт, тому суд вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.08.2015 року (матеріали кримінального провадження арк.221-222), необхідно скасувати.
Підстав, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на належну його процесуальну поведінку,суд не вбачає.
Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У відповідності до ст.208 КПК України ОСОБА_5 був затриманий 30.06.2015 року (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення арк.189), ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 02.07.2015 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 30.03.2016 року обвинуваченому змінено запобіжний захід на домашній арешт (матеріали кримінального провадження арк.212,а.с.115).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, тому на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 слід зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 30.06.2015 року по 30.03.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 30 червня 2015 року по 30 березня 2016 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки.
Зобов'язати ОСОБА_5 , відповідно до ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 460,80 грн.
Речові докази:
-грошові кошти в сумі 836 грн., які здано на відповідальне зберігання в ПАТ КБ «ПриватБанк», мобільний телефон марки «Samsung», модель GТ-Е1195 зі стартовим пакетом «Life», який здано в кімнату зберігання речових доказів ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на зберігання, та визнано речовими доказами (матеріали кримінального провадження арк.173-176, 179-180), - повернути ОСОБА_5 як власнику;
-грошові кошти в сумі 125 грн., які здано на відповідальне зберігання в ПАТ КБ «ПриватБанк» (матеріали кримінального провадження арк.173-176), - конфіскувати;
-згорток фольгованого паперу із порошкоподібною речовиною - бупренорфін в кількості 0,0024 грам, який визнано речовими доказами та здано на зберігання в кімнату зберігання наркотичних засобів у господарській частині ГУ МВС України у Львівській області (матеріали кримінального провадження арк.29, 30), фрагмент таблетки білого кольору - бупренорфін в кількості 0,0031 грам, який визнано речовими доказами та здано на зберігання в кімнату зберігання наркотичних засобів у господарській частині ГУ МВС України у Львівській області (матеріали кримінального провадження арк.63, 64), фрагмент таблетки білого кольору - бупренорфін в кількості 0,0035 грам, який визнано речовими доказами та здано на зберігання в кімнату зберігання наркотичних засобів у господарській частині ГУ МВС України у Львівській області (матеріали кримінального провадження арк.94, 95), фрагмент таблетки білого кольору - бупренорфін в кількості 0,0018 грам, який визнано речовими доказами та здано на зберігання в кімнату зберігання наркотичних засобів у господарській частині ГУ МВС України у Львівській області (матеріали кримінального провадження арк.145-146, 147),- передати військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою використання для тренування службових собак;
-голку з ковпачком, які визнано речовими доказами та здано в кімнату зберігання речових доказів ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на зберігання (матеріали кримінального провадження арк.187-188), - знищити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.08.2015 року (матеріали кримінального провадження арк.221-222), - скасувати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: ОСОБА_1